Справа № 157/1698/24
Провадження № 2/157/529/24
11 листопада 2024 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
у складі головуючого - судді Ходачинського Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Кисляка Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
08.10.2024 до Камінь-Каширського районного суду Волинської області надійшла позовна заява ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , у якій позивач просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 2842361 від 29.07.2021 у розмірі 30371 грн 12 коп., та судові витрати пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 3028 грн, витрати на правову допомогу в сумі 9000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 29 липня 2021 року ТОВ «МАНІФОЮ» та відповідачка уклали договір № 2842361 в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідачки, відповідно до якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові позику в сумі 3800 грн, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору. Позикодавець належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, однак відповідачка не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
29.12.2021 року укладено договір № 29/12-2021 відповідно до якого ТОВ «МАНІФОЮ» відступило на користь ТОП «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 2842361.
10.01.2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2842361. Таким чином, позивач наділений правом вимоги до відповідачки за договором № 2842361.
Станом на сьогоднішній день, в порушення умов договору, заборгованість відповідачкою не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість, загальний розмір якої становить 54746 грн 60 коп., з яких 3800 грн заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) та 50946 грн 60 коп. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Враховуючи принцип розумності, співмірності й пропорційності, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 30371 грн 12 коп., з яких 3800 грн заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) та 26571 грн 12 коп. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
У поданому відзиві представник відповідача - адвокат Денисов М.С. зазначив, що відповідачка не погоджується з позовною заявою, оскільки в акті приймання-передавання реєстру боржників, який був підписаний 29 грудня 2021 року разом із договором факторингу укладеним між позивачем та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», нараховано 11768 грн 60 коп. загальної суми боргу, однак при цьому позивач вимагає стягнути заборгованість в значно більшому розмірі та за межами строку договору позики № 2842361 (28 серпня 2021 року) - 30371 грн 12 коп., яка жодним актом з боку ТОВ «МАНІФОЮ» нікому не передавалася.
Крім того зазначив, що якщо вказаний в паспорті кредиту строк позики закінчився 28 серпня 2021 року, то відповідний строк позовної давності закінчився 28 серпня 2024 року, при тому, що позивач звернувся до суду з цим позовом 27 вересня 2024 року, тобто після вказаного строку. У зв'язку з цим вважає за потрібне застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові.
Щодо витрат на правничу допомогу зазначив, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є фінансовою компанією, яка володіє відповідним знаннями з норм законодавства та, з огляду на стандартність цієї позовної заяви, відсутня потреба в додатковому консультуванні, в даному випадку з боку адвокатського об'єднання. Вважає, що втрати на правничу допомогу не підлягають компенсації з огляду на безпідставність позовних вимог.
Посилаючись на зазначене, представник позивача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, застосувати строк позовної давності у три роки, яка є підставою для відмови у позові.
Ухвалою суду від 11.10.2024 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив справу розглянути за його відсутності. Щодо заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечив. Відповіді на відзив не надав.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися. У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив справу розглянути без участі відповідача та її представника.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення.
Щодо перебігу позовної давності:
Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України - у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Тому заявлена вимога відповідача про застосування позовної давності до спору не відповідає нормам законодавства.
Щодо укладення договору позики:
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Судом встановлено, що 29 липня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2842361 (а.с. 7-10). Договір позики підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на його номер мобільного телефону, про що свідчить п. 9 договору позики, реквізити та підпис сторін.
Згідно з п. 2.1 договору позики, за цим Договором Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти (позику), а Позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити Позикодавцю проценти від Суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього Договору.
Відповідно до пунктів 2.2, 2.3.2, 2.3.3, 2.3.4 позика надається на умовах повернення, платності та строковості на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Сума позики 3800 грн. Строк позики до 28.08.2021 року (30 днів).
Згідно п. 2.6. позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті Товариства протягом 3 (трьох робочих) днів з дати підписання договору.
Відповідно до п. 2.4.1. проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідно Додатку № 1 до Договору позики.
Згідно з пунктами 2.4.2.-2.4.4. середньоденний розмір процентів за користування позикою акційний, фіксований: 0,99500 від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Середньоденний розмір процентів за користування позикою базовий, фіксований: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою.
Договір позики підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором w17296. Підписанням договору позики відповідачка також підтвердила, що вона вивчила повністю і погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі і умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІФОЮ», які є невід'ємною частиною договору; вивчив та повністю погоджується з умовами цього договору позики (пункти 8.3.5. та 8.3.6. договору позики).
Правилами, розміщеними на сайті товариства (htts:money4you.ua/pro-nas/normatyvna-dokumentatsiya), які введені в дію з 13.03.2021, зокрема п. 4.3.1 передбачено, що договір позики фізичною особою укладається в інформаційно-телекомунакаційній системі товариства дистанційно, в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
На виконання вказаного договору ТОВ «МАНІФОЮ» було здійснено переказ коштів в національній валюті без відкриття рахунків на платіжну картку клієнта: 29.07.2021 на суму 3800, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі WayForPay - 534dc0f1-93d3-4508-bd59-2c1f43907f9f, що підтверджується повідомленням № 5014-ВП від 21.08.2024 та інформацією за № 2767 від 21.08.2024 (а.с. 15 - 16).
Суд вважає доведеним факт укладення договору позики та виконання ТОВ «МАНІФОЮ» свого зобов'язання щодо надання позики у сумі 3800 грн.
Щодо переходу права вимоги:
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
29.12.2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 29/12-2021 (а.с. 20-21).
Згідно з п. 2.1. договору факторингу, Клієнт зобов'язується відступити Фактору право грошової вимоги у сумі 35840325,69 грн, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п. 2.3. з дня відступлення прав вимоги Фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу права за цим договором, якщо вона не були нараховані Клієнтом) за Договорами позики за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов Договорів позики.
Відповідно до Договору факторингу, з дати відступлення Прав Вимоги, Клієнт перестає бути стороною за укладеними Кредитними договорами, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно Реєстру Боржників та набуває всіх прав за ним.
Згідно з п.п. 7.1.1 Договору факторингу, реєстр боржників в електронному вигляді (Додаток № 1) передається Фактору за Актом приймання-передавання Реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 2) в день здійснення повного фінансування на користь клієнта відповідно до Розділу 3.
Відповідно до п.7.1.2 Реєстр боржників (Додаток № 3) передається фактору за актом приймання-передавання Реєстру боржників (Додаток № 4) в день здійснення повного фінансування на користь клієнта відповідно до Розділу 7.
Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29/12-2021 від 29.12.2021 року, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 11768,60 грн., з яких: 3800 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6049,60 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою; 1919 грн. - сума заборгованості за процентами на прострочену позику (а.с. 22-25).
10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за договором позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором.
На підтвердження факту користування грошовими коштами за договором позики та факту несплати грошових коштів надано розрахунок заборгованості за договоромпозики № 2842361 за період з 29 грудня 2021 року до 10 січня 2023 року (а.с. 18).
Згідно з розрахунком здійсненим ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», що підтверджується витягом з Додатку № 1 до Додаткової угоди № 1 від 29.12.2023 до Договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 54746,60 грн, з яких: 3800 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням; 50946,60 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами (а.с. 34).
Суд погоджується, що перехід права вимоги позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 2842361 від 29.07.2021 відбувся у встановленому законодавством порядку.
Щодо розміру зобов'язання:
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд погоджується з розрахунком ТОВ «МАНІФОЮ» станом на 29.12.2021 у розмірі права грошової вимоги у сумі 11768,60 грн., з яких: 3800 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6049,60 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою; 1919 грн. - сума заборгованості за процентами на прострочену позику; а також з розрахунком ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» в частині нарахованих відсотків за користування позикою у розмірі базової ставки згідно Договором позики № 2842361 - 1,99%; проте застосування процентів за прострочення виконання зобов'язання з 24.02.2022 суперечить положенням чинного законодавства у період дії воєнного стану.
Згідно з розрахунком суду - розмір нарахованих процентів за період з 29.12.2021 станом на 10.01.2023 (укладення договору факторингу між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») - 30696,40 грн., з яких: 28508,74 грн - сума заборгованості за процентами за користування позикою; 2187,66 грн. - сума заборгованості за процентами на прострочену позику (до 24.02.2022).
З урахуванням зобов'язання, що розраховано при укладенні договору факторингу - загальна сума заборгованості (на дату розрахунків здійснених позивачем) становить 42465 (сорок дві тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн., з яких: 3800 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 34558,34 грн - сума заборгованості за процентами за користування позикою; 4106,66 грн - сума заборгованості за процентами на прострочену позику (до 24.02.2022);
Відповідно до 2. Ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Враховуючи принцип розумності, співмірності й пропорційності, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 30371 грн 12 коп., з яких 3800 грн заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) та 26571 грн 12 коп. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України відповідач повинен довести свої заперечення за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 57 - 59 цього ж кодексу, що розмір заборгованості та проведений кредитором розрахунок заборгованості не вірні.
Із розрахунків наданих позивачем також вбачається, що заборгованість за договором відповідачем не погашена. Доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості, відповідачем суду не надано. Відповідач не надав до суду власного обґрунтованого розрахунку розміру зобов'язань, тому суд вважає розмір заявлених позовних вимог підставним та обґрунтованим.
Щодо розподілу судових витрат:
Згідно з ч. 1ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3028 грн 00 коп. Враховуючи, що позов задоволено, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн.
Позивачем також до суду подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 9000 грн 00 коп.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч.1,2 статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.4 та 5 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.2 статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Зазначена судова практика є незмінною.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.
Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 статті 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що до клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу стороною позивача надані докази на підтвердження обсягу понесених позивачем витрат та їх розміру (а.с. 40-43).
Представник відповідача у відзиві заперечив проти стягнення втрат на правничу допомогу, оскільки позивач є фінансовою компанією, яка володіє відповідним знаннями з норм законодавства та, з огляду на стандартність цієї позовної заяви, відсутня потреба в додатковому консультуванні (а.с. 52).
З огляду на наявність заперечень відповідача проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 4000 грн 00 коп.
Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначив, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 263-265, Цивільного процесуального кодексу України, статтями 509, 512, 514, 516, 525, 526, 611, 634, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077 Цивільного кодексу України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 2842361 від 29.07.2021 у сумі 30371 (тридцять тисяч триста сімдесят одна) гривня 12 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок судового збору та 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуючий Роман ХОДАЧИНСЬКИЙ