12.11.2024
Справа № 720/2897/24
Провадження № 1-кп/720/174/24
12 листопада 2024 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
перекладача ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому, підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Новоселиця Чернівецької області матеріали кримінального провадження №12024262160000219 від 28 вересня 2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина Республіки Молдова, раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, -
27 вересня 2024 року у громадянина Республіки Молдова ОСОБА_8 виник злочинний намір, направлений на носіння, без передбаченого законом дозволу кистеня поліцейського (міліцейського) зразка, який йому подарували невстановлені досудовим розслідуванням особи декілька років тому на території Республіки Молдова, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено та який являється холодною зброєю ударно-дробильної дії, виготовлений промисловим способом.
Так, 27 вересня 2024 року приблизно о 10:00 год., ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний намір спрямований на носіння холодної зброї, на автомобілі марки «Mitsubishi» моделі «Pajero», номерний знак НОМЕР_1 (молдавської реєстрації), перетнув державний кордон України на міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Мамалига», 31-го Прикордонного загону, що розташований в с. Мамалига, Дністровського району, Чернівецької області, маючи при собі холодну зброю кистень, який зберігав у належному йому автомобілі, тобто носив біля себе.
В подальшому, ОСОБА_9 , зберігаючи біля себе холодну зброю, діючи умисно, протиправно, без передбаченого законом дозволу, зокрема Положення про дозвільну систему, затверджену Постановою КМУ від 12.10.1992 року №576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затверджену наказом МВС України 622 від 21.08.1998 року, та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за № 637/3077, усвідомлюючи, що кистень, який йому подарували невстановлені досудовим розслідуванням особи декілька років тому на території Республіки Молдова, являється холодною зброєю ударно-дробильної дії, виготовлений промисловим способом, незаконно перевозив його із собою територією України.
27.09.2024 року о 15:17 год., ОСОБА_9 прибув на міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Мамалига», що в АДРЕСА_2 , для виїзду на територію Республіки Молдова, де прикордонним нарядом «ОТЗ -виїзд» в складі інспектора прикордонної служби 1 категорії - інструктора кінологічного відділення майстер-сержанта ОСОБА_10 , під час огляду салону автомобіля марки «Mitsubishi» моделі «Pajero», номерний знак НОМЕР_1 (молдавської реєстрації), під водійським сидінням було виявлено кистень поліцейського (міліцейського) зразка довжиною у розкладеному стані 510 мм, виготовлений промисловим способом, який являється холодною зброєю ударно-дробильної дії та який ОСОБА_9 незаконно перевозив у вищевказаному транспортному засобі.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 263 КК України, тобто носіння іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
12 листопада 2024 року між обвинуваченим та прокурором була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог КПК України.
Згідно даної угоди обвинувачений та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 263 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_9 .
Суд, заслухавши думку прокурора, який просив затвердити укладену угоду про визнання винуватості, обвинуваченого та його захисника, які також погодились на затвердження угоди, вважає, що угода підлягає затвердженню, а ОСОБА_9 слід визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та призначити йому покарання, яке прокурор та обвинувачений запропонували суду та узгодили між собою.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між підозрюваним чи обвинуваченим та прокурором.
Згідно ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативи прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
В підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України та закону.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.
Виходячи з вище викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_9 та призначення йому узгодженої сторонами міри покарання.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 468, 469, 472, 474, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду від 12 листопада 2024 року про визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_11 .
Визнати ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави.
Роз'яснити ОСОБА_13 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
Речові докази по справі, а саме:
-кистень який відповідно до квитанції про отримання на зберігання речових доказів переданий на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів (а.с. 32) після вступу вироку в законну силу - знищити;
-письмові докази та CD диск, які згідно постанови про визнання та прилучення до матеріалів досудового розслідування речових доказів (а.с.41-54) - залишити при матеріалах справи
Стягнути з ОСОБА_12 на користь держави понесені по справі судові витрати в розмірі 1193 (одна тисяча сто дев'яносто три) гривні 85 копійок.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ст. 394 КПК України, з врахуванням обмеження права оскарження даного вироку відповідно до ст. 473 КПК України, до Чернівецького апеляційного суду через Новоселицький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1