ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
07 листопада 2024 року Справа № 906/780/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Пидюри Сергія Михайловича на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 30.09.2024 у справі № 906/780/24 (суддя Вельмакіна Т.М., повний текст ухвалу складено 01.10.2024)
за клопотанням Фізичної особи - підприємця Пидюри Сергія Михайловича про зміну одного заходу забезпечення позову іншим
за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Пидюри Сергія Михайловича
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов'язання повернути земельну ділянку, знести самочинне будівництво та про скасування державної реєстрації прав
за участю представників сторін:
прокурор - Гарбарук В.А.;
позивача - не з'явився;
відповідача - Давиденко В.В.;
Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (далі - позивач, Міська рада) звернувся до Господарського суду Житомирської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Пидюри Сергія Михайловича (далі - відповідач, ФОП Пидюра С.М.), у якому просить:
- визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 від 08.06.2019, укладений між Житомирською міською радою та ФОП Пидюрою С.М.;
- зобов'язати ФОП Пидюру С.М. повернути у власність Житомирської міської об'єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004;
- зобов'язати ФОП Пидюру С.М. знести об'єкт самочинного будівництва - торгівельний павільйон по АДРЕСА_1 з реєстраційним об'єктом нерухомого майна 963321818101;
- скасувати державну реєстрацію права власності Пидюри С.М. на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 (номер відомостей про речове право 31919001);
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на торгівельний павільйон по АДРЕСА_1 з реєстраційним об'єктом нерухомого майна 963321818101 (номер відомостей про речове право 27559846).
26.09.2024 до суду першої інстанції від представника відповідача надійшла заява про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, в якій останній просив замінити вжитий ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.07.2024 захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 на заборону ФОП Пидюрі С.М. відчужувати земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30.09.2024 відмовлено в задоволенні клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обмеження у розпорядженні спірною земельною ділянкою у вигляді накладення арешту на неї, враховуючи предмет позову у справі є співмірним та необхідним для забезпечення фактичного виконання рішення суду у разі задоволення позову, забезпечує збалансованість інтересів учасників справи, а заміна заходу забезпечення позову у даній справі частково нівелює попередньо вжиті судом заходи забезпечення позову.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ФОП Пидюри С.М. на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 30.09.2024 у справі №906/780/24, в якій відповідач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задоволити клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- у заяві про заміну одного заходу забезпечення позову іншим відповідач посилався на те, що накладення арешту на спірну земельну ділянку є обтяжливим для відповідача, а мета вжиття заходів забезпечення позову може бути досягнута шляхом застосуванням менш обтяжливих для відповідача заходів забезпечення позову - забороною відчуження спірної земельної ділянки. У разі заміни заходу забезпечення позову буде досягнуто баланс інтересів сторін;
- обмеження прав відповідача полягає в тому, що відповідач завершив будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004, однак не може прийняти об'єкт в експлуатацію у зв'язку з наявністю арешту на земельну ділянку;
- після накладення арешту 16.07.2024 та до моменту заборони здійснення забудови спірної земельної ділянки - 04.09.2024, відповідач здійснив всі будівельні роботи, необхідні для прийняття об'єкта в експлуатацію. Вказане підтверджує зміну обставин справи для заміни заходу забезпечення позову. При цьому, зміна забезпечення позову не нівелює попередньо вжиті судом заходи забезпечення позову;
- однією з позовних вимог є знесення об'єкта самочинного будівництва - торгівельний павільйон по АДРЕСА_1 з реєстраційним об'єктом нерухомого майна 963321818101. Підставою позову прокурор зазначає, що торгівельний павільйон є самочинним будівництвом, здійсненим ФОП Чорноморець І.А., тому його реконструкція також є самочинним будівництвом. Під час реконструкції реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна не змінюється, тому навіть у разі прийняття об'єкта реконструкції в експлуатацію обраний прокурором спосіб захисту буде ефективним без необхідності подання інших позовів;
- заборона ФОП Пидюрі С.М. відчужувати спірну земельну ділянку в повній мірі відповідатиме завданню вжиття заходів забезпечення позову в даній справі та відповідачем належним чином обґрунтовано необхідність заміни заходу забезпечення позову.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.10.2024 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.
Листом від 02.10.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Житомирської області.
14.10.2024 до суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою ФОП Пидюри С.М. на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 30.09.2024 у справі № 906/780/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.11.2024 о 15:00 год.
Розпорядженням керівника апарату суду від 06.11.2024 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії у даній справі - Гудак А.В., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.
Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Прокурор зазначає наступне:
- документами, що підтверджують закінчення будівельних робіт є технічний паспорт та/або декларація про готовність об'єкта до експлуатації. Виходячи з викладеного, доказів, що підтверджують завершення будівництва відповідачем не надано;
- при зміні заходу забезпечення на заборону ФОП Пидюрі С.М. відчужувати земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004, відповідач зможе здійснювати поділ земельної ділянки, для недопущення чого і вживався відповідний захід забезпечення позову - накладення арешту на земельну ділянку;
- згідно дозвільних документів на відповідне будівництво, передбачено здійснення забудови лише 50 % земельної ділянки. Крім того, у разі поділу земельної ділянки, виникнуть нові ділянки як нові об'єкти цивільних прав, на які не буде поширюватися заборона на їх відчуження;
- в апеляційній скарзі обґрунтованих підстав та необхідності для зміни одного заходу забезпечення позову іншим не наведено. Відповідних підстав також необґрунтовано у відповідному клопотанні відповідача, в задоволенні якого відмовив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі. В апеляційній скарзі не наведено жодного належного доводу щодо незаконності оскаржуваної ухвали суду чи порушення вимог закону при її винесенні, що було б підставою для її скасування.
Представник ФОП Пидюри С.М. надіслав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи № 906/780/24 додаткових доказів, а саме: витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про завершення до ЦНАП Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, який сформований 11.10.2024; Технічний паспорт на спірний об'єкт будівництва, виготовлений 10.09.2024 та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (дата подачі 11.10.2024).
Відповідач вказує, що підставою апеляційних скарг, серед іншого, є завершення будівельних робіт. Вказані обставини підтверджуються висновком експерта від 25.09.2024 № 830/09-2024. Обставини завершення будівельних робіт можуть бути також підтверджені Технічним паспортом на спірний об'єкт будівництва та декларацією про готовність об'єкта до експлуатації. Такі докази не були приєднані до апеляційної скарги, тому що декларація про готовність об'єкта до експлуатації подана на реєстрацію після подання апеляційних скарг. Додані документи мають значення для вирішення питання про зміну та скасування вжиття заходів забезпечення позову.
Також представник ФОП Пидюри С.М. надіслав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи № 906/780/24 додаткових доказів, а саме: витягу з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, який сформований 29.10.2024; ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 240/18119/24.
Апелянт вказує, що вказані документи мають значення для вирішення апеляційних скарг, а саме: в ухвалі Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №240/18119/24 встановлено факт завершення будівельних робіт та, як наслідок, відсутність підстав для продовження дії заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які будівельні роботи; витяг з Реєстру будівельної діяльності підтверджує ту обставину, що наявність арешту на заборони вчинення будівельних робіт перешкоджає реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Як вказує відповідач, йому було відмовлено в реєстрації Декларації про готовність об'єкта до експлуатації з підстав наявності арешту та заборони на нерухоме майно щодо вчинення дій пов'язані із забудовою земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004, що унеможливлює внесення відомостей до Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Такі докази не могли бути подані до суду першої інстанції або разом з апеляційною скаргою, тому що створені пізніше. При цьому, приєднання доказів в апеляційному суді не порушує принцип правової визначеності, тому що спірне питання стосується виключно вжиття заходів забезпечення позову. Також зазначає, що ухвала Господарського суду Житомирської області від 30.09.2024 постановлена без участі відповідача, тому останній не мав можливості надати суду пояснення та докази на їх підтвердження.
Розглянувши в судовому засіданні 07.11.2024 клопотання представника ФОП Пидюри С.М. про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відтак ст. 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та має зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на приписи процесуального закону встановлення поважності (неповажності) причин пропуску процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Стаття 269 ГПК України визначає межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 даної статті).
Апеляційний господарський суд вказує, що відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).
Отже, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.
Суд вказує, що приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність зовсім інших критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи". Натомість критерій "поважність причин" застосовується до процедури поновлення судом процесуального строку (ст. 119 ГПК України).
В даному випадку, як вбачається зі змісту клопотань, апелянт обґрунтовує неможливість подання до суду першої інстанції (або разом з апеляційною скаргою) доказів, зазначених у прохальних частинах клопотань тим, що вони створені пізніше.
Колегія суддів вказує на те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду саме на момент її винесення судом першої інстанції на підставі обставин, які були з'ясовані на основі доказів, що були подані до місцевого господарського суду. В той же час, наданим відповідачем до суду апеляційної інстанції доказам не надавалася оцінка судом першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали.
Суд звертає увагу на те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття судового рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Також суд звертає увагу на те, що відповідач є заявником клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, тому останній міг надати суду першої інстанції докази, якими підтверджуються його доводи.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку відмовити відповідачу в задоволенні клопотань про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції із заявою в порядку ст. ст. 143, 145 ГПК України, подавши до суду вказані вище докази.
Житомирська міська рада надіслала до суду клопотання, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги; розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду, призначену на 07.11.2024 о 15:00 год., здійснювати без участі повноважного представника.
В судовому засіданні 07.11.2024 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задоволити клопотання відповідача про заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
Прокурор в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду залишити без змін.
Позивач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов'язковою, беручи до уваги клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія апеляційного суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Отже, підставою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Поряд з цим згідно з частинами першою, другою статті 143 ГПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
Частинами першою, четвертою, п'ятою, одинадцятою статті 145 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала господарського суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена. Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
При цьому, у вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов'язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв'язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи.
Тобто саме на заявника відповідного клопотання покладається тягар доведення необхідності здійснення заміни вжитого судом заходу забезпечення позову іншим, отже здатності саме такого заходу реально забезпечити задоволення вимог позивача у разі задоволення позову.
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 15.08.2019 у справі №15/155-б, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, а тому господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до ухвалення виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
По своїй суті заміна вжитого судом заходу забезпечення позову полягає в заміні раніше прийнятого заходу на інший, передбачений законом захід, з одночасним припиненням раніше накладених заходів, а відтак, при вирішенні відповідного питання слід в першу чергу з'ясовувати чи змінилися настільки обставини спірних правовідносин, які б зумовлювали необхідність скасування обраного судом заходу забезпечення позову до закінчення розгляду відповідного спору, та чи існують правові підстави, з якими чинне законодавство пов'язує можливість вибору іншого заходу забезпечення позову.
При цьому, у вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов'язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв'язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи.
Заміна одного способу забезпечення позову іншим є правом суду, яке нерозривно пов'язане саме з наявністю відповідних підстав, а також те, що виходячи з загальних положень законодавства, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном (постанова Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19).
Предметом розгляду у даній справі є вимоги заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради до ФОП Пидюри С.М. про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 08.06.2019, укладеного між Житомирською міською радою та ФОП Пидюрою С.М., зобов'язання відповідача повернути у власність Житомирської міської об'єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004, зобов'язання відповідача знести об'єкт самочинного будівництва - торгівельний павільйон по АДРЕСА_1 з реєстраційним об'єктом нерухомого майна 963321818101, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на торгівельний павільйон.
Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що будівництво торгівельного павільйону по АДРЕСА_1 здійснено за відсутності дозвільних документів на будівництво, дозволу власника земельної ділянки - Житомирської міської ради та без реєстрації документа про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів та на землях, які не були відведені для цієї мети, тому даний об'єкт нерухомості, в розумінні ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України, є об'єктом самочинного будівництва, що унеможливлює право власності на нього. Вказує, що в подальшому відповідач на підставі договору - купівлі-продажу № 1358 від 20.08.2018 придбав у ОСОБА_2 зазначений торгівельний павільйон. Спірну земельну ділянку на підставі рішення Житомирської міської ради від 07.02.2019 № 1377 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2019 також продано відповідачу. Правовою підставою продажу спірної земельної ділянки комунальної власності поза обов'язковою процедурою земельних торгів був абз. 2 ч.2 ст. 134 ЗК України - розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Проте, право власності на самочинно збудований об'єкт не набувається, що унеможливлює набуття права користування чи власності земельною ділянкою під цим об'єктом у неконкурентний спосіб на підставі абз. 2 ч.2 ст. 131 ЗК України.
Так, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.07.2024 задоволено заяву прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004. Дана ухвала суду набрала законної сили.
При цьому, забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку, суд першої інстанції дійшов висновку про існування взаємозв'язку між обраним прокурором заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку 1810136600:03:010:0004 та заявленими позовними вимогами, а також, що обмеження у розпорядженні спірною земельною ділянкою у вигляді накладення арешту на неї є співмірним та необхідним, зважаючи на твердження прокурора про те, що територіальна громада втратила земельну ділянку внаслідок її незаконного відчуження. Виходячи зі змісту спірних правовідносин, вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки можливість розпоряджатися вказаним об'єктом обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до завершення розгляду цієї справи по суті.
Враховуючи викладене, а також те, що вчинення відповідачем подальших дій стосовно спірної земельної ділянки ускладнить поновлення прав позивача, у випадку ухвалення судом рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.
В обґрунтування клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, відповідач просить замінити один вид забезпечення позову іншим, оскільки накладений судом арешт на земельну ділянку є обтяжливим для відповідача, а мета вжиття заходів забезпечення позову може бути досягнута шляхом застосування менш обтяжливих для відповідача заходів забезпечення позову - забороною відчуження спірної земельної ділянки. Зазначає, що відповідач завершив будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004, але не може прийняти об'єкт в експлуатацію у зв'язку з наявністю арешту на земельну ділянку. Вказане підтверджує висновком будівельно-технічної експертизи від 25.09.2024 №830/09-2024. Звертає увагу, що метою вжиття заходів забезпечення позову було недопущення зміни власника земельної ділянки до моменту розгляду справи. Така мета, на думку відповідача, може бути досягнута також іншим заходом забезпечення позову - забороною відчуження. Заміна заходу забезпечення позову іншим забезпечить досягнення співмірності та адекватності заходу забезпечення позову предмету спору, забезпечить баланс інтересів сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції у даній справі вжив два заходи забезпечення позову, а саме:
- ухвалою від 16.07.2024 суд наклав арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004, зокрема, враховуючи твердження прокурора про те, що відповідач як власник має необмежене право на розпорядження земельною ділянкою - право на відчуження її третім особам, здійснення забудови, передання її в заставу та те, що вчинення відповідачем подальших дій стосовно спірної земельної ділянки ускладнить поновлення прав позивача, у випадку ухвалення судом рішення про задоволення позову;
- ухвалою від 04.09.2024 суд заборонив ФОП Пидюрі С.М. та іншим особам вчиняти дії, пов'язані із забудовою земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004, зокрема, враховуючи наведені прокурором додаткові обґрунтування необхідності вжиття заявлених ним заходів забезпечення позову, а також те, що позовні вимоги у даній справі спрямовані на захист порушених прав територіальної громади м. Житомира щодо спірної земельної ділянки, зважаючи на зв'язок між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, імовірність утруднення виконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, можливу подальшу забудову спірної земельної ділянки, що призведе до неможливості ефективного поновлення інтересів територіальної громади у разі постановлення рішення на користь позивача, наявні достатньо обґрунтовані підстави для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову у даній справі в повному обсязі.
Тобто, судом першої інстанції вжито заходи забезпечення позову, які у своїй сукупності спрямовані на ефективне поновлення інтересів позивача та територіальної громади, у разі постановлення рішення на користь позивача.
Колегія суддів зазначає, що під час вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку суд першої інстанції враховував, що це не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки можливість розпоряджатися вказаним об'єктом обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до завершення розгляду цієї справи по суті, а також те, що вчинення відповідачем подальших дій стосовно спірної земельної ділянки ускладнить поновлення прав позивача, у випадку ухвалення судом рішення про задоволення позову.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що не зважаючи на накладену ухвалою суду від 04.09.2024 заборону відповідачу та іншим особам вчиняти дії, пов'язані із забудовою спірної земельної ділянки, відповідач стверджує та надає докази того, що завершив будівництво на спірній земельній ділянці станом на дату звернення з клопотанням від 26.09.2024, та посилається на неможливість прийняття об'єкта в експлуатацію у зв'язку з наявністю іншого заходу забезпечення позову - накладеного арешту на земельну ділянку, тому у суду відсутні підстави вважати, що обставини змінилися саме так, що виникла необхідність заміни вжитого заходу забезпечення позову щодо земельної ділянки.
До того ж, на переконання суду, заслуговують уваги і твердження прокурора про те, що у випадку задоволення клопотання відповідача від 26.09.2024, існують ризики вчинення відповідачем дій, зокрема щодо поділу спірної земельної ділянки.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обмеження у розпорядженні спірною земельною ділянкою у вигляді накладення арешту на неї, враховуючи предмет позову у справі є співмірним та необхідним для забезпечення фактичного виконання рішення суду у разі задоволення позову, забезпечує збалансованість інтересів учасників справи, а заміна заходу забезпечення позову у даній справі частково нівелює попередньо вжиті судом заходи забезпечення позову.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для заміни застосованого судом заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну земельну ділянку на інший захід забезпечення позову - заборону відчуження спірної земельної ділянки.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а ухвала місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, тому відсутні підстави для її скасування за наведених у апеляційній скарзі мотивів.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Пидюри Сергія Михайловича на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 30.09.2024 у справі № 906/780/24 - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Житомирської області від 30.09.2024 у справі № 906/780/24 повернути до суду першої інстанції.
Повний текст постанови складено 12 листопада 2024
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.