Справа № 724/3079/24
Провадження № 6/724/18/24
07 листопада 2024 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.,
за участі секретаря судового засідання: Банарюк К.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотин Чернівецької області цивільну справу за заявою боржника ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,-
03.10.2024 року до суду надійшла боржника ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування своєї заяви заявник вказує, що 11 вересня 2024 року Хотинським районним судом було видано судовий наказ у цивільній справі № 724/3079/24, яким стягнуто із неї на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.09.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вважає винесений судовий наказ таким що не підлягає виконанню, оскільки донька, як на момент звернення заявника до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, так як і на даний момент фактично проживає разом з нею в АДРЕСА_1 . Вона сама несе усі витрати по забезпеченню дитини, а саме купує її продукти харчування, одяг, ліки, виховує її тощо.
Враховуючи вище викладене заявник просить суд визнати судовий наказ Хотинського районного суду від 11 вересня 2024 року, справа № 724/3079/24 виданого за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, таким, що не підлягає виконанню.
Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, але її представник ОСОБА_4 подав до суду заяву в якій проводити слухання у даній справі без його з ОСОБА_1 участі, заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.
Стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, але від його представника ОСОБА_5 до суду надійшла заява в якій він просить судове засідання провести без його та ОСОБА_2 участі, в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що 15.12.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , було укладено шлюб, який зареєстровано Хотинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Судом також встановлено, що судовим наказом Хотинського районного суду Чернівецької області від 11.09.2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 09 вересня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття та судовий збір в дохід держави у розмірі 302,80 грн.
Проте, згідно декларації № 0001-774Р-Е010 від 16.09.2024 про вибір лікаря який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , законним представником зазначена ОСОБА_1 та адреса фактичного проживання або перебування вказано: АДРЕСА_1 .
Крім цього, як вбачається із акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства, фактичного проживання особи від 06.09.2024 року, ОСОБА_1 проживає з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , на зйомній квартирі, дитина повністю перебуває на утриманні матері.
Відповідно до довідки закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Веселка» Хотинської міської ради Чернівецької області № 01-31-02/121 від 16.09.2024, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно є вихованкою закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Веселка» Хотинської міської ради Чернівецької області з 04.09.2024 року по даний час.
Згідно ч.1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
При цьому Верховний Суд у постановах від 20.02.2019 р. у справі № 2-4671/11, від 23.04.2019 р. у справі № 2604/29397/12 зазначає, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.».
ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).
ЄСПЛ підкреслив, що право на доступ до суду є невід'ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенції. Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.
До заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів ОСОБА_2 було додано витяг про зареєстрованих у приміщенні осіб, з якого вбачається, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з ним за однією адресою: АДРЕСА_2 .
Проте, боржником ОСОБА_1 до заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню додано документи із яких вбачається, що неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як на час видачі судового наказу про стягнення аліментів, так і на даний час проживає та знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1 .
При цьому стягувачем ОСОБА_2 не спростовано належними та допустимими доказами доводів боржника ОСОБА_1 про те, що неповнолітня дитина проживає та перебуває на утриманні матері.
Вищевикладене дає правові підстави для висновку, що на час подання заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів стягувач достовірно знав, що дитина хоч і зареєстрована за однією адресою із ним, проте фактично проживає та перебуває на утриманні матері ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного та засад верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності суд вважає вимоги заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню обґрунтованими.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню слід задовольнити в зв'язку з тим, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні боржника.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. 181, 189 СК України, ст..259, 260, 261, 432 ЦПК України, суд, -
Заяву боржника ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати судовий наказ Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2024 року, справа № 724/3079/24 виданого за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Хотинський районний суд в 15-ти денний строк з дня проголошення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Повний текст ухвали складено 12.11.2024 року.
Суддя: Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ