єдиний унікальний номер справи 546/1065/24
номер провадження 3/546/537/24
11 листопада 2024 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі судді Романенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Решетилівка у залі суду протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та матеріали справи додані до нього щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП судом не встановлено, який протягом року до адміністративної відповідальності притягався 05.11.2023 за ч.ч.1, 2 ст. 126 КУпАП, 20.02.2024 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, -
17.10.2024 до Решетилівського районного суду Полтавської області від Управління патрульної поліції в Полтавській області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу серії ААД №713300 від 05.10.2024, складеного о 17:05 годині інспектором взводу 2 роти 4 УПП в Полтавській області ДПП лейтенантом поліції Турівленко О.І., 05.10.2024 о 16:19 годині в Полтавській області, м. Решетилівка на а/д М-03 Київ-Харків-Довжанський 306 км, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував т/з марки AUDI A7 д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , будучи особою, яку позбавленою права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, притягувався до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП від 05.11.2023. Позбавлено від 20.02.2024 Березанським міським судом Київської області, чим порушив статтю 15 ЗУ «Про дорожній рух» та постанову КМУ №340, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У судові засідання для розгляду справи про адміністративне правопорушення, призначені на 28.10.2024, 11.11.2024 ОСОБА_1 не з'явився. Про розгляд справи повідомлявся належним чином за допомогою направлення поштової кореспонденції за місцем проживання особи та за допомогою розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 15,16). Жодних заяв чи клопотань з процесуальних питань на адресу суду від ОСОБА_1 не надходило.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі N910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25 січня 2019 року N194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Рішеннями Європейського суду окрім іншого визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
КУпАП визначені випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справ за ч. 5 ст. 126 КУпАП, за якою ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності, не належать до даної категорії випадків.
Суд критично оцінює процесуальну поведінку ОСОБА_1 , оскільки останньому відомо що в провадженні Решетилівського районного суду Полтавської області перебуває адміністративний матеріал відносно нього, та вважає, що його дії направлені на навмисне затягування розгляду справи. З метою уникнення затягування розгляду справи, справа розглядається за наявними в ній письмовими доказами.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.5 ст.126 КУпАП, відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч.2 ст.126 КУпАП).
Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч.3 ст.126 КУпАП).
Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч.4 ст.126 КУпАП).
Відповідно до ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції на момент вчинення правопорушення) право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно до ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції на момент вчинення правопорушення) забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП працівниками поліції надано:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №713300 від 05.10.2024, з зазначенням того, що від писання та отримання копії протоколу ОСОБА_1 відмовився (а.с.1);
- копію протоколу адміністративне правопорушення серії ААД №713300 від 05.10.2024 (а.с.2);
- витяг з ЄДРСР постанови Березанського міського суду Київської області від 29.02.2024 по справі №355/2274/23 (провадження 3/356/61/24), якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 грн з позбавлення права керування транспортними засобами строком на п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу. Постанова набрала законної сили 04.03.2024 (а.с. 3-4);
- копію постанови серії БАД №016547 від 05.11.2023, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч.1,2 ст. 126 КУпАП, згідно якої накладено стягнення з застосуванням ст. 36 КУпАП у виді штрафу у загальному розмірі 3400, 00 грн (а.с.5);
- копію переліку автомобільних доріг державного значення згідно постанови КМУ від 16.09.2015 №712, в якому зазначено адресну прив'язку проходження в межах адміністративних районів Полтавської області (а.с.6);
- довідку від 07.10.2024, видану УПП в Полтавській області, про те, що т/з марки AUDI A7 д.н.з. НОМЕР_1 , згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 (а.с.7);
- довідку від 07.10.2024, видану УПП в Полтавській області, про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно підсистеми «Адмінпрактика» Інформаційного порталу Національної поліції України до адміністративної відповідальності притягався 05.11.2023 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, постанова БАД №016547, штраф 3400 грн (сплачено) (а.с.8);
- довідку від 07.10.2024, видану УПП в Полтавській області, про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, не отримував посвідчення водія (а.с.9);
- компакт-диском з написом « ОСОБА_3 05.10.2024 ст. 126 ОСОБА_1 НОМЕР_1 (а.с.10), на якому містяться наступне:
- скріншот, на якому зафіксоване, що 05.10.2024 о 16:19:47 в межах населеного пункту Решетилівка Полтавської області т/з AUDI д.н.з. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 92 км/год при встановлених 50 км/год. З зображення даного скріншоту неможливо встановити кількість осіб, які перебувають у салоні автомобіля та їх точне місце розташування, оскільки зображення лобового скла не містить чіткого зображення;
- фрагмент відеозапису з вимірювального пристрою №1728145187_rF000_1005_161947.avi на якому зафіксовано рух т/з AUDI д.н.з. НОМЕР_1 зі швидкістю 92 км/год. З даного фрагменту відеозапису неможливо встановити кількість осіб, які перебувають у салоні автомобіля та їх точне місце розташування, оскільки зображення лобового скла розпливчате не містить чіткого зображення;
- фрагмент відеозапису з нагрудної бодікамери патрульного поліцейського Video ID:55са779еbbefaecf10a6bab2099f3dcf, який розпочинається 05.11.2024 о 16:37:48 та закінчується 05.11.2024 о 16:41:08, на якому зафіксовано розмову патрульного поліцейського з особою, яка перебуває на пасажирському сидінні автомобіля, до якої звертаються на ім'я ОСОБА_4 . В подальшому, особа, яка перебуває на пасажирському сидінні на ім'я ОСОБА_4 повідомляє, що їй вже надоїло отримувати штрафи нізащо, повідомляє, що коли вони їхали не він був за кермом, стало погано, помінялись місцями, за кермом перебуває інша особа і протокол потрібно складати саме відносно неї. Працівник поліції повідомляє особі на ім'я ОСОБА_4 , що вона рухалась на автомобілі зі швидкістю 92 км/год, що є порушенням швидкісного режиму, у зв'язку з цим відносно неї буде складено постанову. Особа на ім'я ОСОБА_4 зазначає, що вимірювання швидкості руху відбувалось з порушенням, оскільки прилад вимірювання швидкості не був зафіксований на місці у тринозі, а перебував в руках працівника поліції. У відповідь на вказане зауваження працівник поліції відповів, що з заводу прилад вимірювання швидкості не укомплектований спеціальною триногою для фіксації, аби вона була в комплекті то їм було краще таким чином вимірювати швидкість ніж тримати прилад у руках. Особа на ім'я ОСОБА_4 просить складати постанову відносно особи, яка перебуває за кермом, на що працівник поліції зазначає, що не може цього зробити, оскільки на бодікамеру зафіксовано як він підходив до автомобіля і хто саме перебував за кермом, повідомляє, що всі відеозаписи надійдуть на розгляд суду. Співробітник поліції запитує чи буде особа отримувати копію постанови, якщо не буде, то на яку адресу направляти копії постанови. Особа відмовляється від отримання копії постанови. Співробітник поліції повідомляє, що ним було зафіксоване порушення, а саме перевищення швидкісного режиму. Особа, на ім'я ОСОБА_4 , запитує до чого тут він, повідомляє, що вони пересіли, якщо на наступному запинять, буде видно, що не він перебуває за кермом. Працівник поліції повідомляє, що попередньо розгляд призначено буде 15.10.2024 о 10:00 годині в Решетилівському районному суді Полтавської області, копія постанови буде направлена особі за адресою проживання, на цьому відеозапис припиняється.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення це сукупність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об'єкт, об'єктивну і суб'єктивну сторони та суб'єкта правопорушення.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння і його негативних наслідків, зокрема вина, мотив, мета правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є вина, що виражається у формах умислу (прямого і непрямого) чи необережності (самовпевненості і недбалості). Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП). Правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП)..
За змістом статей 7, 251, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється тільки щодо правопорушника і підставою для її розгляду є протокол про адміністративне правопорушення, тобто справа розглядається в межах протоколу про адміністративне правопорушення та на підставі доказів, зібраних особами, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення обмежений лише тими обставинами правопорушення, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Слід зазначити, що порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством.
Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши відеозапис, оцінюючи зібрані і надані докази як окремо так і в їх сукупності, прийшов до наступних висновків.
З безпосередньо досліджених в ході судового розгляду скріншоту зображення з вимірювального пристрою швидкості та фрагменту відеозапису з вимірювального пристрою швидкості №1728145187_rF000_1005_161947.avi, які містяться на компакт-диску з написом « ОСОБА_3 05.10.2024 ст. 126 ОСОБА_1 НОМЕР_1 (а.с.10), судом встановлено, що 05.10.2024 о 16:19:47 в межах населеного пункту Решетилівка Полтавської області т/з AUDI д.н.з. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 92 км/год при встановлених 50 км/год.
Суд прийшов до висновку, що з вищевказаних скріншоту та фрагменту відеозапису з вимірювального пристрою швидкості не вбачається можливим встановити, кількість осіб, які перебувають у салоні автомобіля та їх точне місце розташування, оскільки зображення лобового скла розпливчате та не містить чіткого зображення.
На фрагменті відеозапису з нагрудної бодікамери патрульного поліцейського Video ID:55са779еbbefaecf10a6bab2099f3dcf, який містяться на компакт-диску з написом « ОСОБА_3 05.10.2024 ст. 126 ОСОБА_1 НОМЕР_1 (а.с.10), взагалі не зафіксовано зупинку працівниками поліції т/з AUDI д.н.з. НОМЕР_1 та того, як одразу після зупинення транспортного засобу працівник поліції підходить до автомобіля, де було б чітко зафіксовано хто з перебуваючих в салоні автомобіля осіб на момент зупинки перебував на водійському сидінні, а хто на передньому пасажирському сидінні.
Натомість фрагмент відеозапису розпочинається з того, що працівник поліції стоїть біля автомобіля та спілкується виключно з особою, яка перебуває на передньому пасажирському сидінні автомобіля, до якої звертається на ім'я ОСОБА_4 . При цьому на відеозаписі не зафіксовано, щоб працівник поліції повідомляв причину зупинки транспортного засобу, називав своє прізвище, ім'я по батькові, посаду та звання. Окрім того, на відеозаписі не зафіксовано, як працівник поліціє встановлює анкетні дані осіб, які перебувають в салоні даного автомобіля та встановлює, хто саме з них керував транспортним засобом.
При цьому працівник поліції з приводу перевищення швидкісного режиму спілкується виключно з особою, яка перебуває на передньому пасажирському сидінні, ігноруючи особу, яка перебуває за кермом. На зауваження пасажира з приводу того, що за кермом перебуває інша особа і прохання скласти відносно неї протокол працівник поліції зазначає, що на бодікамеру зафіксовано, хто саме перебував за кермом, коли він підійшов до автомобіля та наполягає на тому, що за кермом перебувала саме особа на ім'я ОСОБА_4 , яка наразі перебуває на пасажирському сидінні, що саме відносне неї буде складено постанову.
Окрім того, з відеозапису не вбачається того, щоб працівником поліції було встановлено, що ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами та того, що останньому повідомлено, що відносно нього буде складено протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП, за фактом керування транспортним засобом, будучи особою позбавленою права керування таким транспортним засобом, оскільки розмова велась виключно з приводу перевищення швидкісного режиму.
Окрім того, вбачається, що працівником поліції взагалі не повідомлено ОСОБА_1 , за якими статтям КУпАП відносно нього буде складено адміністративні матеріали, натомість ще до складання протоколу з'ясовано позицію ОСОБА_1 з приводу того чи буде останній підписувати та отримувати копії. Після отримання усної відмови ОСОБА_1 від утримання копій, працівником поліції повідомлено останньому, що матеріали після складання будуть направлені йому поштою за адресою місця проживання.
З дослідженого відеозапису вбачається, що працівником поліції взагалі не роз'яснювались ОСОБА_1 права та обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, розгляд справи та складання протоколу за ч. 5 ст. 126 КУпАП було проведено без участі ОСОБА_1 , у зв'язку з чим зі змістом протоколу останнього не ознайомлено.
Безпосередньо дослідженим відеозаписом повністю спростовується твердження працівника поліції з приводу того, що при наближенні до автомобіля на його нагрудну бодікамеру зафіксовано факт перебування ОСОБА_1 на водійському сидінні.
Даний відеозапис не містить як факту керування автомобілем ОСОБА_1 та того, як він міняється місцями з іншою особою, яка перебуває в салоні автомобіля і пересідає з водійського сидіння на пасажирське.
Узагальнюючи, дослідження диску з відеофайлами, який долучено до матеріалів, судом встановлено, що даний запис не містить фіксації підтвердження того, що за кермом знаходився саме ОСОБА_1 та визнання останнім факту керування транспортним засобом, натомість відеозапис містить лише процес спілкування ОСОБА_1 , який перебував на передньому пасажирському сидінні з працівником поліції, який прохав складати постанову не відносно нього, а відносно тієї особи, яка перебувала на водійському сидінні. Окрім того, з сумбурних заперечень і пояснень ОСОБА_1 неможливо встановити, кому саме з перебуваючих у салоні автомобіля осіб стало погано, хто з них кого просив помінятись місцями, коли саме це відбулось, хто з них керував автомобілем та порушив швидкісний режим, що і послугувало підставою для зупинки транспортного засобу працівниками поліції.
Суд приходить до висновку, що наданий ініціатором складення протоколу диск з написом ««Турівленко 05.10.2024 ст. 126 ОСОБА_1 НОМЕР_1 », не містить інформації, яка могла б підтвердити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом AUDI д.н.з. НОМЕР_1 , а отже не може бути належним та допустимим доказом по справі. Будь-яких інших доказів, отриманих у визначеному законом порядку, які б підтверджували факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 ініціатором складення протоколу суду не надано.
З безпосередньо дослідженого в судовому засіданні протоколу серії ААД № 713300 від 05.10.2024, вбачається, що даний протокол не містить зазначення пункту ПДР України, що інкримінується в порушення ОСОБА_1 , що не дає можливості однозначно кваліфікувати дії особи.
Суд, акцентує увагу на тому, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Як встановлено судом, протоколсерії ААД №713300 від 05.10.2024 складено працівником поліції самостійно, за відсутності ОСОБА_1 , без роз'яснення останньому прав та обов'язків та права надавати пояснення і висловлювати заперечення, зі змістом протоколу останнього не ознайомлено.
Суд, звертає увагу на те, що до суду не подано жодних доказів на підтвердження того, що працівниками поліції здійснювалось направлення поштою на адресу проживання ОСОБА_1 копії протоколу серії ААД №713300 від 05.10.2024 та не надано жодних доказів підтвердження отримання чи неотримання останнім копії вказаного протоколу. Натомість копію протоколу серії ААД №713300 від 05.10.2024 надано суду разом з оригіналом зазначеного протоколу.
Таким чином, оцінюючи вказаний доказ відповідно ст. 252 КУпАП, суд приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №713300 від 05.10.2024 складений без дотримання вимог процесуального закону, та не може визнаватись належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 .
Суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 , хоча і є особою позбавленою постановою Березанського міського суду Київської області від 29.02.2024 права керування транспортними засобами строком на п'ять років, дійсно 05.10.2024 о 16:19 годині на а/д М-03 Київ-Харків-Довжанський керував транспортним засобом AUDI д.н.з. НОМЕР_1 та своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.
Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, такий, та його невід'ємні складові, повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об'єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного проступку.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних і допустимих доказів.
Порядок же збору доказів визначений законодавством, причому в ряді випадків детально. Тому докази можуть бути використані в адміністративному провадженні тільки в тому випадку, коли вони отримані в порядку і з джерел, передбачених законодавством.
Окрім того, судами вищих інстанцій неодноразово зверталася увага на те, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення, тому як і у кримінальному провадженні суд у справах про адміністративні правопорушення повинен бути неупередженим і безстороннім, а відтак не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу, самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, а судовий розгляд повинен провадитися виключно в межах обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Недотримання таких засад означатиме неминуче перебирання судом на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що в свою чергу є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення Європейського суду з прав людини від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України», заява №16347/02, заява №926/08,стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», постанови Київського апеляційного суду від 24.12.2019 у справі №761/26744/19, від 23.09.2019 у справі №753/9705/19 та інші, які є остаточними в подібній категорії справ).
Враховуючи, що провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом в рамках пред'явленого обвинувачення, суд приходить до висновку, що зібрані по даній справі докази не підтверджують існування всіх обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Зазначені вище обставини у їх сукупності викликають обґрунтований сумнів у законності дій поліцейських при оформленні матеріалів даного адміністративного провадження.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, яке має ознаки злочину» залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (Рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Салабіаку проти Франції» від 07.10.1988 року, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22.12.2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Обов'язок щодо збирання доказі покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст.255 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
В той же час, у справі «Barbera, Messeguand Jabardov. Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Оцінюючи кожен доказ окремо з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що факт керування ОСОБА_1 05.10.2024 о 16:19 годині на а/д М-03 Київ-Харків-Довжанський транспортним засобом AUDI д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою позбавленою постановою Березанського міського суду Київської області від 29.02.2024 права керування транспортними засобами строком на п'ять років, не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду справи, суд вважає, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочатим, а розпочате підлягає закриттю з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення, тому провадження щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАПпідлягає закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 280, 283-285, 287, 289 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.О. Романенко