"12" листопада 2024 р. Справа № 363/3440/24
Іменем України
(ЗАОЧНЕ)
12 листопада 2024 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Дьоміної О.П., за участі секретаря Ходасевич Д.К., розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Вишгорода в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-
09.07.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Вишгородського районного суду Київської області із вказаним позовом у якому просила стягнути з ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з листопада 2017 року по 01 квітня 2024 року у розмірі 85 202,73 грн. В обґрунтування позовних вимог вказала, що 14.12.2007 року сторони уклали шлюб, який зареєстровано виконавчим комітетом Катюжанської сільської ради Вишгородського району Київської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 . Позивачка вказує, що спільне життя у них з відповідачем не склалося, у зв'язку з чим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20.03.2018 року, шлюб між сторонами розірвано. Цим же рішенням суду, з відповідача стягнуто аліменти на утримання спільного сина у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини. З часу винесення рішення по даний час відповідач взагалі не сплачував аліменти на утримання дитини, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті аліментів, яка згідно довідки-розрахунку станом на 01.04.2024 року становить 275 074,17 грн. Враховуючи той факт, що відповідач обізнаний про стягнення з нього аліментів та їх розмір, він повинен був сплачувати аліменти від дня набрання рішенням суду законної сили, однак своїх зобов'язань не виконує. У зв'язку із зазначеним, позивачка вважає, що має право на стягнення з відповідача неустойки (пені), у відповідності до ч. 1 ст. 196 СК України.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 31.07.2024 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, на адресу суду спрямувала заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач у судове засідання жодного разу не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи, кожного разу повідомлявся належним чином, а саме: шляхом направлення поштової кореспонденції та смс-повідомлення з повісткою про виклик до суду, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. При цьому відзиву на позов, заперечення з приводу заявлених позивачкою вимог та/або заяви про розгляд справи за його відсутності, відповідач до суду не направляв.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.
12.11.2024 року, відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України - у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, додані до позову письмові докази, суд приходить до наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У ч.1 та ч. 2 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що з 14.12.2007 року сторони перебували у шлюбі, який був зареєстрований Виконавчим комітетом Катюжанської сільської ради Вишгородського району Київської області, актовий запис №22.
Від даного шлюбу сторони мають сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке видане 12.01.2010 року Виконкомом Катюжанської сільської ради Вишгородського району Київської області, актовий запис №2, де сторони по справі записані його батьками.
Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20.03.2018 року у справі за №363/4514/17, що набрало законної сили 20.04.2018 року - розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.11.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
У відповідності до довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, сформованою державним виконавцем Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському району Київської області Т. Пустовою у ОСОБА_2 наявна заборгованість по сплаті аліментів за період з 21.11.2017 року по березень 2024 року, яка станом на 01.04.2024 року становить 275 074,17 грн.
До матеріалів справи, також долучено сформований позивачкою розрахунок неустойки (пені) за період з 21 листопада 2017 року по 01 квітня 2024 року, згідно якого розмір неустойки (пені) становить 85 202,73 грн.
Так, згідно з ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення ст. 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
Судом встановлено, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти (правова позиція Верховного Суду в постанові від 24.02.2021 року в справі за №234/17961/18).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка просила стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів за період з 21 листопада 2017 року по 01 квітня 2024 року в сумі 85 202,73 грн.
Враховуючи положення ст. ст. 12, 81, 84 ЦПК України, саме на позивачку покладено обов'язок, щодо доведення розміру заборгованості зі сплати аліментів, який охоплений відповідним періодом.
З розрахунку заборгованості по аліментам, що складений державним виконавцем Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському району Київської області Т. Пустовою вбачається, що у ОСОБА_2 наявна заборгованість по сплаті аліментів за період з 21.11.2017 року по березень 2024 року, яка становить 275 074,17 грн.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі за №648/1102/19 зазначено, що "розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому ст. 195 СК України.
Вищевказаний розрахунок, наданий позивачкою, на час розгляду справи є чинним, доказів скасування такого до матеріалів справи не долучено. Спір, щодо розміру заборгованості із сплати аліментів сторонами не ініційовано.
За таких обставин, суд приймає розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, як належний доказ наявності такої у відповідача, з усіма вихідними даними, що в ньому зазначені.
Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання зі сплати аліментів на утримання дитини, на користь позивачки, відповідачем в повному обсязі не виконувалися, відповідач не довів підстав для звільнення його від сплати цих зобов'язань.
При обрахуванні розміру пені за заборгованістю зі сплати аліментів суд враховує викладену Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 року у справі за №711/679/21 (провадження №61-18434св21) правову позицію, щодо врахування часткових платежів при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди, а також, щодо формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості», що міститься у ч. 1 ст. статті 196 СК України. Так, Верховний Суд зазначив, що «при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці, станом на момент пред'явлення позову чи на інший момент), то при пред'явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред'явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується».
Визначаючи розмір пені за порушення строків сплати аліментів, позивачкою було застосовано вказане правило та здійснено розрахунок пені із урахуванням суми нарахованих щомісячних аліментів. Отже, заборгованість по аліментам існувала з листопада 2017 року по квітень 2024 року, а відтак проведений позивачкою розрахунок пені здійснено за належний період та за формулою, яка відповідає вимогам законодавства.
В зв'язку з цим, суд погоджується з розміром заборгованості по пені та, враховуючи положення ч. 1 ст. 196 КУпАП, який передбачає стягнення пені не більше 100 % заборгованості і вважає, що розмір пені, який заявлений до стягнення в даній справі є обґрунтованим та підлягає повному задоволенню.
Суд також бере до уваги, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів відсутності своєї вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, що виключало б покладення на нього відповідальності у формі пені.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В той же час, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України - якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» - позивачі у справах за позовами щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів звільнені від сплати судового збору.
Судом встановлено, що у зв'язку з розглядом цієї справи позивачкою судових витрат понесено не було, а відтак з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 184, 196 СК України, ст. ст. 12, 81, 89, 137, 141, 263-265, 279, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 21.11.2017 року по 01.04.2024 року у розмірі 85 202 (вісімдесят п'ять тисяч двісті дві) гривні 73 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вишгородського районного суду Київської області.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Головуюча суддя О.П. Дьоміна