25.10.2024 Справа № 363/3604/23
25 жовтня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Рудюка О.Д.,
за участю секретаря Бобрової Н.С.,
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення компенсації вартості частки у спільному майні подружжя,
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою про стягнення компенсації вартості частки у спільному майні подружжя, в якій просить: в порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_5 на її користь компенсацію вартості частки у спільному майні подружжя у розмірі 236 390,00 грн., з яких 102 000,00 грн. - вартість 1/2 частки трактора DONGFENG 244 (з кабіною), 2017 року випуску, та 134 390,00 грн. - вартість 1/2 частки транспортного засобу Volkswagen Transporter, 1896 куб.см., 2007 року випуску, № кузова НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з 17.12.2011 року по 08.05.2023 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 . Під час перебування у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 01.08.2023 року сторони припинили подружні відносини та почали проживати окремо. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 08.05.2023 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано. В період подружнього життя, сторони придбали трактор DONGFENG 244 (з кабіною), 2017 року випуску, та автомобіль Volkswagen Transporter, 1896 куб.см., 2007 року випуску, № кузова НОМЕР_1 . За спільною домовленістю сторін, покупцем трактору та автомобіля у договорах купівлі-продажу зазначено ОСОБА_4 , та на нього була здійснена державна реєстрація вказаних транспортних засобів. Крім того, що під час перебування у шлюбу, так і після його розірвання, трактор та автомобіль знаходились у користуванні відповідача. З відповіді на адвокатський запит, наданої Головним сервісним центром МВС від 07.06.2023 року, позивачу стало відомо, що ОСОБА_4 09.12.2022 року на підставі договору купівлі-продажу №3245/2022/918686544, продав автомобіль Volkswagen Transporter своїй матері ОСОБА_7 . Згоди на відчуження вказаного автомобіля ОСОБА_3 , як співвласник не надавала. Крім того, доля належного сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя трактора DONGFENG 244 (з кабіною), позивачу не відома, однак позивач не виключає, що відповідач його також відчужив з метою уникнення поділу. Оскільки вирішити питання розподілу майна в позасудовому порядку неможливо, ОСОБА_3 звернулась до суду.
02.08.2023 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
11.03.2024 року адвокат Коломієць І.О., який здійснює представництво відповідача ОСОБА_4 , подав до суду відзив на позовну заяву згідно якого, заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Під час перебування у шлюбі з ОСОБА_8 , відповідач за особисті кошти придбав міні-трактор DONGFENG DF-244 та автомобіль Volkswagen Transporter, 1896 куб.см., 2007 року випуску, № кузова НОМЕР_1 . Крім того, за час перебування у шлюбі, через брак коштів, відповідач за згодою позивача, продав спірний міні-трактор та автомобіль. Кошти від продажу майна витрачені сторонами в інтересах сім'ї та на її потреби, а саме: побудова санвузла в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживали сторони разом з дитиною, придбання особистих речей для позивача та дитини, придбання продуктів харчування для сім'ї.
Адвокат Поліщук П.П., який здійснює представництво ОСОБА_3 , подав до суду відповідь на відзив вказуючи, що відповідачем не надано доказів, на підтвердження придбання майна за особисті кошти. Крім того, відповідачем не надано доказів існування згоди позивача на продаж майна. Також відповідачем не надано доказів того, що отримані кошти від продажу спільно майна використані в інтересах сім'ї.
19.12.2023 року адвокат Поліщук П.П., який здійснює представництво ОСОБА_3 , подав до суду заяву про уточнення анкетних даних позивача, а саме змінити прізвище позивача « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », у зв'язку з тим, що 14.10.2023 року ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_11 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».
12.08.2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні, підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просить задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні, заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.
Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 виданого 17.12.2011 року Виконавчим комітетом Катюжанської сільської ради Вишгородського району Київської області, 17.12.2011 року укладено шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_9 », актовий запис №20.
Сторони по справі мають спільну дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 виданого 07.06.2012 року.
Згідно копії договору купівлі-продажу №3245/2022/918686544 від 09.12.2022 року, укладеним між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_7 (покупець), на умовах даного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві транспортний засіб марки Volkswagen, модель Transporter, 2007 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , який зареєстрований за продавцем 25.06.2021 року. Продавець гарантує, що майно, яке є предметом продажу за даним договором, належить йому на праві власності, не обтяжене арештом, у розшуку, заставі не перебуває, не являється предметом спору у суді (п.1).
Як вбачається з п.3 договору купівлі-продажу №3245/2022/918686544 від 09.12.2022 року, за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 10 000,00 грн.
Відповідно до листа Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №29-19/21746 від 12.10.2023 року, за ОСОБА_4 був зареєстрований, та у період з 04.10.2018 року по 12.12.2022 року перебував на обліку мінітрактор DONGFENG DF-244, 2017 року випуску, заводський номер НОМЕР_4 , номер двигуна НОМЕР_5 .
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_6 , 04.10.2016 року ОСОБА_4 зареєстрував право власності на мінітрактор DONGFENG DF-244, 2017 року випуску.
12.12.2022 року між ПП «Сільгоспагроторг» (комісіонер) та ОСОБА_4 (комітент) укладено договір комісії №110/612 згідно якого, комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснити для комітента від свого імені продаж техніки марки міні-трактор DONGFENG DF-244 за ціною не нижчою, ніж узгоджена сторонами у акті технічного стану, і в термін, визначений комісіонером і комітентом.
Як вбачається з акту №110/612 від 12.12.2022 року технічного стану тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів або їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, ціна міні-трактор DONGFENG DF-244 становить 24 000,00 грн.
13.12.2022 року між ПП «Сільгоспагроторг» (продавець) та ОСОБА_7 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №110/612 згідно якого, за цим договором продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього обумовлену грошову суму. Майно, що відчужується за даним договором, має такі характеристики: міні-трактор DONGFENG DF-244, 2017 року випуску.
Як вбачається з п.2 договору купівлі-продажу №110/612 від 13.12.2022 року, продаж техніки вчиняється за 24 000,00 грн., які отримані безпосередньо власником техніки, про що складений гарантійний лист. Власником (комітентом) у цьому договорі розуміється особа, яка здала техніку на комісію продавцю згідно договору комісії.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 08.05.2023 року розірвано шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_4 , зареєстрований 17.12.2011 року Виконавчим комітетом Катюжанської сільської ради Вишгородського району Київської області, актовий запис №20, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .
23.06.2023 року між адвокатом Поліщуком П.П. в інтересах ОСОБА_8 (замовник) та ТОВ «Оцінка24» (виконавець) укладено договір №V230623-001 згідно якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо виконання робіт з визначення середньо ринкової вартості транспортного засобу Volkswagen Transporter, 1896 куб.см., 2007 року випуску, № кузова НОМЕР_1 та трактору DONGFENG 244 (з кабіною), 2017 року випуску (п.1.1.).
Пунктом 3.1. договору №V230623-001 визначено, що вартість робіт за цим договором становить 1 700,00 грн. без ПДВ, які при виконанні умов договору виконавцем є винагородою за виконані послуги передбачені п.1.1. даного договору.
Відповідно до копії висновку про визначення середньо ринкової вартості рухомого майна за договором №V230623-001 від 23.06.2023 року, складеного 23.06.2023 року, середньоринкова вартість об'єкта оцінки становить станом на 23.06.2023 року, а саме: транспортного засобу Volkswagen Transporter, 1896 куб.см., 2007 року випуску, № кузова НОМЕР_1 268 780,00 грн.; трактору DONGFENG 244 (з кабіною), 2017 року випуску 204 000,00 грн.
Згідно копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_7 виданого 14.10.2023 року Іванківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 14.10.2023 року укладено шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_10 », актовий запис №173.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення компенсації вартості частки у спільному майні подружжя, сторона позивача посилається на те, що перебуваючи в шлюбі, за спільні кошти подружжя придбано рухоме майно, а саме трактор DONGFENG 244 (з кабіною), 2017 року випуску, та автомобіль Volkswagen Transporter, 1896 куб.см., 2007 року випуску, № кузова НОМЕР_1 . Державна реєстрація вказаних транспортних засобів була здійснена на ОСОБА_4 , крім того транспортні засоби перебували у постійному користуванні відповідача. Після розірвання шлюбу, позивачу стало відомо, що відповідач без її згоди відчужив автомобіль Volkswagen Transporter, доля трактора DONGFENG 244 (з кабіною) позивачу не відома. Оскільки, вказане майно придбане під час шлюбу та за спільні кошти подружжя, з відповідача підлягає стягненню компенсація вартості 1/2 частки майна.
Не погоджуючись з позовними вимогами сторона відповідача посилається на те, що придбане в період шлюбу рухоме майно, а саме трактор DONGFENG 244 (з кабіною), 2017 року випуску, та автомобіль Volkswagen Transporter, 1896 куб.см., 2007 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , куплені ОСОБА_4 за його особисті кошти, а тому транспортні засоби були його особистою власністю. Крім того, сторона відповідача стверджує, що продаж рухомого майна здійснено за згодою позивача, а кошти які отримані від продажу витрачені на потреби сім'ї.
Відповідно до ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно до ч.2 ст.60 СК України, право спільної сумісної власності подружжя на майно придбане за час шлюбу презюмується.
Згідно до ч.1 ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Крім того, згідно до ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто: житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
У випадку придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована (постанова ВС від 22.01.2020 у справі № 711/2302/18).
Виходячи із аналізу зазначених норм, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями, як час набуття майна і кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Отже, у разі придбання майна в період шлюбу, але за особисті кошти таке майно не може вважатись спільним майном подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за чиї кошти воно придбане.
Верховний Суд України у справі №6-612цс15, №6-2641цс15 зробив висновок, що для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №654/3751/18 зазначено, що при вирішенні спору про поділ майна між подружжям, необхідно встановити не лише обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з'ясувати джерело і час придбання, його вартість та виходити з презумпції рівності часток, а й враховувати інші істотні обставини, що мають значення для справи, зокрема можливість реального поділу майна з виділенням кожному з подружжя окремих видів (об'єктів) майна, можливість спільного користування певним видом майна у разі визначення ідеальних часток у цьому майні та спільного користування неподільною річчю, а також чи був визначений сторонами певний порядок користування спірним майном, матеріальне становище співвласників щодо можливості сплати грошової компенсації при перевищенні вартості частки, що підлягає виділу іншому з подружжя, тощо.
Згідно до ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як встановлено під час розгляду справи, та не заперечувалось сторонами по справі, в період шлюбу придбано майно, а саме: трактор DONGFENG 244 та автомобіль Volkswagen Transporter.
Згідно пояснень сторони відповідача та наданого відзиву на позовну заяву, майно яке придбане під час шлюбу, а саме: трактор DONGFENG 244 та автомобіль Volkswagen Transporter, ОСОБА_4 купував за особисті кошти. Крім того, позивач знала про продаж майна на, що надала згоду, а кошти отримані від продажу вказаного майна витрачені на потреби сім'ї.
Відповідно до ч.1 ст.61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Конструкція норми статті 60 СК України, свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування (постанова ВС від 12.06.2019 справа №595/324/17).
Однак, стороною відповідача не доведено, що трактор DONGFENG 244 та автомобіль Volkswagen Transporter, придбані за особисті кошти ОСОБА_4 .
Відповідно до ст.65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Шлюб між сторонами розірвано рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 08.05.2023 року.
Матеріалами справи встановлено, що спірне майно трактор DONGFENG 244 та автомобіль Volkswagen Transporter є спільною сумісною власністю подружжя. Відчуження спірного майна здійснено в період шлюбу.
Як вбачається з матеріалів справи, відчуження спірного майна здійснено в період шлюбу сторін, та передано матері відповідача ОСОБА_7 .
Згідно отриманої судом інформації, витребуваної за клопотанням сторони позивача, вбачається, що під час укладання договору купівлі-продажу №3245/2022/918686544 від 09.12.2022 року, укладеним між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_7 (покупець), щодо продажу транспортного засобу Volkswagen Transporter, договору комісії №110/612 від 12.12.2022 року укладеного між ПП «Сільгоспагроторг» (комісіонер) та ОСОБА_4 (комітент), щодо продаж техніки міні-трактор DONGFENG DF-244, а також договору купівлі-продажу №110/612 від 13.12.2022 року укладеного між ПП «Сільгоспагроторг» (продавець) та ОСОБА_7 (покупець), щодо продаж техніки міні-трактор DONGFENG DF-244, відсутня згода другого з подружжя на відчуження майна (письмова заяви дружини, присутність дружини при укладенні договору купівлі - продажу тощо).
Тобто, твердження сторони відповідача, що позивач знала про продаж майна надавши при цьому відповідну згоду, спростовується матеріалами справи.
Відповідно до ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, та на підставі ст.69 ч.1 СК України, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно положень ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц, колегія суддів відступила від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі №201/14044/16-ц. провадження №61-189ск17, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової-) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно. Вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого.
Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стороною позивача вчинено усі необхідні процесуальні дії для доведення тієї обставини, що вона не надавала згоду на відчуження спірного майна.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, важливою умовою при призначенні компенсації вартості майно є те, що позивач дійсно не знала та не могла знати про відчуження такого рухомого майна на користь іншої особи, що позбавило її можливості захисту своїх прав у досудовому порядку, і як наслідок призвело до звернення до суду.
Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12.10.2016 року (справа № 6-1587цс16) та від 22.06.2017 року (справа №6-3058цс16), а також у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року (справа №755/20923/14-ц).
Матеріали справи містять докази, що позивач не знала про відчуження спірного майна подружжя та відсутності спірного майна в натурі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги про стягнення компенсації вартості частки у спільному майні подружжя, підлягають задоволенню.
Крім того, за змістом ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.1, 2 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із положенням ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи зі змісту положень ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ч.1 ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України вбачається, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Як вбачається з договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 06.06.2023 року, укладеного між ОСОБА_8 (клієнт/замовник) та адвокатом Поліщук П.П. (виконавець/адвокат), виконавець зобов'язується за замовленням клієнта, протягом строків цього договору надавати клієнту обумовлені послуги професійної правової (правничої) допомоги, а клієнт зобов'язується оплатити виконавцеві надані на умовах цього договору послуги (п.1.1.).
Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги за договором про надання професійної правової (правничої) допомоги від 06.06.2023 року, загальна вартість наданих послуг становить 20 000,00 грн.
Згідно акту №1 прийому-передачі наданих послуг від 26.06.2023 року, адвокат надав, а клієнт прийняв послуги правової допомоги згідно договору професійної правової (правничої) допомоги від 06.06.2023 року, на загальну суму 20 000,00 грн.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.09.2021 року справа №159/5837/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки мас бути сплачено.
Аналогічна правова позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02.12.2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св 19), від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61- 21197св19), від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).
Отже, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, 23.06.2023 року між адвокатом Поліщуком П.П. в інтересах ОСОБА_8 (замовник) та ТОВ «Оцінка24» (виконавець) укладено договір №V230623-001 згідно якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо виконання робіт з визначення середньо ринкової вартості транспортного засобу Volkswagen Transporter, 1896 куб.см., 2007 року випуску, № кузова НОМЕР_1 та трактору DONGFENG 244 (з кабіною), 2017 року випуску.
Пунктом 3.1. договору №V230623-001 визначено, що вартість робіт за цим договором становить 1 700,00 грн. без ПДВ, які при виконанні умов договору виконавцем є винагородою за виконані послуги передбачені п.1.1. даного договору.
Як вбачається, з копії квитанції №Н3Е9-А11К-Х8Т6-7АНЕ від 23.06.2023 року ОСОБА_1 23.06.2023 року оплатив ТОВ «Оцінка24» 1 700,00 грн. за послуги з оцінки рухомого майна згідно з договором № V230623-001 від 23.06.2023 року.
Отже, враховуючи вищевикладене, з ОСОБА_4 підлягають стягненню понесені позивачем витрати на залучення спеціалістів у розмірі 1 700,00 грн.
Разом з тим, згідно ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені у вигляді судового збору.
На підставі викладеного та керуючись статтями 60, 63, 69, 70 СК України, статтями 368, 372 ЦК України, статтями 3, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 352 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення компенсації вартості частки у спільному майні подружжя - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості частки у спільному майні подружжя у розмірі 236 390,00грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,грн., судовий збір у розмірі 2 363,90грн. та залучення спеціаліста у розмірі 1 700,00грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_3 ).
Суддя О.Д. Рудюк