Справа № 291/766/24
Провадження №2/291/366/24
Р І Ш Е Н Н Я (З АОЧНЕ)
іменем України
07 листопада 2024 року селище Ружин
Ружинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Митюк О.В.,
за участю секретаря Герасимчук Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», представник позивача Титаренко Володимир Миколайович
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
24 червня 2024 року позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 14240,00 грн. та судових витрат у розмірі 2422,40 грн., посилаючись на те, що між TOB «Споживчий Центр», правонаступником якого є TOB «Новий Колектор» та ОСОБА_1 26.11.2019 укладено Кредитний договір (оферти) №26.11.2019-100006887 шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000,00 грн., що підтверджується довідкою субконто (виписка) з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою у розмірі 28% та електронною квитанцією від 26.11.2019 року.
Згідно п. 1.1. Договору за цим Договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1.2. встановлено, що кредит надається для використання Позичальником на будь-які законні цілі, включаючи пере кредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльність або виконання обов'язків найманого працівника. Сторони погодились, що Кредит за даним договором не є споживчим, а даний договір не є договором про надання споживчого кредиту.
Відповідно до п.1.3. Договору протягом 3 робочих днів з дати прийняття пропозиції позичальником кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; тип кредиту - фінансовий кредит; строк, на який надається кредит, встановлюється у,-3аявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) встановлюються у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; графік платежів встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності (п.2.1 Договору).
Згідно п. 2.3. Договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.
Днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця (п. 2.4 Договору).
Відповідно до п.п. «а» п. 4.1. Договору позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця до дати, вказаній у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти.
У разі несплати кредиту та/або процентів у встановлені договором терміни/ строки, сума зобов'язань по погашенню кредиту та/або процентів з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та несплати нарахованих процентів до позичальника може бути застосована неустойка згідно п.5.4. кредитного договору (п.7.1 Договору).
Кредитором виконано свої зобов'язання за договором в повному обсязі.
В свою чергу відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 06.06.2024 утворилась заборгованість у розмірі 14240,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 8 000,00 грн. та за відсотками - 2 240,00 грн., а також штраф у розмірі 4 000,00 грн. (який нараховано відповідно до п.5.4 Кредитного договору № 26.11.2019-100006887 від 26.11.2019 року), чим порушуються права та інтереси позивача.
Що стосується штрафу у відповідності п. 5.4. Договору передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов'язань за Договором кредитор залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється в Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти.
У довідці субконто не відображено нарахування штрафу, проте дане нарахування підтверджується довідкою про заборгованість та здійснено у відповідності до умов Договору.
ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000,00 грн.
29.02.2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № 290224-11. На виконання умов Договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №26.11.2019-100006887 від 26.11.2019 на залишок основної суми кредиту, відсотків нарахованих за користування кредитом та інших передбачених договором платежів боржником за яким являється ОСОБА_1 .
Позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги за договором факторингу №290224-11 від 24.02.2024, а також вимога про сплату заборгованості від 29.02.2024.
Станом на дату подання даної позовної заяви позивач є єдиним належним кредитором за кредитним договором №26.11.2019-100006887 від 26.11.2019 р. укладеним між TOB «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача на користь позивача вказану заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі. Позов підтримує з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити та не заперечує ,щодо заочного розгляду справи.
03.07.2024 року відкрито провадження у справі та постановлено, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Згідно ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між TOB «Споживчий Центр», правонаступником якого є TOB «Новий Колектор» та ОСОБА_1 26.11.2019 укладено Кредитний договір (оферти) №26.11.2019-100006887 шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000,00 грн., що підтверджується довідкою субконто (виписка) з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою у розмірі 28% та електронною квитанцією від 26.11.2019 року.
Згідно п. 1.1. Договору за цим Договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1.2. встановлено, що кредит надається для використання Позичальником на будь-які законні цілі, включаючи пере кредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльність або виконання обов'язків найманого працівника. Сторони погодились, що Кредит за даним договором не є споживчим, а даний договір не є договором про надання споживчого кредиту.
Відповідно до п.1.3. Договору протягом 3 робочих днів з дати прийняття пропозиції позичальником кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; тип кредиту - фінансовий кредит; строк, на який надається кредит, встановлюється у,-3аявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) встановлюються у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; графік платежів встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності (п.2.1 Договору).
Згідно п. 2.3. Договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.
Днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця (п. 2.4 Договору).
Відповідно до п.п. «а» п. 4.1. Договору позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця до дати, вказаній у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти (а.с. 11, 25-27).
Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 06.06.2024 утворилась заборгованість у розмірі 14240,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 8 000,00 грн., за відсотками - 2 240,00 грн., та штраф у розмірі 4 000,00 грн. (який нараховано відповідно до п.5.4 Кредитного договору № 26.11.2019-100006887 від 26.11.2019 року).
Що стосується штрафу у відповідності п. 5.4. Договору передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов'язань за Договором кредитор залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється в Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти.
У довідці субконто не відображено нарахування штрафу, проте дане нарахування підтверджується довідкою про заборгованість та здійснено у відповідності до умов Договору (а.с.14).
ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000,00 грн.
29.02.2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № 290224-11. На виконання умов Договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №26.11.2019-100006887 від 26.11.2019 на залишок основної суми кредиту, відсотків нарахованих за користування кредитом та інших передбачених договором платежів боржником за яким являється ОСОБА_1 (21-24).
Позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги за договором факторингу №290224-11 від 24.02.2024, а також вимога про сплату заборгованості від 29.02.2024 (а.с.12).
На підтвердження перерахування коштів позивачем надана квитанція від 26.11.2019 року, час платежу 18:52 год., на суму 8 000,00 грн. із призначенням платежу «видача за договором №26.11.2019-100006887 (а.с.20).
З карточки субконто ТОВ «Споживчий центр» за період з 26.11.2019 року по 09.06.2024 року слідує, що товариство свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконало у повному обсязі (а.с.8).
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
У ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив можливість суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов'язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договорів недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України установлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись з позовною заявою надав докази, а саме витяг з договору факторингу № 290224-11 від 29.02.2024 року укладений між ТОВ «Новий колектор» та ТОВ «Споживчий центр», копію витягу з реєстру прав вимоги № 1 (додаток 2 до Договору факторингу № 290224-11 від 29.02.2024 року).
Однак, відповідач не звертався до суду із клопотанням про витребування у позивача належним чином завіреної копії або оригіналу договору факторингу № 290224-11 від 29.02.2024 року, укладеного між ТОВ «Новий колектор» та ТОВ «Споживчий центр» з додатком 2 до такого, на підтвердження вказаних обставин.
Відповідно до договору факторингу №290224-11 від 29.02.2024 року, витяг з якого долучено позивачем до позовної заяви, між ТОВ «Споживчий центр» (клієнт) та ТОВ «Новий колектор» (фактор) укладено договір, у пункті 5.1.1 якого зазначеного, що фактор має право набувати право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому клієнтом згідно цього договору.
Згідно з п. 2.1. договору факторингу в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту загальну ціну відступлення права вимоги в сумі, передбаченій п.3.1. цього договору, а клієнт зобов'язується відступити Факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. З дати відступлення права вимоги, клієнт перестає бути стороною за кредитним договором, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за кредитним договором та набуває всіх прав за ним.
За цим договором клієнт відступає право вимоги до боржника за кредитним договором факторові, внаслідок чого клієнт передає, а фактор одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за кредитним договором. Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання вимоги боржником (п.2.3. договору факторингу).
Відповідно до п. 2.4.-2.6. договору факторингу сторони домовились, що право вимоги за кредитним договором вважається відступленим клієнтом факторові з моменту підписання сторонами реєстру прав вимог та скріплення його печатками сторін. Після підписання реєстру прав вимог, до фактора переходять всі права та обов'язки клієнта, як сторони, які виникли на підставі кредитного договору в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення цього договору. Після переходу до фактора права вимоги, клієнт зобов'язується протягом 5 (п'яти) календарних днів передати факторові документацію, яка засвідчує дійсність грошової вимоги.
Згідно Договору факторингу №290224-11 від 29.02.2024 року ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» домовились про відступлення клієнтом факторові права вимоги за кредитним договором №26.11.2019-100006887 від 26.11.2019 року на залишок основної суми кредиту 8 000,00 грн., відсотків, нарахованих за користування кредитом, в розмірі 2240,00 грн., прострочена заборгованість за штрафом в розмірі 4000 грн., боржником за яким є ОСОБА_1 .
Клієнт зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення фактору права вимоги за даним договором, повідомити боржника у спосіб визначений ч. 1 ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування» та передбачений кредитним договором, про факт та про передачу персональних даних боржника, а також надати інформацію про фактора відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв'язкуномер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов'язок зберігається за фактором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором (п. 6.2.1 вищевказаного договору факторингу).
З повідомлення про відступлення права вимоги за договором факторингу №290224-11 від 29.02.2024 року із вих. № 112 та з вимоги про сплату заборгованості від 29.02.2024 року за вих. №112 вбачається, що 29.02. 2024 року позивач склав зазначені документи, адресовані ОСОБА_1 , у яких повідомив про укладення між ТОВ «Новий колектор» та ТОВ «Споживчий центр» договору факторингу №290224-11, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №26.11.2019-100006887 від 26.11.2019 року та вимагав у відповідача сплатити заборгованість на користь нового кредитора шляхом перерахування коштів в розмірі 14240,00 грн.
Як слідує із списку №19882-15-5 згрупованих поштових відправлень, товариство повідомило боржника про відступлення права вимоги за кредитним договором №26.11.2019-100006887 від 26.11.2019 року.
Таким чином, після підписання реєстру прав вимог до фактора перейшли всі права та обов'язки клієнта, як сторони, які виникли на підставі кредитного договору в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення договору факторингу.
Договір факторингу на вимогу сторін чи зацікавлених осіб не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована.
Отже внаслідок укладення вказаного договору відбулася зміна кредитора, а саме ТОВ «Новий колектор» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .
Відповідач прийнявши умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, у порушення умов вказаного договору не виконала своїх зобов'язань щодо повернення кредиту у розмірі та на умовах, визначених укладеним правочинам, презумпція правомірності якого не спростована.
Згідно з довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №26.11.2019-100006887 від 26.11.2019 року, наданої позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем за період з 26.11.2019 року по 06.06.2024 року становить 14240,00 грн., з яких: 8000,00 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту; 2240,00 грн. прострочена заборгованість за відсотками; 4000,00 грн. прострочена заборгованість за штрафом.
Разом з тим, суд не може погодитися з розміром нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором №26.11.2019-100006887 від 26.11.2019 року в розмірі 2240,00 грн., виходячи з наступного.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
За умовами кредитного договору №26.11.2019-100006887 від 26.11.2019 року сторони встановили строк кредитування 14 днів, тобто до 10.12.2019 року, включаючи дату отримання та повернення позики.
Що стосується заборгованості за нарахованою сумою штрафу в розмірі 4000,00 грн., суд зазначає наступне.
Як зазначено раніше договір факторингу №290224-11 укладений між ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» - 29.02.2024.
Відповідно до довідки субконто (виписка по рахунку) за договором №26.11.2019-100006887, виданої ТОВ «СПОЖИВИЙ ЦЕНТР» за період з 26.11.2019 по 09.06.2024, убачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складається з тілу кредиту 8000,00 грн. процентів 2240,00, штрафу 4000 грн., що становить загальну суму заборгованості 14240,00 грн.
Розрахунок нарахування кредитором неустойки (штрафу/пені) за кредитним договором №26.11.2019-100006887 від 26.11.2019 суду не наданий.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, суд вважає недоведеними та безпідставними вимоги позивача щодо відповідача в частині стягнення штрафу в розмірі 4000,00 грн.
З врахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 10240,00 гривень (2422,40 гривень (розмір судових витрат) х 10240,00 гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 14240,00 гривень (розмір заявлених позовних вимог).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 279, 280, 282, 288, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», представник позивача Титаренко Володимир Миколайович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код ЄДРПОУ 43170298) заборгованість за кредитним договором №26.11.2019-100006887 від 26.11.2019 №26.11.2019-100006887 від 26.11.2019 у розмірі 10240 (тисяч) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код ЄДРПОУ 43170298) судовий збір у сумі 1741,95 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», код ЄДРПОУ 43170298, місцезаходження: 01133, м. Київ, вул.Алмазова Генерала,13.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , житель: АДРЕСА_1 .
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області О. В. Митюк