Справа №295/13826/24
1-кс/295/5797/24
17.09.2024 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання дізнавача СД Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12024065400001264 від 16.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та додані до нього матеріали, -
Дізнавач за погодженням з процесуальним керівником звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому зазначено, що 15.09.2024 близько 15 год. ЗО хв. невідома особа перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , спричинила тілесні ушкодження гр. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄО-41758, 41781)
За даним фактом 16.09.2024 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зареєстровано кримінальне провадження №12024065400001264, ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
15.09.2024 року на місце події було викликано СОГ Житомирського РУТІ ГУНП в Житомирській області, якими під час огляду місця події, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було оглянуто місце біля під'їзду, де було виявлено гр. ОСОБА_5 , біля його на землі лежав предмет зовні схожий на ніж. Даний предмет вилучено та запаковано до конверту НПУ, опечатано згідно правил пакування речових доказів.
В ході досудового розслідування, що 16.09.2024 в якості потерпілого було допитано гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час якого останній пояснив наступне: тиждень назад він познайомився з ОСОБА_6 та періодично випивав з нею спиртні напої за її місцем проживання, а саме: АДРЕСА_2 , без відома її чоловіка. Так, 15.09.2024 року близько 15 год 30 хв., він перебував неподалік будинку №2 по проїзду Тутковського та помітив Надію разом з її чоловіком ОСОБА_5 та помахав рукою ОСОБА_7 . Це помітив ОСОБА_8 та різко почав бігти у мій бік. Він почав втікати від нього і ОСОБА_8 в цей момент дістав предмет ззовні схожий на ніж та вдарив його вищевказаним ножем в область спини. В подальшому, він вирвався і в цей момент приїхали працівники поліції.
16.09.2024 року було допитано в якості свідка гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній пояснив наступне: 15.09.2024 року близько 16 год 20 хв., він разом зі своєю дружиною гр. ОСОБА_6 прийшли до під'їзду та він побачив знайомого своєї дружини на ім'я ОСОБА_9 та між ними виникла словесна суперечка з приводу того, чому він за його відсутності приходить до його дружини, на що він почав висловлювати в його адресу слова брутальної лайки, що його дуже образило, тоді він дістав з внутрішньої кишені кітеля ніж. Потім між ними з ОСОБА_9 почалася штовханина та він зачепився за мене та порізав спину. Однак пояснив, що навмисного удару не наносив.
16.09.2024 дізнавачем СД Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області предмет зовні схожий на ніж, який було вилучено 15.09.2024 року та запаковано до конверту НПУ, опечатано згідно правил пакування речових доказів, визнано речовим доказом, у зв'язку з тим, що він може містити на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, та являється знаряддям вчинення кримінального правопорушення, який після проведення відповідних експертиз може містити переконливі дані причетності осіб до вчинення даного кримінального правопорушення, тобто можуть прямо чи не прямо підтверджувати існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до ст. 91 КПК України.
В судове засідання дізнавач не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи без участі, клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно вимог ст. 107 КПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя приходить до висновку про його задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При вирішення питання про наявність підстав для застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження судом враховано практику Європейського суду з прав людини, а саме ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини спрямована не тільки на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, але також зобов'язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності. Зазначена правова позиція сформульована ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою
Згідно п.п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Встановлено, що в провадженні СД Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12024065400001264 від 16.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, в рамках якого постановою від 16.09.2024 майно, на яке дізнавач просить накласти арешт, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого іде воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, користування, розпорядження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Наявні у клопотання матеріали свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.
З урахуванням викладеного, оскільки майно, на яке дізнавач просить накласти арешт, може бути використане як доказ на підтвердження обставин, що підлягають встановленню під час кримінального провадження, взявши до уваги стадію досудового розслідування, мету та підстави застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе задовольнити клопотання та накласти на вказане майно арешт.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.170-173, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на предмет зовні схожого на ніж, який вилучено 15.09.2024 року до Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області.
Тимчасово, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавити власника права відчужувати, розпоряджатися та використовувати вищевказане майно.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала про арешт майна підлягає до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1