09 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, шляхом проведення відеоконференцзв'язку між Київським апеляційним судом та ДУ «Київський слідчий ізолятор», матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року,
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року, зокрема, обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 14 жовтня 2024 року включно.
Таке рішення суд, врахувавши, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_8 (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у житло, в умовах воєнного стану, що кваліфіковано за ч. 4 ст. 187 КК України, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, не здійснює підприємницьку діяльність, одружений, має доньку, 2006 р.н., та падчерку, 1997 р.н., яка є інвалідом з дитинства, мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, що виходячи із тяжкості злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , у сукупності із наведеними даними про його особистість, та враховуючи те, що інкримінується вчинення кримінальних правопорушень у складі групи осіб за ___________________________________________________________
Справа №11-кп/824/5126/2024 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9
Категорія: ч. 4 ст. 187 КК України Доповідач ОСОБА_1
попередньою змовою, обізнаність обвинуваченого про місце проживання та інші анкетні дані потерпілого і свідків, наявним є ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винуватим, може переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілого чи свідків, і тому визнав необхідним продовжити ОСОБА_7 строк тримання під вартою,оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним ризикам та не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
Крім того, суд, врахувавши те, що обвинуваченому ОСОБА_7 інкримінуються обставини вчинення кримінального правопорушення із застосуванням насильства і погрози застосування такого насильства, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив розмір застави обвинуваченому.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , вважаючи ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та постановити нове рішення, яким обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суддя 16.08.2024 мав провести підготовче засідання, натомість, він розглянув клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому прокурор подав не клопотання про продовження запобіжного заходу, оскільки обвинувачений перебував під вартою, а клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, зазначає, що того ж дня перед початком слухання клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу суддя залучив перекладача на російську мову для іншого обвинуваченого, у зв'язку з чим ОСОБА_7 також звернувся до суду з проханням, щоб цей перекладач здійснив переклад і для нього, проте у задоволенні даного клопотання було відмовлено, внаслідок чого ОСОБА_7 висловив судді свою недовіру та заявив відвід, який формально було відхилено та розпочато слухання клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу, що є грубим порушенням права на захист обвинуваченого ОСОБА_7 , який не розумів, що відбувається у залі суду, оскільки не володіє українською мовою.
Також вказує й на те, що, задовольняючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд не звернув уваги на допущені прокурором порушення, а саме те, що прокурор не надав суду документів, які б підтверджували вручення клопотання обвинуваченому, а також не надав додатки (докази) до клопотання, які доводять можливу причетність обвинуваченого до злочину, та у самому клопотанні прокурора вина обвинуваченого доводиться незрозумілими посиланнями, які не були надані суду у якості додатків для підтвердження фактів, на які посилається прокурор, а тому ці посилання не можуть доводити причетність обвинуваченого до злочину, оскільки є неточними. Таким чином, прокурор не надав до клопотання жодних додатків, які б доводили необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і суддя не звернув на це уваги.
Крім того, зазначає, що з дня затримання ОСОБА_7 не надавав слідству жодних пояснень, мотивуючи свою відмову ст. 63 Конституції України, оскільки вважає, що дана справа сфабрикована працівниками поліції навмисно, щоб безпідставно звинуватити його у діянні, якого він насправді не скоював.
При цьому з наданого слідчим клопотання та відсутності до нього документів/доказів вбачається відсутність будь-яких доказів, які могли б прямо доводити можливу причетність обвинуваченого до діяння, в якому його підозрюють.
Разом з тим, потерпілий ОСОБА_8 однозначно повідомив суду, що ОСОБА_7 не причетний до події, яка з ним сталася, він бачить його вперше і раніше ніколи не зустрічав, також ОСОБА_7 не підходить по опису до людини, яка здійснила щодо нього незаконні дії, та те, що помилково на нього вказав у протоколі впізнання за фотознімками на вимогу слідчого.
Також звертає увагу на наявний тиск з боку органу досудового розслідування, який здійснювався як на потерпілого, так і на його діяльність у вигляді невчасного допуску до підзахисного, а також на ймовірний тиск на суддю першої інстанції, яка, можливо, в угоду органу досудового розслідування, коли попередньо обирався запобіжний захід, задовольнила безпідставне клопотання слідчого, що явно суперечить ч. 3 ст. 62 Конституції України.
Разом з тим, вважає, що будь-які ризики, про які зазначено у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, є безпідставними та необґрунтованими, і ґрунтуються на припущеннях прокурора та слідчого, оскільки відсутні будь-які докази, які б могли свідчити про можливу чи навіть ймовірну причетність ОСОБА_7 до діяння, в якому його підозрюють. Всі ризики, про які зазначає прокурор у своєму клопотанні, спростовуються поясненнями потерпілого ОСОБА_8 , які він надав безпосередньо у судовому засіданні, тому ухилятися від слідства взагалі немає підстав.
Окрім цього, зазначає, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, а саме, ОСОБА_7 понад 20 років перебуває у шлюбі з ОСОБА_10 , має на утриманні неповнолітніх дітей - ОСОБА_11 , 1997 р.н., яку він усиновив, та яка є інвалідом, та рідну доньку ОСОБА_12 , 2006 р.н., а також має місце реєстрації в АДРЕСА_1 та місце проживання в м. Одеса, де проживає разом з дружиною та дітьми.
Таким чином, вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки під вартою знаходиться людина, яка жодним чином не причетна до діяння, в якому її підозрюють.
Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду, посилаючись на те, що суддя оголосив лише вступну та резолютивну частини ухвали, а оголошення повного тексту ухвали призначив на іншу дату, що позбавляє сторону захисту можливості повноцінно реалізувати своє право на апеляційне оскарження, а самого обвинуваченого ОСОБА_7 - права на захист, оскільки стає неможливим оскаржити висновки суду щодо питань, які, згідно з ч. 1 ст. 196 КПК України, повинні були вирішуватись під час розгляду відповідного клопотання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення прокурора щодо апеляційного прохання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Як убачається з наданих суду матеріалів, повний текст ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 рокубуло виготовлено та оголошено 19 серпня 2024 року, а апеляційну скаргу захисник ОСОБА_6 подав до суду апеляційної інстанції 23 серпня 2024 року.
Зважаючи на вказані обставини та оскільки виготовлення обґрунтованої апеляційної скарги потребує ознайомлення зі змістом оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження в даному випадку захисником ОСОБА_6 пропущений із поважних причин і підлягає поновленню.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про незаконність і необґрунтованість постановленого судом рішення, то колегія суддів враховує наступне.
За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, були дотримані судом першої інстанції, а доводи захисника ОСОБА_6 про відсутність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_13 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непереконливими.
Як убачається з матеріалів провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , Оболонським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 12024100050001069 по обвинуваченню ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187КК України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, врахувавши, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у житло, в умовах воєнного стану, а також дані про особу обвинуваченого, мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, що наявним є ризик переховування обвинуваченого від суду та незаконно впливати на потерпілого чи свідків, і тому визнав необхідним продовжити ОСОБА_7 строк тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним ризикам та не забезпечить його належної процесуальної поведінки, і, врахувавши те, що обвинуваченому ОСОБА_7 інкримінуються обставини вчинення кримінального правопорушення із застосуванням насильства і погрози застосування такого насильства, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив розмір застави обвинуваченому.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об'єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисника ОСОБА_6 проте, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_17 жодного з більш м'яких запобіжних заходів, є безпідставними.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Враховуючи характер та конкретні обставини висунутого ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у житло, в умовах воєнного стану, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, не здійснює підприємницьку діяльність, одружений, має доньку, 2006 р.н., та падчерку, 1997 р.н., яка є інвалідом з дитинства, та, з огляду на ці обставини, існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі встановлення судом його винуватості, може переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілого чи свідків, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається захисник ОСОБА_6 , а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження обвинуваченомуОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів не встановила.
Що стосується посилання захисника ОСОБА_6 на те, що суд мав би провести підготовче засідання, а натомість, розглянув клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, хоча прокурор повинен був подати клопотання про продовження запобіжного заходу, оскільки обвинувачений вже перебував під вартою, то вказана обставина не є передбаченими ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України підставами для відмови у задоволенні клопотання, яке прокурор має право змінити, та не може служити безумовною підставою для висновку про те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, а відтак і підставою для її скасування.
Твердження захисника ОСОБА_6 про порушення процесуальних вимог, які полягають у ненаданні прокурором додатків (доказів) до клопотання, які доводять можливу причетність обвинуваченого до злочину, а у самому клопотанні прокурора вина обвинуваченого доводиться незрозумілими посиланнями, які не були надані суду у якості додатків для підтвердження фактів, на які посилається прокурор, не є слушними, оскільки зазначені вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, адже обвинувальний акт переданий до суду та призначено підготовче судове засідання.
Щодо посилання захисника ОСОБА_6 на порушення процесуальних вимог, які полягають у ненаданні прокурором документів, які б підтверджували вручення клопотання обвинуваченому, то у розпорядженні суду апеляційної інстанції відсутні дані про недотримання прокурором процедури вручення стороні захисту клопотання про продовження строку тримання під вартою в передбачений ч. 2 ст. 184 КПК України строк, тобто не пізніше ніж за три години до початку його розгляду. Разом з тим, вказана обставина і не є передбаченими ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України підставами для відмови в задоволенні клопотання.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_6 про відхилення судом клопотання обвинуваченого ОСОБА_17 про здійснення для нього перекладу на російську мову під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, перекладачем, якого було залучено судом для іншого обвинуваченого, що є грубим порушенням права на захист обвинуваченого ОСОБА_7 , який не розумів, що відбувається у залі суду, оскільки не володіє українською мовою, то вони не заслуговують на увагу, оскільки ці питання, за наявності для цього відповідних підстав, підлягають з'ясуванню та перевірці в суді першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження по суті, і не є підставою для звільнення ОСОБА_17 з-під варти, а також виходять за межі повноважень суду апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.
Поряд з цим, як вбачається з оскаржуваної ухвали суду, під час розгляду клопотання прокурора, перекладач, який був залучений судом для перекладу на російську мову іншому обвинуваченому, також здійснював переклад і обвинуваченому ОСОБА_13 .
Аналогічним чином вищевказане стосується і доводів захисника ОСОБА_6 про наявність тиску з боку органу досудового розслідування, який здійснювався як на потерпілого, так і на його діяльність у вигляді невчасного допуску до підзахисного, а також на ймовірний тиск на суддю першої інстанції, яка, коли попередньо обирався запобіжний захід, задовольнила безпідставне клопотання слідчого, бо вони не можуть бути предметом перевірки, зважаючи на стадію кримінального провадження та особливості апеляційного розгляду з перегляду конкретного судового рішення в частині виключно продовження строку тримання під вартою.
При цьому слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження суд апеляційної інстанції не уповноважений досліджувати обставини вчинення кримінального правопорушення, перевіряти належність і допустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, а тому посилання захисника ОСОБА_6 на недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 , не можуть бути предметом даного апеляційного розгляду під час перевірки ухвали суду про продовження строку тримання під вартою в порядку ст. 422-1 КПК України.
В цьому ж аспекті колегія суддів вважає за необхідне вказати, що, зважаючи на положення ст. 422-1 КПК України щодо порядку та меж розгляду апеляційних скарг на судові рішення щодо запобіжного заходу у виді тримання під вартою, прийняті на стадії судового провадження, відсутні підстави для дослідження, зазначених в апеляційній скарзі захисника аудіо- та відеозапису судового засідання від 22.05.2024 року та відповідно і допиту в апеляційному суді потерпілого ОСОБА_8 .
Наведені захисником ОСОБА_6 дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , зокрема те, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, а саме, що ОСОБА_7 понад 20 років перебуває у шлюбі з ОСОБА_10 , має на утриманні неповнолітніх дітей - рідну доньку ОСОБА_12 , 2006 р.н., та ОСОБА_11 , 1997 р.н., яку усиновив, яка є інвалідом, а також має місце реєстрації в АДРЕСА_1 та місце проживання в м. Одеса, де проживає разом з дружиною та дітьми, самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення встановлених судом ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до обвинуваченого іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Поряд з цим, із судового рішення також вбачається, що, керуючись вимогами п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначив розмір застави обвинуваченому і такий висновок суду, з огляду на фактичні обставини інкримінованого йому особливо тяжкого кримінального правопорушення проти власності із погрозою застосування насильства, ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.
Враховуючи наведене, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_17 більш м'якого запобіжного заходу, що є змістом апеляційної вимоги захисника, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не вбачає.
За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 рокує законною та обґрунтованою, а отже, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
Поновити захиснику ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року, якою, зокрема, обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 14 жовтня 2024 року включно, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3