Провадження № 33/821/485/24 Справа № 700/471/24 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Чорненька О. І. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А.
08 листопада 2024 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Соломка І.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення №700/471/24 щодо ОСОБА_1 , що надійшли з Лисянського районного суду Черкаської області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , -
Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 15 липня 2024 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого в АТ "Черкасигаз", проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; постановлено стягнути на користь держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , 30.05.2024 в 13 год. 30 хв. в селі Бужанка вул. Центральна, 75 , керував транспортним засобом CHEVROLE AVEO, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився в медичному закладі КНП "Лисянська ТЛ" лікарем наркологом, чим останній порушив вимоги підпункту "а" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, вважаючи її такою, що винесена з порушенням норм, як процесуального адміністративного закону, так і неправильним застосуванням норм матеріального адміністративного права.
Апеляційні вимоги обгрунтував тим, що судом порушено його право на захист, оскільки справу розглянуто без його участі, суддя місцевого суду не повно та однобічно з'ясувала фактичні обставни справи, не дослідила та не надала належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшла формально до вивчення фактичних обставин справи.
Апелянт вважає, що працівниками поліції його було зупинено безпідставно, в порушення ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію».
Вказує, що час вчинення адміністративного правопорушення, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідає дійсності.
Згідно протоколу ААД № 495365 від 30.05.2024 року про адміністративне правопорушення вказано час вчинення 13:30, а у витязі з Інформативного порталу Національної поліції України від 01.06.2024 вказано час вчинення адміністративного правопорушення 14:07. Однак із наявних в матеріалах уривків відеозаписів вбачається, що в цей час він - ОСОБА_1 знаходився у КНП «Лисянська територіальна лікарня» і проходив медичне обстеження, а не здійснював керування ТЗ. Отже фактично є сумніви в часі вчинення адміністративного правопорушення згідно фабули протоколу, що є неприпустимим, та грубим порушенням щодо складання зазначених документів.
Також у протоколі не зазначено, який порядок проходження огляду на стан сп'яніння було запропоновано водієві. Формулювання «у встановленому законом порядку» не розкриває суті порушення з огляду на положення ст. 266 КУпАП.У протоколі не зазначено, що водієві пропонувалося пройти огляд на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським, а також те, що водій відмовився від проходження такого огляду. Також не зафіксовано факту його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.
Зауважив, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що свідчить про те, що працівники поліції у встановленому законом порядку не направляли його у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апелянт зауважив, що не дотримано порядку та процедури огляду на стан сп'яніння, сам акт огляду не підписаний лікарем наркологом, який проводив цей огляд, що ставить під сумнів і висновок лікаря, вважає, що процедура огляду на стан сп'яніння була порушена.
Зауважив, що його не відсторонили від керування транспортним засобом, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст.130 КУпАП.
Разом з тим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, як пропущений з поважних причин, оскільки постанову Лисянського районного суду Черкаської області він отримав 02.08.2024, та не був присутній під час розгляду справи, так як перебував на лікарняному.
В судове засдання апеляційної інстанці, призначене на 12:00 год. 08.11.2024, ОСОБА_1 в черговий раз не з'явився, при цьому про дату, час і місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчить довідка про доставку повідомлення у додатку «Viber» (а.с.87), заяв або клопотань про відкладення справи до суду від ОСОБА_1 не надходило.
Апеляційний суд зауважує, що неодноразово (чотири рази) ОСОБА_1 просив про відкладення розгляду справи, що свідчить про умисне затягування справи та в його діях вбачаються ознаки зловживання процесуальними правами. Крім того, підстави для відкладення розгляду справи на які ОСОБА_1 посилається, зокрема «трудову зайнятість» , - не є поважними.
Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Вважаю, що у відповідності до ч.6 ст.294 КУпАП перешкод для розгляду справи немає, а тому апеляційний розгляд можливо проводити у відсутності ОСОБА_1 , який в котрий раз не з'явився до апеляційного суду, хоча був повідомлений належним чином про час та місце апеляційного розгляду.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарженя постанови підлягає поновленню, а в задоволені апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно ст. 289 КУпАП у разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин його може бути поновлено за заявою особи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі щодо якої її винесено.
З матеріалів справи вбачається, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , апеляційний суд визнає названі скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови районного суду поважними, і його слід поновити.
Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги закону під час розгляду даної справи виконані судом першої інстанції.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його вина підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 495635 від 30.05.2024, який підписаний останнім; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижує увагу та швидкість реакції від 30.05.2024 №13; даними акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижує увагу та швидкість реакції №13 від 30.05.2024; даними копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2275414 від 30.05.2024; даними витягу з Інформаційного порталу Національної поліції України від 01.06.2024 ; даними копії посвідчення водія ОСОБА_1 ; даними копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу CHEVROLET AVEO; даними матеріалами відеофіксації на нагрудну відеокамеру працівників поліції; фото ОСОБА_1 після поведення огляду газоаналізатором "Драгер" та зафіксованим результатом - 1,67 проміле; фото з фіксацією місця зупинки ОСОБА_1 ; даними свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки газоаналізатора "Alcotest 6820"; даними сертифікату про відповідність вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів; даними декларації про відповідність вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки № СДІ -1880-3ВТ; даними довідки СПД № 2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області від 03.06.2024 №939/56/01-2024.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Так, умови та послідовність дій поліцейських по виявленню у водіїв транспортних засобів ознак, зокрема, алкогольного сп'яніння, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (в подальшому Порядок № 1103) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому Інструкція № 1452/735).
Відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
За ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів.
Частиною 3 ст.266 КУпАП та п.7 розділу 1 Інструкції, п.6 Порядку передбачено, що у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення.
Для об'єктивного розгляду справи та прийняття законного рішення, апеляційним судом був переглянутий відеозапис з відеореєстратора автомобіля працівників поліції та їх бодікамер щодо подій від 30.05.2024 за участю ОСОБА_1 . Так, з переглянутого відео вбачається, що автомобіль працівників поліції рухається по дорозі, з лівої сторони з другорядної дороги на головну дорогу виїхав CHEVROLE AVEO, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 працівники поліції його зупинили та роз'яснили, що він зупинений на підставі ст.35 Закону України «Про національну поліцію», а саме що водій вчиняє або може вчинити правопорушення згідно п.3,4,5 вказаної статі цього закону (13:05:26 0000000_100096_20240530130130316_0435). Працівниками поліції встановлено, що ОСОБА_1 порушив ПДР України - не був пристебнутий паском безпеки.
У спілкуванні з працівниками поліції у ОСОБА_1 були встановлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота тому йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, за допомогою приладу «Драгер» або в медичному закладі у лікаря нарколога, на що останній погодився пройти такий огляд в лікарні, тому він був доставлений до КНП «Лисянська ТЛ» та пройшов огляд у лікаря нарколога з застосуванням приладу «Драгер», результат якого склав 1,67 ‰ проміле алкоголю, та повторний результат склав 1,65‰ проміле алкоголю, що підтверджуєься медичним висновком №13 від 30.05.224 (а.с.3), копією акту медичного огляду №13 та фотокартками до нього (а.с.4-7) та відеофіксацією з боді камер працівників поліції, в подальшому працівиками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення та ОСОБА_1 був з ним ознайомлений, про що свідчиь його підпис.
Слід зазначити, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 проводився у закладі охорони здоров'я КНП «Лисянська ТЛ» у присутності працівника поліції. Висновок складений за формою, яка передбачена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року. У вказаному висновку №13 від 30.05.2024 встановлено діагноз ОСОБА_1 - алкогольне сп'яніння (а.с.3).
Отже, медичний огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 проведено з дотриманням ст.266 КУпАП, зокрема лікарем КНП «Лисянська ТЛ», тобто у закладі, якому надано право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, затвердженого управлінням охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій, у порядку, визначеному законом, а тому доводи апелянта про те, що процедура огляду його на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі була порушена, є необгрунтованими.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не повно та однобічно з'ясував фактичні обставни справи, не дослідив та не дав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, є необгрунтованими та надуманими. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, суд дослідив та надав оцінку всім наявним доказам. Дослідив письмові пояснення правопорушника ОСОБА_1 , які він подав до канцелярії суду 11.07.2024 (а.с.41), які проаналізував та дав належну оцінку в сукупності з іншими доказами, та прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.
Щодо доводів апелянта про відсутність направлення на огляд до медичного закладу для огляду на стан алкогольного сп'яніння, то слід зазначити що у медичному висновку №13 від 30.05.2024 вказано, що ОСОБА_1 до медичного закладу направлено для огляду лейтенантом полцї ОСОБА_2 , відсутність в матеріалах справи направлення працівника поіції не може бути підставою для скасуваня законного рішення суду першої інстанції.
Доводи апелянта про те, що акт медичного огляду не підписаний лікарем наркологом, який проводив цей огляд, є надуманими, оскільки, як вбачається з копії вказаного акту, він підписаний лікарем (а.с.4-5). Твердження апелянта про невірність зазначення в протоколі часу вчинення ним правопорушення та складанні протоколу, є необгрунтованими та спростовуються переглянутим відеозаписом події від 30.05.2024 за участю ОСОБА_1 .
Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не протирічать один одному, що свідчить про їх об'єктивність.
Доводи апелянта про порушення його права на захит, так як справа була розглянута без його участі, є неспроможними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, вона неодноразово призначалася до судового розгляду, а саме на 04.07.2024, 11.07.2024 та 15.07.2024, проте ОСОБА_1 до суду не з'являлявся, не з'являвся він і в судові засідання апеляційної інстанції: 02.09.2024, 20.09.2024, 18.10.2024, 01.11.224 та 08.11.2024, що в свою чергу не може свідчити про порушення судом його права на захист, така поведінка ОСОБА_1 навпаки свідчить про його самоусунення від захисту своїх прав, тому постанова районного суду з підстав, що апелянт не брав участі в розгляді справи судом першої інстанції, не може бути скасована, оскільки його відсутність в суді першої інстанції не вплинула на правильність прийнятого рішення по суті щодо апелянта, яке є законним та обгрунтованим і не підлягає скасуванню.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королвства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Тому, доводи апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є необґрунтованими, та спростовуються, як переглянутим в судовому засіданні диском з відеозаписом події від 30.05.2024 за участю ОСОБА_1 , так і іншими матеріалами справи.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням всіх обставин справи, в тому числі і тих, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, підстав для скасування постанови судді місцевого суду і закриття провадження по справі щодо правопорушника за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, немає.
Адміністративне стягнення судом накладено з дотриманням правил, передбачених вимогами ст.ст.33, 34, 35 КУпАП, з урахуванням всіх обставин адміністративного провадження та особи правопорушника, є розмірним до вчиненого і справедливим.
Враховуючи вищевикладенене, вважаю, що постанова Лисянського районного суду Черкаської області від 15.07.2024 відносно ОСОБА_1 , є законною, обгрунтованою та вмотивованою, а доводи апеляційної скарги є безпідставними і до задоволення не підлягають.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарженя постанови Лисянського районного суду Черкаської області від 15 липня 2024 року.
Постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 15 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Соломка