Справа № 554/1338/23 Номер провадження 22-ц/814/3168/24Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В. М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
05 листопада 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 24 травня 2024 року, постановлене суддею Бугрієм В.М.
у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,
14.02.2023 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання.
В обґрунтування підстав позову зазначає, що основним напрямком господарської діяльності ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Взаємовідносини між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 врегульовані договором про надання послуг теплопостачання від 16.01.2009. За умов такого договору підприємство надає відповідачці послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , загальною опалювальною площею 34 кв.м. Натомість, відповідачка, як споживач послуг, зобов'язалася оплачувати спожиті послуги до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Розмір плати за надані послуги становить: за послугу централізованого опалення - 1596,93 грн./Гкал упродовж опалювального періоду, за послугу з централізованого постачання гарячої води - 859,54 грн./куб.м.
Відповідачкою умови зобов'язання належним чином не виконуються, унаслідок чого за адресою: АДРЕСА_1 за період із 01.05.2017 по 01.12.2021 утворилася заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання у розмірі 20177,66 грн., заявлених до стягнення з відповідачки, включно із нарахованими за період із 21.06.2017 по 01.02.2022 індексом інфляції в сумі 3613,25 грн. та 3% річних у розмірі 1526,87 грн.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 24.05.2024 позов ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, що становить 25317,78 грн. та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що відповідачка, як спожив комунальних послуг, які надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», належним чином не виконала обов'язок по їх оплаті, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню в розмірі, заявленому позивачем, включно із нарахуваннями у порядку статті 625 ЦК України.
Відповідачка із рішенням суду першої інстанції не погодилася та оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Наголошує, що надані їй послуги надавалися позивачем неякісно, оскільки у опалювальний сезон у квартирі було холодно, показники температури повітря та води значно нижчі від встановлених норм.
Зазначає, що у належній їй квартирі встановлено лічильник, а тому нарахування обсягу постачання гарячої води мало відбуватися на підставі його показників, а не тарифів, як зробив позивач у розрахунку за період із 01.05.2017 по 01.12.2021. Відтак, за відсутності належних доказів, які б підтверджували несправність засобу обліку гарячої води, а також факт несанкціонованого втручання третіми особами в роботу лічильника, вважає не доведеною кількість (м3) спожитої гарячої води та підстави для нарахування вартості гарячої води згідно діючих тарифів.
Вважає, що районний суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин строк позовної давності, оскільки нарахування боргу можливе лише в межах 3-х річної давності до дня пред'явлення позову, тобто 14.02.2020.
Зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» забороненим є нарахування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням. Тому вважає безпідставним нарахування та стягнення з неї на користь позивача індексу інфляції та 3% річних.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30.08.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 03.09.2024.
23.09.2024 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» подано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, який колегією суддів до розгляду не приймається з огляду на наступне.
За правилами частини першої статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Установлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30.08.2024 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі; роз'яснено учасникам справи право подачі відзиву на апеляційну скаргу в 15-денний строк з дня вручення даної ухвали з дотриманням норми ч.4 ст.360 ЦПК України./а.с.108-110/
Копія ухвали апеляційного суду від 30.08.2024 доставлено до електронного кабінету ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» 03.09.2024 19:30:13./а.с.113/
Отже, 18.09.2024 є останнім днем для подачі відзиву на апеляційну скаргу, який факто подано позивачем засобами поштового зв'язку лише 23.09.2024. Із клопотанням про продовження пропущеного процесуального строку позивач в суд апеляційної інстанції не звертався. Обставин, які б підтверджували неможливість подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строку, позивачем не наведено, а тому за правилами статті 126 ЦПК України відзив позивача на апеляційну скаргу слід залишити без розгляду.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим відділом приватизації житла ДП ВО «Знамя» на підставі розпорядження (наказом) від 21.05.2008 №174./а.с.3/
16.01.2009 між ОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (теплопостачальна організація) та ОСОБА_1 (споживач), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , укладено договір про надання послуг теплопостачання.
За умов такого договору теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачеві та членам його сім'ї, а також іншим особам, які фактично проживають у квартирі, послуги з теплопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за послуги на умовах цього договору (п.1.1. договору).
Предметом договору є такі послуги: централізоване опалення, підігрів води (п.1.2. договору). Суб'єкти користування послугами: мешканці 1 чол. (п.1.3. договору). Характеристика об'єкта надання послуг: площа квартири, що опалюється 34 кв.м. (п.1.4. договору).
Кількість гарячої води, використаної споживачем, визначається за показаннями квартирних засобів обліку води, які мають бути опломбовані представником ОП «Полтававодоканал» та взяті на комерційний облік теплопостачальної організації (п.4.6. договору).
У разі встановлення будинкових засобів обліку тепла споживач оплачує в опалювальний період за теплопостачання згідно з показаннями обліку, які перебувають на комерційному обліку теплопостачальної організації, пропорційно до опалювальної площі квартири (п.4.7. договору).
Засоби обліку гарячої воду, встановлені у квартирі та на вводі в будинок, підлягають періодичній повірці. Періодична повірка проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує за послуги з підігріву воду - згідно з середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці. У разі несправності засобів обліку, що не підлягає усуненню, знаходження їх на повірці більше одного місяця, втручання в їх роботу, плата за послуги з моменту їх виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання, наведеними в п.8.1.4 (п.4.12. договору).
Засоби обліку теплової енергії, встановлені у квартирі та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. Періодична повірка проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує послуги з централізованого опалення- згідно із середньомісячними показаннями за попередній опалювальний період. У разі несправності засобів обліку, що не підлягає усуненню, знаходження їх на повірці більше одного місяця, втручання в роботу приладів вузла обліку теплової енергії та ін., плата за послуги з моменту останньої контрольної перевірки, або з моменту виявлення вносить у розмірі подвійного місячного тарифу за кв.м. опалювальної площі за умови проведення розрахунків у опалювальний період (п.4.13. договору).
Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності засобів обліку без урахування їх положень не допускається, крім випадків, передбачених пп.4.12, 4.13.
Згідно із пп.5.1., 5.2. договору споживач має право на перевірку якості послуг теплопостачальної організації і, в разі підтвердження відхилення актом, оформленим в установленому порядку, на індексування оплати за послуги. У результаті зниження якості послуг від встановленої цим договором теплопостачальна організація здійснює перерахунок розміру плати за послуги у бік зменшення. У разі, коли опалювальні пристрої в квартирі обладнано приладами-розподілювачами теплової енергії або потужність приладів опалення (радіаторів) не відповідає розрахунковій, споживач оплачує послуги за результатами розрахунків витрат тепла, які здійснюються теплопостачальною організацією за методикою, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства (п.5.3. договору).
Пунктом 7.2.9. договору визначено, що споживач зобов'язаний щомісяця до 30 числа звітного місяця передавати теплопостачальній організації показання приладів обліку гарячої води по телефону або іншим зручним шляхом.
Згідно із п.9.1. цей договір діє з 01.01.2009 до 01.01.2011. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловила наміру змінити, доповнити або розірвати договір, він щорічно продовжується.
Пунктом 10.10. договору врегульовано, споживач і теплопостачальна організація дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років та встановили, що вказаний строк застосовується до правовідносин, які виникли до укладення даного договору./а.с.10/
11.12.2014 представником КП ПОР «Полтававодоканал» у присутності абонента складений Акт про прийняття до розрахунків приладів обліку води./а.с.28/
24.12.2014 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» складено Акт перевірки системи теплопостачання, яким установлено, що на час перевірки після 2-х хвилин зливу температура гарячої води становить 51 градусів С. Показники лічильника: 02,6 куб.м./а.с.29/
Згідно із розрахунком заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , о/р 21-710-426-0, за період із травня 2017 року по листопад 2021 року складає 20177,66 грн./а.с.4-5/; нараховані за період із 21.06.2017 по 31.01.2022 інфляційні збитки склали 3613,25 грн., 3% річних - 1526,87 грн.
При цьому, судом першої інстанції установлено, що у період з 01.05.2017 по 01.12.2021 відповідачем неодноразово здійснювалась оплата послуг, які суд трактував, як визнання відповідачем вказаної заборгованості, а саме: травень 2019 року - 600,00 грн.; червень 2019 року - 300,00 грн.; червень 2020 року - 94,00 грн.; липень 2021 року - 200,00 грн./а.с.6-9/
У прохальній частині відзиву на позовну заяву відповідач просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, індексу інфляції та 3% річних./а.с.27/
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що відповідачка є споживачем послуг ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на умова договору про надання послуг теплопостачання, який є дійсним і в судовому порядку не оскаржувався.
Позивач здійснював нарахування за послугу з постачання теплової енергії згідно із показниками приладів обліку теплової енергії, а за послугу з постачання гарячої води - згідно із показників засобів обліку гарячої води. Відтак, виходячи із розрахунку заборгованості споживач передавала показники засобів обліку використаної гарячої води, але з порушенням строків, визначених у договорі, унаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню включно із нарахуваннями у порядку статті 625 ЦК України.
Твердження відповідача щодо заборони нарахування 3% річних та інфляційних збитків у період воєнного стану, районний суд відхилив пославшись на зміст розрахунку, за яким 3% нараховані з 21.06.2017 по 31.01.2022, а індекс інфляції з 01.07.2017 по 31.01.2022, тобто до початку дії Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».
Відмовляючи у застосуванні строку позовної давності до вимог позову, районний суд виходив із того, що перебіг позовної давності щодо позовних вимог підприємства продовжується на строк дії карантину, а тому заборгованість до якої можливо застосувати строк позовної давності відсутня.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги їх правильність не спростовують, оскільки зводяться до довільного трактування норм права та переоцінки доказів на власну користь. При цьому, колегія суддів ураховує наступне.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (стаття 714 ЦК України).
Тлумачення наведеної норми свідчить, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання енергетичних ресурсів споживачу, є видом договору купівлі-продажу, що відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №529/613/17-ц від 03.10.2018.
Натомість статтею 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (постанова Верховного Суду від 09.01.2019 у справі №336/337/16-ц).
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін, як грошового зобов'язання, на них поширюються правила частини другої статті 625 ЦК України, відповідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Указана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4590/19 від 07.04.2020).
У цій справі установлено, що ОСОБА_1 є власником житла за адресою: АДРЕСА_1 та несе тягар його утримання, зокрема, щодо оплати комунальних послуг, які надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у спірний період (з 01.05.2017 по 01.12.2021) ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надавало відповідачці неякісні послуги, а саме акти якості послуг, у матеріалах справи відсутні. Тоді як за умовами такого зобов'язання установлене зниження якості послуг від встановленої цим договором є підставою здійснення перерахунку розміру плати за послуги у бік зменшення (п.5.2. договору), що не звільняє від виконання зобов'язання в цілому, крім випадків, встановлених п.5.2.1.2. такого договору.
Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із позицією Верховного Суду, сформованою у справі №913/618/21 від 08.06.2022 у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Доказів на підтвердження належності виконання зобов'язання з оплати послуг теплопостачання відповідачкою не надано та не спростовано розмір заборгованості, заявленої до стягнення, а тому за правилами частини 4 статті 12 ЦПК України вона несе ризик настання наслідків із цим пов'язаних.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що нарахування обсягу постачання гарячої води мало відбуватися на підставі показників лічильника, а не тарифів, колегія суддів приймає до уваги наступне.
Так, порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.
Пункти 9, 30, 32 Правил №630 визначають, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов'язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у той час як обов'язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.
Відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який набрав чинності 02.08.2017та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 02.11.2017 №1344, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг виконала перерахунок вартості тарифів та вилучила з них витрати, пов'язані з обслуговуванням та повіркою загальнобудинкових та індивідуальних засобів обліку, тим самим поклавши обов'язок на власника індивідуального засобу обліку води за власний рахунок здійснювати їх періодичну повірку, обслуговування та ремонт, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.
У постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №229/1539/17 міститься правовий висновок про те, що саме виконавець послуги несе відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у будинку споживача, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Таким чином, контроль за проведенням періодичної повірки, обслуговування засобів обліку води у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж повинен здійснюватися виконавцем зазначених послуг. При цьому оплата за повірку лічильника здійснюється споживачем.
Відтак, заперечення споживача щодо суми заборгованості, нарахованої за відповідними нормами споживання можуть бути визнані обґрунтованими виключно у випадку, коли споживач доведе, що за період нарахування спірної заборгованості облік спожитих послуг відбувався квартирним засобом обліку, який згідно із законом дозволяється застосовувати, тобто який пройшов повірку, що може бути підтверджено відповідним свідоцтвом про повірку.
У справі, яка переглядається відсутніми є докази на підтвердження, що у період нарахування спірної заборгованості квартирний лічильник (вузол розподілу обліку) гарячої води пройшли повірку та згідно з вимогами закону його показники могли бути застосовані для визначення суми оплати за спожиті комунальні послуги.
Заперечення відповідачки щодо підставності нарахування та стягнення інфляційних нарахувань та 3% відсотків річних, колегія суддів відхиляє, оскільки їх нарахування здійснено за період з 21.06.2017 по 01.02.2022, тобто до запровадження воєнного стану, що виключає підстави застосування постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».
Стосовно підставності застосування строку позовної давності, колегія суддів враховує наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин.
Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Враховуючи, що останнім днем для звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 01.05.2020, а Закон України від 30.03.2020 №540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, зокрема до ЦК України, щодо продовження строків на час дії карантину, набрав чинності 02.04.2020, із огляду на встановлені з 12.03.2020 карантинні обмеження, які діяли на час закінчення строку позовної давності, вимоги статті 257, частини 5 статті 267 ЦК України, пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та встановлені обставини, суд першої інстанції в частині вирішення питання про застосування строку позовної давності, дійшов обґрунтованого висновку про поважність причин пропущення позивачем строку позовної давності з огляду на існування підстав для захисту порушеного права позивача.
Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, оскільки зводяться до довільного трактування цитованих норма матеріального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення районного суду залишити без змін
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 24 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 05.11.2024.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак