Справа № 161/19818/24 Провадження №11-сс/802/455/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
07 листопада 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника володільця майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 жовтня 2024 року про накладення арешту на майно (ЄРДР №12024030580003655),
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 жовтня 2024 року задоволено клопотання та накладено арешт на майно, яке виявлено та вилучено 26.10.2024 поруч будинку №55 по вул. Рівненській, у м. Луцьку, Луцького району, Волинської області , а саме: на транспортний засіб «Lexus NX 300» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_8 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , яким на момент події керувала ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та велосипед типу гірський, рама чорного кольору з написом «CUBE», який належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , яким на момент події керував останній, із забороною користування, розпорядження та відчуження вказаним майном у будь-якій спосіб, в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР №12024030520000503, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_8 вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою. Посилається на те, що він є особою з інвалідністю 1 групи та транспортний засіб є важливим засобом для пересування. Зазначає, що втрата доступу до автомобіля для нього означає втрату можливості вести гідне життя, забезпечувати основні життєві потреби та реалізовувати особисті права. Просить ухвалу слідчого судді в частині заборони користування транспортним засобом «Lexus NX 300» реєстраційний номер НОМЕР_1 скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого в цій частині відмовити.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, представника володільця майна, який підтримував подану апеляційну скаргу і просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити в частині заборони користування транспортним засобом, прокурора, який апеляційну скаргу заперечив та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, пояснення слідчого, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Клопотання про арешт майна подане у зв'язку з необхідністю збереження речових доказів, тобто з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.170 КПК України.
Відповідно до вимог ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), а також розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з положеннями ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.
Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим, прокурором вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Апеляційним судом встановлено, що ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримано.
З матеріалів провадження вбачається, що Луцьким районним управлінням поліції ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030580003655 від 26.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 26.10.2024 близько 13 год. 00 хв. у м. Луцьку по вул. Рівненській, поруч будинку №55, водій транспортного засобу «Lexus NX 300» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснюючи поворот праворуч на вул. Гетьмана Мазепи допустила наїзд на велосипедиста, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.
Постановою старшого слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області капітаном поліції ОСОБА_11 від 26.10.2024 вказане в клопотанні майно - автомобіль марки «Lexus NX 300» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_8 , визнаний в кримінальному провадженні №12024030580003655 від 26.10.2024 речовим доказом.
Клопотанням прокурора та долученими до нього документами доведено необхідність накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення його збереження як речового доказу.
Апеляційний суд вважає, що вказаний транспортний засіб, може містити сліди кримінального правопорушення, яке розслідується у даному кримінальному провадженні та на даній стадії кримінального провадження його повернення власнику може призвести до знищення слідів можливого злочину та перешкодити встановленню істини.
Проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали провадження апеляційний суд вважає, що майно, на яке накладено арешт, дійсно може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, оскільки відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, а тому відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України підлягає арешту - з метою збереження речових доказів.
Завданням арешту майна є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, яке є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні. Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Підставою для накладання арешту на майно є обґрунтована підозра вважати, що воно є доказом даного кримінального правопорушення, незастосування цього заходу зумовить труднощі при проведенні судової автотехнічної експертизи, а також при проведенні інших слідчих дій, необхідність в яких може виникнути в ході проведення досудового розслідування, що перешкоджатиме встановленню усіх обставин, що підлягають доказуванню у вказаному кримінальному провадженні, внаслідок того, що вилучене майно може бути пошкоджене, зіпсоване, втрачене, знищене, відчужене. Тобто, метою накладання арешту на майно у даному випадку є збереження речових доказів з метою, зокрема, подальшого проведення зі вказаним речовим доказом криміналістичної експертизи.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що в даному кримінальному провадженні потрібно провести ряд експертиз для встановлення обставин та механізму ДТП.
Як пояснив слідчий в ході апеляційного розгляду, водій автомобіля залишила місце ДТП. Після повернення водія на місце ДТП, під час огляду автомобіля було виявлено спробу усунути сліди зіткнення на транспортному засобі.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин, апеляційний суд доходить висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано, з дотриманням вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України наклав арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає на даний час підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді.
Крім того, при апеляційному розгляді не встановлено й істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли б стати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Підстав для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 жовтня 2024 року - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: