Справа № 159/7732/23 Головуючий у 1 інстанції: Денисюк Т. В.
Провадження № 22-ц/802/866/24 Доповідач: Осіпук В. В.
18 жовтня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Підприємства теплових мереж «Ковельтепло» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати комунальних послуг, за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2024 року,
У грудні 2023 року ПТМ «Ковельтепло» звернулось в суд із зазначеним позовом.
Покликалось на те, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є власниками житла розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та користувачами послуги з теплопостачання, яку надає підприємство, однак оплату за її використання не здійснють, а тому, станом на 01 грудня 2023 року, за період з жовтня 2021 року по листопад 2023 року, утворилась заборгованість у сумі 12159 грн 56 коп.
Ураховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за надану послугу з теплопостачання в сумі 12159 грн 56 коп. та відшкодувати йому понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 грн.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2024 року позов задоволено. Солідарно стягнуто з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача ПТМ «Ковельтепло» заборгованість по оплаті наданої послуги з теплопостачання у розмірі 12159 грн 56 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПТМ «Ковельтепло» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1342 грн, решту судового збору у розмірі 1342 грн компенсовано за рахунок держави.
У поданій на рішення апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили його скасувати, як незаконне, прийняте судом з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права та у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував тих обставин, що вони послугами з теплопостачання не користуються, так як їх квартира опалюється за допомогою теплового насосу і у даному жилому приміщенні ніхто не проживає.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ПТМ «Ковельтепло», вважаючи оскаржуване відповідачами рішення суду першої інстанції законним та таким, що цілком відповідає встановленим обставинам справи, просив залишити його без змін.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ПТМ «Ковельтепло», суд першої інстанції виходив з того, що належними та допустимими доказами у справі доведено підставність вимог позивача щодо тривалої несплати відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за надані послуги з теплопостачання житла, власниками якого вони є, також суд вважав, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню, позивачем вірно нарахована та не спростована відповідачами.
Такий висновок суду є правильний.
З наявних в матеріалах справи письмових доказів встановлено, що ПТМ «Ковельтепло» надає послуги з теплопостачання мешканцям багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , в якому знаходиться квартира № 51 , яка згідно Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить з 17 квітня 2018 року відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с. 17 - 19).
З розрахунку нарахувань і оплати за послуги з постачання теплової енергії, наданого позивачем вбачається, що по особовому рахунку відповідачів, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на грудень 2023 року, має місце заборгованість у розмірі 12159 грн 56 коп. (а.с. 20-21).
Також встановлено, що з 08 листопада 2022 року квартира відповідачів облаштована індивідуальним засобом розподільного обліку теплової енергії (лічильником), що підтверджено актом приймання в експлуатацію лічильників теплової енергії, з цього часу згідно з його показниками централізована теплова енергія для опалення саме квартири не споживається.
У зв'язку з цим, за опалювальний сезон 2022-2023 років вартість послуги була розрахована позивачем відповідно до ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг № 315, а саме шляхом донарахування обсягів до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів, що обумовлено необхідністю сплачувати за опалення місць загального користування, допоміжних приміщень, обслуговування централізованої системи і недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення / будівлі / будинку, про що вказано у заявах та додаткових матеріалах наявних матеріалах справи (а.с. 11,52,53,112).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до частини першої статті 5 зазначеного Закону, до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до положень частин 1, статті 9 цього Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
У відповідності до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК Української РСР.
Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до вимог статті 25 цього Закону «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.
Крім того, варто зазначити, що сама по собі відмова споживача від отримання послуг з теплопостачання без реального і санкціонованого компетентними органами відключення його житла від теплопостачання не звільняє останнього від оплати таких послуг.
Так, питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі Правила).
Відповідно до пункту 24 Правил, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Згідно з п.26 Правил, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплозабезпечення» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, який був чинний на момент винекнення правовідносин між сторонами та втратив чинність з 17 вересня 2019 року, визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від таких послуг.
Відповідно до п. 1.2 Порядку, для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від вказаних мереж.
Згідно з п.2.1. Порядку, для вирішення питання відключення житлового будинку (будинку) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканця будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.
Комісія після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. Засідання комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника. Рішення комісії оформлюється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові.
Відповідно до п. 2.5 Порядку, відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири, або уповноваженої ним особи.
Згідно з п. 2.6 Порядку, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання (п.2.2 Порядку).
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни до наказу від 22 листопада 2005 № 4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.
Отже, з наведеного вище слідує, що відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається лише на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання процедури, прийнятого на підставі заяви власника (власників) будинку.
Зазначена правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду № 6-1192цс15 від 11 листопада 2015 року, у справі№915/89/16 від 02 березня 2018 року та у справі №522/401/15-цвід 25 вересня 2019 року та від 12 березня 2021 року у справі № 487/955/18.
Оскільки відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не надано суду акт затверджений рішенням комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі центрального опалення та постачання гарячої води належної їм квартири, як це передбачено чинним законодавством, що являється єдиною підставою для перегляду умов договору про надання послуг з централізованого теплопостачання, то на думку колегії суддів, відсутні правові підстави для звільнення останніх, як користувачів зазначеними послугами, що надаються позивачем, від оплати за ці послуги. Наявність же у відповідачів індивідуального засобу розподільного обліку теплової енергії (лічильника) було враховано під час проведення нарахувань позивачем за постачання теплової енергії, що підтверджується письмовими доказами ним наданими.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, давши вірну правову оцінку встановленим обставинам справи, дійшов правильного і обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Оскільки відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не було надано належних та допустимих доказів на спростування розрахунку заборгованості за спожиті послуги з теплопостачаня житла, власниками якого вони є, то, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, встановивши наведені обставини справи, прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову, а саме, що заявлений позивачем розмір заборгованості підлягає до стягнення з останніх у солідарному порядку та у спосіб ним визначений.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовуються вірних висновків суду першої інстанції та не впливають на законність оскаржуваного відповідачем рішення.
Керуючись ст. ст.. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді