Справа № 157/664/24 Головуючий у 1 інстанції: Антонюк О. В.
Провадження № 22-ц/802/1024/24 Доповідач: Шевчук Л. Я.
11 листопада 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Киці С. І.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, за апеляційною скаргою відповідача Державної казначейської служби України на додаткове рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 серпня 2024 року,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01 серпня 2024 року у цій справі позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалено стягнути з Державного бюджету України в користь позивача ОСОБА_1 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
У решті позову відмовлено.
06 серпня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кучер А. А. подав суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Волинській області у користь ОСОБА_1 понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн, у рівних частках, по 3 500 грн з кожного. До заяви про ухвалення додаткового рішення стороною позивача додано договір про надання правничої допомоги від 31 січня 2024 року, додаток до договору про надання правничої допомоги від 31 січня 2024 року, акт № 1 приймання-передачі наданих правничих послуг від 18 квітня 2024 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 18/04-24 від 18 квітня 2024 року, акт № 2 приймання-передачі наданих правничих послуг від 02 серпня 2024 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 02/08-24 від 02 серпня 2024 року.
Додатковим рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 серпня 2024 року у цій справі ухвалено стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 272,60 грн.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, відповідач Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача Державної казначейської служби України слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції врахував обсяг наданої адвокатом Кучером А. А. правничої допомоги, зміст та обсяг підготовленої ним позовної заяви, затраченого часу на участь у судових засіданнях, складність справи, а також те, що сума витрат на правничу допомогу адвоката не перевищує заявлену до відшкодування суму таких судових витрат.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
Відповідно до частин 1-3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, 3 статті 133 ЦПК України).
Згідно з частинами 2-4 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частинами 2, 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 вказаного Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
За матеріалами справи судом встановлено, що 31 січня 2024 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Кучером А. А. був укладений договір про надання правничої допомоги. Згідно з пунктом 3.2 цього договору розмір гонорару та порядок його оплати визначається сторонами у додатку до цього договору (а. с. 144-147).
На підставі договору про надання правової допомоги від 31 січня 2024 року адвокатом Кучером А. А. видано ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 серії АС № 1096180 (а. с. 76).
У додатку до договору зазначено вартість надання послуг адвоката (складові гонорару) та порядок його оплати: зустріч з клієнтом, усна консультація (одна година) - 500-700 грн (в залежності від складності питання); ознайомлення з матеріалами справи, їх попереднє опрацювання (одна година) - 600 грн, але не менше 1 000 грн за ознайомлення; опрацювання правозастосування, законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, а саме дослідження на основі прикладів судової практики, що містять тлумачення правових приписів, практики Європейського суду з прав людини як джерела права, реалізації правових позицій Верховного Суду та Верховного Суду у практиці судів (одна година) - 600 грн, складання адвокатського запиту (за одну годину роботи) - 600 грн, але не менше 600 грн за адвокатський запит; складання позовної заяви, зустрічної позовної заяви, відзиву на позов, заперечення на відзив, складання апеляційної та касаційної скарг, пояснень, клопотань, заяв, інших процесуальних документів (одна година) - 800 - 1 000 грн (в залежності від складності справи); представництво та захист інтересів клієнта в суді першої інстанції (за одну годину судового засідання ) - 1 000 грн, але не менше 2 000 грн за одне судове засідання (а. с. 148).
Також до заяви про ухвалення додаткового рішення приєднано акт № 1 приймання-передачі наданих правничих послуг від 18 квітня 2024 року, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 18/04-24 від 18 квітня 2024 року на суму 3 000 грн, копію акту № 2 приймання-передачі наданих правничих послуг від 02 серпня 2024 року, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 02/08-24 від 02 серпня 2024 року на суму 4 000 грн.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Отже, судом першої інстанції встановлено, що позивачем сплачено адвокату Кучеру А. А. 7 000 грн за надану правничу допомогу. Надана правнича допомога полягала у вивченні матеріалів справи та опрацюванні законодавчої бази і судової практики, що регулює спірні правовідносини, кількість затраченого часу - 2 години, вартість склала 1 200 грн, у підготовці та складені позовної заяви з додатками, на що було затрачено 2 години 15 хвилин, вартість склала 1 800 грн, а також у представництві та захисті інтересів позивача у судовому засіданні у Камінь-Каширському районному суді Волинської області: 26 червня 2024 року (одне судове засідання), вартість представництва складає з розрахунку за одну годину участі - 1 000 грн, але не менше 2 000 грн за одне судове засідання, - відповідно 2 000 грн, і 01 серпня 2024 року (одне судове засідання), вартість представництва склала 2 000 грн.
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначав попередній орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він очікував понести, складає 10 000 грн.
У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17, постанові Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі № 753/4724/21 зазначено, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна, як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій цивільній справі у розмірі 1 272,60 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача Державної казначейської служби України не спростовують висновків суду і не впливають на правильність додаткового рішення суду.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача Державної казначейської служби України залишити без задоволення.
Додаткове рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 серпня 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді