Справа № 761/35992/24
Провадження № 1-кс/761/23976/2024
02 жовтня 2024 року м. Київ
Слідча суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва, клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_3 , погоджене прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024000000000728 від 19.08.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_3 , погоджене прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024000000000728 від 19.08.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, в якому слідчий просить накласти арешт на 1/2 квартири АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дане клопотання обґрунтовується тим, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000728 від 19.08.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
В рамках даного провадження 26.09.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником автомобіля Honda CR-V д.н.з. НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 .
Наразі в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що наявні ризики відчуження наведеного вище нерухомого майна, а тому, беручи до уваги правову кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, сторона обвинувачення вважає за доцільне накласти арешт на належне підозрюваному ОСОБА_8 майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна.
Уповноважений слідчий у кримінальному провадженні №22024000000000728 від 19.08.2024, будучи належним чином повідомленим про дату і час судового розгляду, до суду не з'явився. Разом з тим, до початку судового розгляду через канцелярію суду надійшла заява слідчого ОСОБА_3 , в якій останній просить розглядати подане раніше клопотання без його участі. Також до поданої заяви слідчий долучає реєстраційну картку транспортного засобу станом на 01.10.2024, якою підтверджується належність заявленого у клопотанні автомобіля підозрюваному ОСОБА_8 .
Так, відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Враховуючи, що слідчий був повідомлений завчасно та належним чином, разом з тим, до початку судового розгляду клопотання просив проводити судове засідання за його відсутності, слідча суддя прийшла до висновку про можливість розгляду клопотання про арешт майна без участі слідчого ОСОБА_3 .
Разом з тим, ч. 2 ст. 172 КПК України передбачає, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Таким чином, слідча суддя з метою уникнення ймовірних ризиків відчуження або приховування майна до розгляду слідчим суддею по суті клопотання про арешт, приходить до висновку про необхідність розгляду клопотання слідчого про арешт майна без виклику власника майна - ОСОБА_8 або його представника.
Вивчивши клопотання слідчого ОСОБА_3 про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідча суддя вважає, що воно підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно зі ст.ст. 131, 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Зі змісту клопотання слідчого ОСОБА_3 про арешт майна та доданих до нього матеріалів кримінального провадження вбачається, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000728 від 19.08.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
В рамках даного провадження 26.09.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Разом з тим, органом досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_8 на праві власності володіє автомобілем Honda CR-V д.н.з. НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 .
Так, згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
У свою чергу, відповідно до санкції ч. 1 ст. 111-2 КК України, умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, караються позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Разом з тим, ч. 11 ст. 170 КПК України закріплює, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При цьому, у відповідності до ч. 12 ст. 170 КПК України, заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження №22024000000000728 від 19.08.2024 та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини провадження, слідча суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного в клопотанні слідчого майна, а саме шляхом встановлення заборони користуватися, розпоряджатися та відчужувати вказане майно.
При цьому, слідча суддя зазначає про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідча суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язана на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
Таким чином, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження №22024000000000728 від 19.08.2024, а також встановлену органом досудового розслідування наявність у власності підозрюваного ОСОБА_8 нерухомого майна, слідча суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного в клопотанні слідчого майна з метою забезпечення можливої конфіскації, оскільки санкція статті Кримінального кодексу України, за якою підозрюється ОСОБА_8 , передбачає покарання у виді конфіскації майна, яке суд може призначити останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Крім того, існують реальні ризики передачі та відчуження вказаного майна, передбачені абзацом 1 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Разом з тим, слідча суддя не знаходить у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно порушень вимог КПК України та чогось очевидно необґрунтованого та безпідставного.
Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.
Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 369-372, 395 КПК України, ч. 1 ст. 111-2 КК України, слідча суддя
Клопотання слідчого - задовольнити.
Накласти арешт на транспортний засіб Honda CR-V д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , що на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною користуватися, розпоряджатися та відчужувати вказане майно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ст. 174 КПК України, арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Повний текст ухвали оголосити 04 жовтня 2024 року о 08 год. 20 хв.
Слідча суддя ОСОБА_1