65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"04" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3624/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/3624/24
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ердгаз» (01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 29; код ЄДРПОУ 38404559)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Херсон-Плаза» (73000, м. Херсон, вул. Робоча, буд. 5; код ЄДРПОУ 35468667)
Про стягнення 452922,34 грн.
Представники:
Від позивача: Бєрікул Ю. В., за довіреністю
Від відповідача: не з'явився
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю “Ердгаз» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Херсон-Плаза» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 452922,34 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.08.2024р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ердгаз» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3624/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "16" вересня 2024 р. о 11:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 16.09.2024р. о 11:00.
16.09.2024р. суд оголосив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 07.10.2024р. о 12:30.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.09.2024р. повідомлено відповідача по справі №916/3624/24 - Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Херсон-Плаза» про підготовче засідання, яке відбудеться "07" жовтня 2024 р. о 12:30.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.10.2024р. закрито підготовче провадження по справі №916/3624/24. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "04" листопада 2024 р. об 11:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 04.11.2024р. об 11:00.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування ухвал суду в систему “Електронний суд», які доставлені в електронний кабінет останнього, що підтверджується довідками про доставку документів в кабінет електронного суду, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У судовому засіданні 04.11.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 11.11.2024р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив.
Позивачем, в обґрунтування поданого позову було зазначено суду, що 15 грудня 2021 року між сторонами було укладено Договір постачання природного газу №15/12/21-ЕГ-137.
Відповідно до п.4.1. Договору, постачання газу здійснюється за ціною, що вільно встановлюється між Постачальником та Споживачем. Ціна газу на момент укладання Договору становить: При умові 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки 28333,33 грн. за 1000 куб.м, крім того ПДВ 5666,67 грн., всього з ПДВ - 34000,00 грн.
При умові 100% оплати договірного обсягу постачання газу до 25 числа місяця поставки 28583,33 грн. за 1000 куб.м, крім того ПДВ 5716,67 грн., всього з ПДВ - 34300,00грн.
При умові 100% оплати фактичного обсягу споживання газу до 18 числа місяця наступного за місяцем поставки 29250,00 грн. за 1000 куб.м, крім того ПДВ 5850,00 грн., всього з ПДВ - 35 100,00 грн.
Як було зазначено позивачем, в подальшому ціна на газ визначається на офіційному вебсайті Постачальника. У разі зміни Постачальником, така ціна є обов'язковою для Сторін даного Договору. Споживач підписанням цього Договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни.
Вартість місячного договірного обсягу газу, відповідного місяця постачання, визначається як добуток Ціни Газу та планового обсягу газу, визначеного Сторонами на відповідний місяць постачання (п. 1.3 Додатку №1 або відповідної заявки). Вартість фактично поставленого Споживачу обсягу газу, протягом відповідного місяця постачання, визначається як добуток Ціни газу та обсягу фактично поставленого Споживачу газу, за відповідний місяць постачання, згідно актів приймання-передачі. Загальна вартість Договору складається з місячних сум вартості фактично поставлених обсягів газу Споживачеві, згідно актів приймання-передачі, складених Сторонами протягом строку дії Договору.
Пунктами 3.8., 3.9. Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі газу. За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.
За посиланням позивача, на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ/ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника.
Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У випадку неповернення примірника акта приймання-передачі у вказаний строк, природний газ вважається прийнятим Споживачем за обсягом та вартістю
У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних Постачальника, а обсяги відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС.
Позивачем було пояснено суду, що у зв'язку з відсутністю підписаних відповідачем актів приймання-передачі за період січень 2022 - березень 2022р., травень 2022р., позивач звернувся до Оператора ГРМ з запитом щодо надання відповідних даних.
Отже на виконання умов Договору, позивач здійснив постачання природного газу відповідачу у січні 2022 - березні 2022, травні 2022 року в обсязі 6,389 тис. м3 метрів кубічних на загальну суму 286705,01 грн., що підтверджується листом АТ “Херсонгаз» вих. № 240520/1058/847 від 20.05.2024 р., та карткою рахунка контрагента за зазначений період.
Відповідно до п. 4.4. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті. Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток ціни, визначеної на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об'єкту Споживача, заявленого на наступний період передоплати. У разі відсутності інформації про ціну на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
У випадку недоплати за фактично поставлений природний газ за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки.
Таким чином, як вказує позивач, п. 4.4. Договору чітко встановлено термін виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого (переданого) обсягу природного газу.
За посиланням позивача, у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором відповідач не виконав у повному обсязі взяті на себе грошові зобов'язання щодо оплати вартості природного газу за Договором та станом на 12.08.2024 р. розмір заборгованості за Договором становить 286705,01 грн.
Положеннями пункту 6.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, що встановлена цим Договором та чинним законодавством України.
Умовами Договору передбачено, що у разі проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором він у безспірному порядку повинен сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від суми простроченого платежу - пункт 6.2. Договору.
Позивачем зазначено, що розмір штрафу за час прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості природного газу за Договором становить 286705,01 грн. х 10 % = 28670,50 грн., а розмір пені становить 60482,97 грн.
Також, розмір 3% річних від розміру заборгованості становить 27414,93 грн., а інфляційні збитки 49648,93 грн.
Таким чином, за посиланням позивача, загальна сума заборгованості по оплаті вартості природного газу за Договором з урахуванням штрафу, пені, 3 % річних та індексу інфляції становить 452922,34 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як з'ясовано судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ердгаз», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Херсон-Плаза», як споживачем, виникли на підставі укладеного між ними 15 грудня 2021 року Договору постачання природного газу №15/12/21-ЕГ-137.
Отже, правовідносини сторін у даній справі стосуються сфери постачання природного газу.
За положеннями ч. 1ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Постачання природного газу постачальником здійснюється на підставі відповідного договору. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну отриманого товару.
Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Херсон-Плаза» є суб'єктом ринку природного газу (як споживач) та має ЕІС-код, який є персональним номером для ідентифікації суб'єкту ринку природного газу у газотранспортній інформаційній системі України та є необхідною умовою для газопостачання як побутовим, так і непобутовим споживачам, оскільки використовуються для обліку природного газу.
Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827, були затверджені Правила постачання природного газу.
Пунктом 3 розділу І Правил постачання природного газу визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Споживач, що не є побутовим, автоматично виключається з Реєстру споживачів діючого постачальника на Інформаційній платформі з дня початку періоду постачання природного газу постачальником.
Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача.
Також, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2493 затверджено Кодекс газотранспортної системи, який є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
Відповідно до пунктів 1 та 2 гл. 4 розділу IV Кодексу ГТС, інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; інформацію про всіх суб'єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання; інформацію про фактичне добове споживання; інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи.
Згідно з п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС, у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та може використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених Кодексом ГТС.
Веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень, (п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Усі операції, що здійснюються через інформаційну платформу, зберігаються з інформацією щодо відповідного користувача інформаційної платформи та часу здійснення операції.
Отже, суб'єкти ринку природного газу мають право доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Таким чином, як позивач, так і відповідач мають можливість відстежувати обсяг природного газу, що поставляється/споживається суб'єктом ринку газопостачання, згідно з ЕІС-кодом такого суб'єкту.
Судом з'ясовано, що позивач провів нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які були отримані ним в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Відповідно до листа Акціонерного товариства «Херсонгаз» від 20.05.2024р. вих. №240520/1058/847 вбачається, що обсяги споживання за період з січня 2022р. по травень 2022р. ЕІС код споживача 56ХР0000ZD0IJ00N, 56ZO35T0ZD0IJ01W січень - 2681,00 куб.м, лютий - 1735,00 куб.м, березень - 1871,00 куб.м, квітень - 0,00 куб.м, травень - 102,00 куб.м.
Матеріали справи не містять жодних доказів на спростування виказаних даних, що отримано позивачем від Оператора ГТС.
Отже, дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 286705,01 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Стосовно стягнення штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Як зазначалось вище, згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Під випадком ("casus") в практиці розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами п.п. 6.1, 6.2 Договору визначено, що за невиконання, або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, що встановлена цим Договором та чинним законодавством України. У разі проведення Споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за Договором, він у безспірному порядку повинен сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченого платежу.
Із наведеного випливає, що штраф, пеня, 3% річних та інфляційні втрати сплачуються боржником у разі прострочення ним виконання договірного зобов'язання з його вини.
Водночас, виходячи з вимог ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. ІІри цьому доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом» ( “beyond reasonable doubt» ). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу ві ро гідностей» ... Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Враховуючи наведене, суд зазначає, що з огляду на те, що позивач здійснив нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне розрахування з боку відповідача за поставлений йому природний газ, слід дослідити підстави невиконання боржником своїх зобов'язань за Договором поставки природного газу.
Досліджуючи матеріали даної справи судом з'ясовано, що в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі спожитого відповідачем газу, в яких повинно бути визначено відповідний обсяг останнього, отже, на думку суду, відповідач не був поінформований позивачем про визначену останнім до сплати суму за спожитий відповідачем газ за спірний період.
В контексті наведеного суд враховує, що за умовами п. 4.1 Договору ціна природного газу не є сталою, у зв'язку з чим вартість фактично поставленого Споживачу обсягу газу, протягом відповідного місяця постачання, визначається як добуток Ціни газу та обсягу фактично поставленого Споживачу газу, за відповідний місяць постачання, згідно актів приймання-передачі, які відповідно до п.п. 3.8, 3.9 Договору засвідчують фактичний обсяг газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному місяці поставки, та повинні бути оформлені сторонами.
Разом з цим, за умовами п. 4.4 Договору, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць, та/або акту звіряння, та/або рахунку-акту.
Відповідно до п. 9.5. Договору, всі повідомлення за цим Договором вважається зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром або вручені особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.
Поряд з цим, матеріали справи не мітять як самих актів приймання-передачі газу за розрахунковий місяць, так і докази їх скерування на адресу відповідача.
Суд зазначає, що у судовому засіданні представником позивача було зазначено суду, що у нього наявні відповідні акти, однак, такі докази не було залучено позивачем при поданні позовної заяви до суду та в матеріалах справи вони відсутні.
Отже, позивач мав би надати суду належні докази, на підтвердження дати оформлення сторонами актів приймання-передачі газу за розрахунковий місяць, як факту обізнаності відповідача про суму, яка підлягає оплаті з боку відповідача.
Проте, як вже з'ясовано судом, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в останніх відповідних доказів не міститься. У матеріалах справи не міститься жодного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на підтвердження отримання відповідачем будь-якого відповідного відправлення від позивача або розписки в особистому отриманні будь-якого акту приймання-передачі природного газу.
Відтак, на думку суду, відсутність доказів вручення відповідачу актів-приймання передачі із вказаною датою їх отримання відповідачем свідчить про відсутність необхідної інформації, за допомогою якої можна визначити факт існування певних обставин, а саме: встановленої відповідачу до сплати суми вартості спожитого ним природного газу.
Також суд зазначає, що вимоги про сплату заборгованості Постачальником Споживачу також не надсилалось.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв'язок і вірогідність.
У даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Отже, оцінюючи в сукупності наведене, суд приходить до висновку про відсутність вини відповідача в невиконанні зобов'язань за Договором, оскільки позивачем не доведено належне направлення відповідачу та отримання останнім актів приймання-передачі спожитого газу для підтвердження обізнаності відповідача про нараховану йому суму до сплати.
Також, пунктом 9.5 Договору визначено, що всі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром або вручені особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення або дата поштового штемпелю відділу зв'язку одержувача. Оперативний обмін інформацією здійснюється між сторонами, у порядку, визначеному у Додатку №1 до Договору.
Оскільки невиконання Договору відповідачем щодо сплати кошів перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку із невиконанням позивачем договірних зобов'язань щодо повідомлення відповідача про виставлену йому до сплати суму, відповідач не має бути притягненим до господарсько-правової відповідальності за порушення зобов'язання. У даному випадку відповідачем були порушені грошові зобов'язання внаслідок випадку (за відсутності вини).
Окремо суд наголошує на тому, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, щодо відсутності підстав задля задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 3440,46 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ердгаз» - задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Херсон-Плаза» (73000, м. Херсон, вул. Робоча, буд. 5; код ЄДРПОУ 35468667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ердгаз» (01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 29; код ЄДРПОУ 38404559) суму основного боргу за договором на постачання природного газу №15/12/21-ЕГ-137 від 15.12.2021 року в розмірі 286705 (двісті вісімдесят шість тисяч сімсот п'ять) грн. 01 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3440 (три тисячі чотириста сорок) грн. 46 коп.
3.В іншій частині позову - відмовити.
Повний текст рішення складено 11 листопада 2024 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко