11 листопада 2024 року Справа № 915/524/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця Погорілого Дениса Миколайовича, АДРЕСА_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", вул. Знаменська, буд. 4, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54037
про: стягнення 695 601,79 грн.
Фізична особа - підприємець Погорілий Денис Миколайович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 04.05.2024 (вх.№5494/24 від 08.05.2024) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" заборгованості у розмірі 695 601,79 грн., яка складається з:
- 635 760,00 грн. - основний борг;
- 25 512,16 грн. - 3% річних;
- 34 329,63 грн. - інфляційні втрати.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №115А-22 від 15.09.2022 в частині своєчасної оплати відповідачем за поставлену позивачем продукцію.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Так, копію ухвали було надіслано позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети. Документ доставлено до електронного кабінету позивача 14.05.2024 о 18:05, до електронного кабінету відповідача 14.05.2024 о 18:05, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 13.05.2024 у справі № 915/519/24 позивач та відповідач отримали 15.05.2024.
На адресу Господарського суду Миколаївської області відповідачем подано відзив на позовну заяву № 1525/ю від 28.05.2024 (вх. № 6464/24) в якій просить суд задовольнити позовні вимоги позивача частково, стягнути з ТОВ «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» на користь ФОП Погорілого Дениса Миколайовича суму основного боргу у розмірі 635 760, 00 грн., зменшити розмір 3 % річних з 25 512, 16 грн. до 21 394, 05 грн., зменшити розмір інфляційних втрати з 34 329, 63 грн. до 23 643, 84 грн. судові витрати розподілити пропорційно між сторонами у відповідності до задоволених позовних вимог, розмір заявлених до стягнення коштів, щодо відшкодування витрат на правничу допомогу зменшити.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві, мотивовані, зокрема, тим, відповідно до п. 2 Специфікації (Додаток № 1) не передбачений графік поставки товару, не вказано, що оплата здійснюється за окремо підписаними видатковими накладними або розрахунок здійснюється за кожну поставлену партію окремо. Визначено головний факт, що оплата здійснюється виключно після поставки всього товару та проходження вхідного контрою всього товару.
Відповідач зазначає, що позивач не має права нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати по кожній видатковій накладній окремо, оскільки виходячи з умов Договору, факт обов'язку щодо оплати виникає у відповідача з моменту поставки всієї кількості товару та проходження такого товару вхідного контролю на території відповідача. Позивач обрав варіант поставки товару партіями, це є правом позивача, але ніяким чином не впливає на зміну форми та строків оплати, оскільки обов'язок по оплаті виник у позивача лише після отримання останньої кількості товару та проведення по такому товару вхідного контролю.
На адресу Господарського суду Миколаївської області позивачем подано письмові пояснення (вх. № 8662/24) в яких просить суд прийняти письмові пояснення та врахувати їх під час прийняття рішення по справі, стягнути з ТОВ «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» на користь ФОП Погорілого Д.М. заборгованість в розмірі 635 760, 00 грн. основного боргу, 25 512, 16 грн. - 3 % річних та 34 329, 63 грн. - інфляційних витрат, а разом 695 601, 79 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Позивач зазначає, що погоджується з посиланням відповідача на п. 2.4 договору поставки згідно з яким приймання товару по кількості, асортименту, якої здійснюється покупцем відповідно до діючого законодавства України. Однак, позивач не погоджується з застосуванням до спірних правовідносин Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7. Оскільки пунктом 2.4 Договору передбачено, що приймання товару по кількості, асортименту, якості здійснюється покупцем відповідно до діючого законодавства України, то перш за все підлягає застосування Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю П-6.
Позивач зазначає, що укладаючи Специфікацію від 15.09.2022 сторони погодили загальний асортимент, кількість та вартість товару, що буде поставлятися за Договором. Однак, ні положення Договору, ні Специфікації не містять жодних посилань на те, що товар, зазначений у Специфікації повинен передаватися в рамках лише однієї поставки. Крім того, поставки за укладеним договором № 115А-22 від 15.09.2022 здійснювались з певним досить тривалим проміжком часу, а беручи до уваги, що за умовами Специфікації розрахунок здійснюється тільки після факту постачання, у відповідача виникла можливість користування грошовими коштами (вартість товару) без сплати 3 % річних та інфляційних втрат.
На адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву, сформовану в системі «Електронний суд» (вх. № 12428/24) в якій просить суд прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог у справі № 915/524/24 та викласти п. 2 прохальної частини позовної заяви фізичної особи-підприємця Погорілого Дениса Миколайовича в наступній редакції: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» на користь фізичної особи-підприємця Погорілого Дениса Миколайовича 33 278, 01 грн. - 3 % річних та 64 286, 75 грн. - інфляційних витрат, а разом 97 564, 76 грн.
В обґрунтування заяви зазначає, що 01.08.2024 ТОВ «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» здійснило сплату грошових коштів в розмірі 63 360, 00 грн. на банківський рахунок позивача, призначення платежу: «Оплата рахунку № 624 від 06.10.22 за магнетрон МИ-189В. Дог. № 115А-22 від 15.09.22 Тендер не передбачено.», що підтверджується платіжною інструкцією № 1729 від 01.08.2024.
10.10.2024 відповідач здійснив сплату грошових коштів в розмірі 572 400, 00 грн. на банківський рахунок позивача, призначення платежу: «Оплата рахунку № 685 від 05.04.2023 за магнетрон МИ-82М. Дог. № 115А-22 від 15.09.22 Тендер не передбачено», що підтверджується платіжною інструкцією № 2567 від 10.10.2024.
Позивач зазначає, що станом на 10.10.2024 відповідачем здійснено погашення основної заборгованості за договором поставки № 115А-22 від 15.09.2022 в повному обсязі.
Відповідач на адресу Господарського суду Миколаївської області подав додаткові пояснення № 3016/ю від 17.10.2024 (вх. № 12717/24) в яких просить суд зменшити розмір нарахованих 3 % річних з 33 278, 01 до 5 000, 00 грн., стягнути з відповідача суму інфляційного збільшення у розмірі 64 286, 75 грн., судові витрати розподілити пропорційно між сторонами у відповідності до задоволених позовних вимог.
Відповідач зазначає, що станом на 10.10.2024 ТОВ «НАРП» сплатило всю суму боргу по Договору № 115А-22 від 15.09.2022
Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
15.09.2022 між Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП") (покупець) та фізичною особою-підприємцем Погорілий Денис Миколайович (постачальник) було укладено Договір поставки № 115А-22.
Відповідно до п. 8.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним Договором.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.
Відповідно до п. 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов'язується поставити покупцю у власність Магнетрон МИ-279А-1, Магнетрон МИ-189В, Магнетрон МИ-82М, згідно до ДК 021:2015 Код - 31711421-0, надалі - «Товар», а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах даного Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору номенклатура, кількість, цінові та гарантійні показники, порядок оплати зазначається у Специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 2.4 Договору приймання товару по кількості, асортименту, якості здійснюється покупцем відповідно до умов діючого законодавства України.
Відповідно до п. 3.1 Договору відвантаження товару здійснюється у строки узгоджені сторонами, які зазначаються у Специфікації, після чого постачальник отримує оплату на розрахунковий рахунок.
Відповідно до п. 3.2 Договору поставка товару здійснюється на умовах - СРТ склад покупця у м. Миколаїв, НП відділення № 7, відповідно до правил «Інкотермс» в редакції 2010 року. Витрати на доставку несе постачальник.
Відповідно до п. 4.1 Договору загальна сума (ціна) договору та ціна за одиницю товару зазначаються у Специфікації та включають в себе всі податки, збори й інші обов'язкові платежі,а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов'язані з поставкою товару.
Відповідно до п. 4.2 Договору оплата покупцем товару здійснюється в національній валюти України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізити іншого рахунку). Датою оплати продукції вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.
Відповідно до п. 4.3 Договору умови та строки оплати за товар фіксуються у Специфікації, яка підписується сторонами та є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 5.1 Договору сторони по договору за неналежне виконання своїх зобов'язань несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовами даного договору.
Відповідно до п. 5.4 Договору сплата штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), відсотків за користування коштами, а також відшкодування збитків не звільняє сторони від виконання зобов'язань за даним договором.
До договору сторонами складено Специфікацію від 15.09.2022, якою погодили перелік і ціну товару, що буде поставлятись за договором, а саме: Магнетрон МИ-279А-1 в кількості 1 штука вартістю 130 000, 00 грн. з ПДВ; Магнетрон МИ-189В в кількості 2 штуки вартістю 52800, 00 грн. без ПДВ; Магнетрон МИ-82М в кількості 2 штуки вартістю 477 000, грн.
Всього до сплати згідно найменувань 3 на суму 791 760, 00 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 1 Специфікації загальна сума договору становить 791 600, 00 грн.. у тому числі ПДВ 131 960, 00 грн.
Відповідно до п. 2 Специфікації порядок сплати: післясплата у розмірі 100 % вартості товару згідно рахунку виставленого постачальником, з дати постачання товару та проходження вхідного контрою на території ДП «НАРП».
Відповідно до п. 4 Специфікації термін поставки: 14-30 календарних днів з моменту підписання договору.
Відповідно до п. 5 Специфікації поставка товару здійснюється на умовах - СРТ склад покупця у м. Миколаї, НП відділення № 7, відповідно до правил «Інкотермс» в редакції 2010 року, за рахунок постачальника.
Специфікація підписана та скріплена печатками сторін.
На виконання умов Договору поставки № 115А-22 від 15.09.2022 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 791 760, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:
- № 623 від 28.09.2022 на суму 156 000, 00 грн. з ПДВ;
- № 624 від 06.10.2022 на суму 63 600, 00 грн. з ПДВ;
- № 685 від 05.04.2023 на суму 572 400, 00 грн. з ПДВ.
Видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.
Підставою поставки товару у видаткових накладних зазначено договір поставки № 115А-22 від 15.09.2022.
У вищевказаних видаткових накладних вказано, що поставлено наступний товар:
- Магнетрон МИ-279А-1 в кількості 1 шт. (видаткова накладна № 623 від 28.09.2022);
- Магнетрон МИ-189В в кількості 2 шт. (видаткова накладна № 624 від 06.10.2022);
- Магнетрон МИ-82М в кількості 2 шт. (видаткова накладна № 685 від 05.04.2023).
Після поставки товару покупцем було частково проведено розрахунок за отриманий товар поставлений за видатковою накладною № 623 від 28.09.2022 на суму 156 000, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2391 від 06.10.2023.
Позивачем було складено та зареєстровано податкові накладні, а саме:
- № 623 від 28.09.2022 (№ реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 9209803671, дата реєстрації - 13.12.2022);
- № 624 від 06.10.2022 (№ реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 9226798071, дата реєстрації - 13.12.2022);
- № 685 від 05.04.2023 (№ реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 9095781616, дата реєстрації - 20.06.2023).
В подальшому 22.01.2024 позивачем ФОП Погорілим Д.М. направлено на адресу відповідача претензію б/н від 18.01.2024, докази направлення листа додано до матеріалів справи.
В претензії позивач вимагав невідкладно, але не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня отримання претензії перерахувати на банківський рахунок постачальника заборгованість по Договору № 115А-22 від 15.09.2022 в розмірі 635 760, 00 грн. Докази направлення претензії № б/н від 18.01.2024 додано до матеріалів справи.
Відповідно до витягу з сайту «Укрпошта» за трек-номером 2070800789937 - 25.01.2024 відправлення вручено відповідачу.
У відповідь на претензію відповідач 02.02.2024 направив відповідь на претензію № 353/ю в якій зазначив, що ДП «НАРП» продовжує потерпати від періодичних обстрілів, але не зважаючи на цей факт, підприємство відповідача продовжує вести свою господарську діяльність по ремонту літаків, витрачаючи на це власні кошти. Відповідач зазначив, що очікує фінансування за виконану роботу від Міністерства оборони України. Після отримання грошових коштів ДП «НАРП» борг перед підприємством позивача по Договору № 115А-22 від 15.09.2022 буде погашено в повному обсязі.
Між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2022 по 01.12.2023, згідно якого відповідач визнав заборгованість у розмірі 635 760, 00 грн.
Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» повністю проведено оплату за поставлений товар за договором № 115А-22 від 15.09.2022 в розмірі 791 760, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме:
- № 2392 від 06.10.2023 на суму 156 000, 00 грн.;
- № 1729 від 01.08.2024 на суму 63 360, 00 грн.;
- № 2567 від 10.10.2024 на суму 572 400, 00 грн.
Як вказано вище, у заяві про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 12428/24 позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 33 278, 01 грн. та інфляційних втрат у сумі 64 286, 75 грн. за порушення відповідачем строків оплати за товар, що і є предметом розгляду у даній справі.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Доказів виставлення рахунку, як то визначено п. 2 Специфікації до договору поставки № 115А-22 від 15.09.2022 позивачем не подано. При цьому, позивачем направлено відповідачу претензію б/н від 18.01.2024 в якій з посиланням на ч. 2 ст. 530 ЦК України вимагає невідкладно, але не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня отримання претензії перерахувати на банківський рахунок постачальника заборгованість за договором поставки № 115А-22 від 15.09.2022.
Як встановлено вище, претензію № б/н від 18.01.2024 вручено відповідачу 25.01.2024.
Отже, 04.02.2024 (25.01.2024 + 10 к.д.) є граничним строком виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Щодо вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.
Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні в загальному розмірі 64 286, 75 грн., нараховані:
- на заборгованість 156 000, 00 грн. за видатковою накладною № 623 від 28.09.2022 за жовтень 2022 року в сумі 3 900, 00 грн.;
- на заборгованість 219 360, 00 грн. (156 000, 00 грн. + 63 360, 00 грн.) за видатковою накладною № 623 від 28.09.2022 та видатковою накладною № 624 від 06.10.2022 за період з листопада 2022 року по березень 2023 року в сумі 9 817, 74 грн.;
- на заборгованість 635 760, 00 грн. (791 760, 00 грн. - 156 000, 00 грн.) за період з жовтня 2023 року по березень 2024 року в сумі 20 611, 89 грн.;
- на заборгованість 635 760, 00 грн. за період з травня 2024 року по липень 2024 року в сумі 17 885, 20 грн.;
- на заборгованість 572 400, 00 грн. (635 760, 00 грн. - 63 360, 00 грн.) за період з серпня 2024 року по вересень 2024 року в сумі 12 071, 92 грн.
Судом за допомогою програми «IpLex», з урахуванням вірного визначення періоду прострочення грошового зобов'язання (в межах визначеного позивачем періоду нарахування) здійснено перерахунок інфляційних та визначено, що розмір інфляційних, який підлягає стягненню з відповідача становить 36 513, 85 грн., нараховані:
- на заборгованість 635 760, 00 грн. за період з лютого 2024 по липень 2024 року в сумі 24 441, 93 грн.;
- на заборгованість 572 400, 00 грн. за період з серпня 2024 по вересень 2024 року в сумі 12 071, 92 грн.;
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 27 772, 90 грн. (64 286, 75 грн. - 36 513, 85 грн.) задоволенню не підлягають.
Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в загальній сумі 33 278, 01 грн., нараховані:
- на заборгованість 156 000, 00 грн. за видатковою накладною № 623 від 28.09.2022 за період з 10.10.2022 по 16.10.2022 в сумі 89, 75 грн.;
- на заборгованість 219 360, 00 грн. (156 000, 00 грн. + 63 360, 00 грн.) за видатковою накладною № 623 від 28.09.2022 та видатковою накладною № 624 від 06.10.2022 за період з 17.10.2022 по 04.04.2023 в сумі 3 065, 03 грн.;
- на заборгованість 791 760, 00 грн. (156 000, 00 грн. + 63 360, 00 грн. + 572 400, 00 грн.) за видатковою накладною № 623 від 28.09.2022, видатковою накладною № 624 та видатковою накладною № 685 від 05.04.2023 за період з 17.04.2023 по 05.10.2023 в сумі 11 193, 10 грн.,
- на заборгованість 635 760, 00 грн. (791 760, 00 грн. - 156 000, 00 грн.) за період з 06.10.2023 по 06.05.2024 в сумі 11 164, 28 грн.;
- на заборгованість 635 760, 00 грн. за період з 07.05.2024 по 31.07.2024 в сумі 4 481, 59 грн.;
- на заборгованість 572 400, 00 грн. (635 760, 00 грн. - 63 360, 00 грн.) за період з 01.08.2024 по 09.10.2024 в сумі 3 284, 26 грн.
Як встановлено судом вище, граничним строком виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар є 04.02.2024 (включно), то з 05.02.2024 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Судом за допомогою програми «IpLex», з урахуванням вірного визначення періоду прострочення грошового зобов'язання (в межах визначеного позивачем періоду нарахування) здійснено перерахунок 3 % річних та визначено, що розмір 3 % річних, який підлягає стягненню з відповідача становить 12 560, 11 грн. , нараховані:
- на заборгованість 635 760, 00 грн. за період з 05.02.2024 по 31.07.2024 року в сумі 9 275, 84 грн.;
- на заборгованість 572 400, 00 грн. за період з 01.08.2024 по 09.10. 2024 року в сумі 3 284, 26 грн.;
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 20 717, 90 грн. (33 278, 01 грн. - 12 560, 11 грн.) задоволенню не підлягають.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4400/17.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Передбачене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Отже, проценти та інфляційні нарахування, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (на яку відповідач посилається як на підставу для зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню) виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення сторонами у договорі процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості.
Разом із цим, у межах даної справи позивачем заявлено до стягнення з відповідача проценти річні у розмірі, передбаченому приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України - 3%.
Отже, в даній справі відсутні такі обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі № 902/417/18, а тому нерелевантним є посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
З урахуванням наведеного, розмір заявлених до стягнення процентів річних відповідає розміру, встановленому законом (3%), а відповідачем, в свою чергу, не наведено будь-яких виключних (надзвичайних) обставин.
Таким чином, на переконання суду, в даному випадку, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", вул. Знаменська, буд. 4, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54037, код ЄДРПОУ 09794409) на користь Фізичної особи - підприємця Погорілого Дениса Миколайовича, АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 3% річних в розмірі 12 071, 92 грн., інфляційних в розмірі 36 513, 85 грн. та судовий збір у розмірі 1 507, 94 грн.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Н.О. Семенчук