ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про задоволення подання
08.11.2024Справа № 910/15067/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши
подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича Олександра Миколайовича
про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа
у справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Регіональний інвестиційний банк»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ-Капітал»
2) ОСОБА_2
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Прометей Свисс СА
про солідарне стягнення 3 833 628,49 доларів США
за участю представників:
приватний виконавець: не з'явився
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: Макарчук Л.Л.
від третьої особи: не з'явився
До Господарського суду міста Києва надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича Олександра Миколайовича (далі - приватний виконавець) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа - ОСОБА_2 (далі - боржника) за ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Подання обґрунтоване тим, що у приватного виконавця на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2, відкрите за ухвалою Господарського суду міста Києва про затвердження мирової угоди у справі № 910/15067/22 від 16.01.2024 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Регіональний інвестиційний банк» заборгованості за кредитним договором № А-04/1040 від 20.12.2008 у сумі 3 537 817,53 євро. У той же час приватний виконавець зазначає, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього вказаною ухвалою, що була звернута до примусового виконання, зокрема, на вимогу державного виконавця боржник не надав декларацію про його доходи та майно, достовірну інформацію про рахунки в банках чи інших фінансових установах, про належне йому майно, відомості про місце роботи, хоча боржник був ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_2. Також в межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем було встановлено, що боржник вчиняє дії з відчуження свого майна через пов'язаних з ним близьких осіб, що свідчить про умисне ухилення від виконання судового рішення. При цьому боржник відсутній за місцем свого проживання, а згідно з відомостями, наданими Державною прикордонною службою, ОСОБА_2 здійснив перетин державного кордону по напрямку в'їзду на територію України в період з 01.10.2024 по 31.10.2024.
У поданні приватний виконавець просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_2 до виконання зобов'язань, покладених на нього ухвалою Господарського суду міста Києва про затвердження мирової угоди у справі № 910/15067/22 від 16.01.2024 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Регіональний інвестиційний банк» заборгованості за договором кредиту № А-04/1040 від 20.12.2008 у сумі 3 537 817,53 євро.
Боржник ( ОСОБА_2 ) надав суду свої заперечення проти вказаного подання, в яких зазначив, що лист приватному виконавцю він направляв не з метою ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_2, а для того, щоб дізнатися банківські реквізити для сплати заборгованості, у боржника відсутня форма декларації про майно та доходи, яку він повинен був надати, при цьому відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» за неподання такої декларації до нього не застосовувалась. Щодо наявної у приватного виконавця інформації про належне ОСОБА_2 майно, доходи та вчинені з ними угоди боржник зазначив, що вказана інформація є неактуальною, оскільки відповідна звітність боржником подавалась за період з 4 кварталу 2023 року по 2 квартал 2024 року, а договори купівлі-продажу та дарування майна мали місце у період з 2018 року по травень 2024 року, тобто до відкриття виконавчого провадження 03.10.2024. Водночас боржник повідомив, що його актуальною адресою є: АДРЕСА_1 , на яку приватний виконавець кореспонденції не надсилав.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 розгляд вказаної заяви за клопотанням учасників справи було призначено за участю приватного виконавця та у судовому засіданні з викликом сторін.
Приватний виконавець Химич О.М. подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 було задоволено, проте, у судове засідання 08.11.2024 приватний виконавець в режимі відеоконференції не з'явився.
У судовому засіданні представник відповідача - 2 заперечив проти задоволення подання, з підстав зазначених у своїх запереченнях, вказав, що боржником вчиняються дії для добровільного виконання ухвали суду, про що свідчить сплата частини заборгованості.
Представники позивача, відповідача-1 та третьої особи у судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги.
Розглянувши подання приватного виконавця, заслухавши пояснення представника боржника у судовому засіданні, та дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що подання підлягає задоволенню з урахуванням наступного.
Установлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/15067/22 була затверджена мирова угода, укладена між АТ «Регіональний інвестиційний банк» (позивач, стягувач), ТОВ «РВ-Капітал» (відповідач-1) та ОСОБА_2 (відповідач-2) про стягнення заборгованості за договором кредиту № А-04/1040 від 20.12.2008 в сумі 3 833 628,49 доларів США.
Згідно з указаною ухвалою, яка є виконавчим документом, відповідач-1 та/або відповідач-2 зобов'язались особисто або через будь-яку третю особу в день підписання цієї мирової угоди або протягом двох банківських днів з дати підписання цієї мирової угоди сплатити позивачу заборгованість у загальній сумі 3 537 817.53 євро у відповідності до погодженого графіку. У випадку її невиконання з боку відповідача-1 та/або відповідача-2 щодо сплати позивачу боргу (в тому числі порушення графіку погашення з урахуванням нарахованих відсотків, несплата у повному обсязі чергового платежу за графіком, несплата відсотків, штрафних санкцій, комісій тощо, а також неукладання відповідної додаткової угоди до наявних договорів поруки), ухвала Господарського суду м. Києва, якою затверджена ця мирова угода, є виконавчим документом, за яким приватний виконавець або державна виконавча служба здійснює примусове стягнення наявної заборгованості з відповідача-1 та/або відповідача-2.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18- рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11- рп/2012). Європейський суду з прав людини, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 цього Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 19 вказаного Закону боржник зобов'язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Судом встановлено, що 03.10.2024 приватним виконавцем Химичем О.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2, якою було зобов'язано боржника подати протягом 5 днів декларацію про доходи та майно. Вказана постанова була надіслана 04.10.2024 на адресу відомого місця проживання боржника - АДРЕСА_2 (що підтверджується копією поштового відправлення № 0600969155572).
У свою чергу листом від 28.10.2024 ОСОБА_2 повідомив приватного виконавця про те, що постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 на свою зареєстровану адресу ( АДРЕСА_3 ) не отримував, банківські реквізити, на які можна сплачувати заборгованість йому невідомі.
Разом з тим слід зазначити, що обов'язок надсилання виконавцем боржнику форми декларації про майно та доходи чинним законодавством не передбачено, боржник має самостійно та вчасно вжити заходів для заповнення та подачі декларації, що в даному випадку зроблено не було. Доказів надсилання виконавцю боржником інших відомостей про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, майно, що перебуває в заставі, відомості про місце роботи, до суду надано.
Також матеріали справи свідчать, що приватним виконавцем здійснювалась перевірка боржника за його відомим місцем проживання за адресою 54030, м. Миколаїв, Слобідська, вул. 7, буд. 63, однак, боржника за цією адресою виконавцем виявлено не було, про що був складений акт приватного виконавця від 18.10.2024.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини.
Беручи до уваги наведені приписи законодавства, боржник повинен був повідомити виконавця про свою актуальну адресу місця проживання, оскільки саме на нього покладений обов'язок інформувати про зміну місця проживання. Крім того, укладаючи з позивачем мирову угоду, яка була в подальшому затверджена судом від 16.01.2024, ОСОБА_2 не повідомляв суд та інші сторони по справі про зміни адреси свого місця проживання. Тому в такому випадку суд вважає, що виконавцем були вчинені всі належні дії задля повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком. (п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").
При цьому згідно з ч. 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Із матеріалів справи вбачається, що 03.10.2024 приватним виконавцем на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на всі грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. Того ж дня винесено постанову про арешт всього майна боржника.
Також приватний виконавець направив запити до Міністерства внутрішніх справ України та до Державної податкової служби України, щоб отримати відомості про майно та доходи боржника. Міністерство внутрішніх справ України у відповіді на запит № 230441846 від 03.10.2024 повідомило, що за боржником відсутні зареєстровані транспортні засоби.
У свою чергу Державна податкова служба України вказала у відповіді на запит № 230441847 від 03.10.2024, що у боржника, як у самозайнятої особи, задекларовано дохід за період 4 квартал 2023 року - 2 квартал 2024 року у сумі 8 908 780 грн. А з витягу з інтерв'ю боржника виданню «Latifundist.com» слідує, що у боржника наявні як грошові, так і майнові активи, про що він сам зазначав.
Крім того приватним виконавцем були направлені платіжні вимоги у банківські установи з метою списання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості з банківських рахунків, проте, згідно з відомостями банків грошові кошти на рахунках боржника відсутні.
Поряд з цим з наданих суду матеріалів вбачається, що боржник вчиняє дії з відчуження нерухомого майна, що належить йому на праві спільної сумісної власності, через пов'язаних з ним близьких осіб (зокрема, в травні 2024 через громадян України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ).
У той же час згідно з інформацією Державної прикордонної служби України, наданою на запит приватного виконавця № 236309813 від 31.10.2024, ОСОБА_2 здійснив перетин державного кордону у напрямку в'їзду на територію України в період з 01.10.2024 по 31.10.2024.
За таких обставин, враховуючи покладені Законом України «Про виконавче провадження» на приватного виконавця обов'язки з примусового виконання рішень суду та наявні у матеріалах подання докази, суд дійшов висновку, що виконавцем у повному обсязі вчинені усі необхідні дії для примусового виконання ухвали суду. При цьому суд зазначає, що в даній справі сторони в добровільному порядку уклали мирову угоду, яка була затверджена судом ухвалою від 16.01.2024, проте, доказів того, що боржником протягом 10 місяців у самостійному порядку вживалися заходи для її належного виконання у справі відсутні.
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
У той же час статтею 337 ГПК України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Отже із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що означений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно до п. 8 ст. 19 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються, зокрема, запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, а під час дії воєнного або надзвичайного стану - на блокпостах чи контрольних постах осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Таким чином зазначеними нормами діючого законодавства передбачена можливість тимчасового обмеження виїзду за кордон боржника у разі ухилення боржником від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
При цьому право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
У листі Верховного Суду України "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" від 01.02.2013 викладено правову позицію стосовно того, що на момент звернення до суду з таким поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження; а поняття "ухилення від виконання зобов'язань варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок повністю або частково у нього є реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Судом вже встановлено, що в рамках виконавчого провадження приватним виконавцем Химичем О.М. вчиняються заходи, спрямовані на примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва про затвердження мирової угоди від 16.01.2024, проте, боржник ( ОСОБА_2 ) не здійснює будь-яких активних дій з виконання судового рішення, не повідомляє виконавця про зміну місця проживання, не подає декларацію про доходи та майно боржника, зокрема, про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб. Водночас послідовність дій ОСОБА_2 (придбання нерухомості у пов'язаних осіб, укладання шлюбного договору, подальше безоплатне відчуження придбаних об'єктів нерухомості одній особі), з урахуванням надання нотаріально посвідченої згоди на таке відчуження та повної обізнаності ОСОБА_2 про примусове стягнення за договором поруки № G-04/1040-1 від 27.12.2018, свідчить про свідоме уникнення боржника від виконання мирової угоди та погашення кредитної заборгованості.
При цьому матеріали справи свідчать, що боржник, вчиняючи дії, що ускладнюють виконання судового рішення, полишав територію України під час здійснення виконавчого провадження.
Доводи представника ОСОБА_2 про те, що боржник здійснює дії для добровільного виконання ухвали суду (сплата частини заборгованості), суд відхиляє, оскільки доказів такої сплати суду не надано.
Отже невжиття боржником в даному випадку будь-яких заходів щодо виконання обов'язку, встановленого судовим рішенням, його бездіяльність у вигляді відсутності намірів та активних дій зі сплати заборгованості, за обставин вчинення боржником дій, направлених на позбавлення свого майна через близьких осіб, свідчить про ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього ухвалою суду, та є підставою для застосування такого виключного заходу забезпечення виконання судового рішення, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.
У рішенні у справі «Гочев проти Болгарії» від 26 листопада 2009 року Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
На підставі викладеного, з урахуванням того, що приватним виконавцем у повному обсязі вчинені усі необхідні дії для примусового виконання ухвали суду, проте, боржником не вживаються будь-які заходи, спрямовані для виконання обов'язку сплатити кошти, суд дійшов висновку про застосування виключного примусового заходу у вигляді обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
За висновком суду указана міра є пропорційною меті її застосування та може змусити боржника виконати свої зобов'язання за ухвалою суду, тому подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення її паспортного документа підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд
Подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича Олександра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа задовольнити.
Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до виконання зобов'язань, покладених ухвалою Господарського суду м. Києва про затвердження мирової угоди від 16.01.2024 у справі № 910/15067/22 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту № А-04/1040 від 20.12.2008 у сумі 3 833 628,49 доларів США.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Вступна та резолютивна частина ухвали постановлені в нарадчій кімнаті 08 листопада 2024 року.
Повний текст ухвали складений 11 листопада 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Головіна К.І.