вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" листопада 2024 р. Справа№ 910/3938/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.
представники:
від позивача: Хамраєва К.М. (самопредставництво)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024
у справі № 910/3938/24 (суддя Князьков В.В.)
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до фізичної особи - підприємця Кіма Антона Віссаріоновича
про стягнення 222 752,62 грн,
Позивач - Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - фізичної особи - підприємця Кіма Антона Віссаріоновича про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у сумі 222 752,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із будівництвом житлового будинку садибного типу та господарських будівель по вулиці Звіринецька, 26 в Печерському районі міста Києва загальною площею 447,6 кв.м., відповідачем не було виконано свого обов'язку зі сплати пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 закрито провадження у справі № 910/3938/24 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предметна складова спірних правовідносин у даній справі вказує про неналежність спору до господарської юрисдикції, а тому на переконання суду першої інстанції, даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти судове рішення, яким скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 та передати справу № 910/3938/24 на розгляд суду першої інстанції.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про підвідомчість даного спору до цивільної юрисдикції, не врахувавши того, що позов у даній справі був поданий позивачем саме до суб'єкта господарювання - фізичної особи - підприємця Кіма Антона Віссаріоновича, на підставі порушення останнім приписів пп. 4 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та вимог абз. 1 та 2 п. 4.1 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033).
Узагальнений виклад позиції відповідача
Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання письмового відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024, апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/3938/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3938/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/3938/24; призначено до розгляду апеляційну скаргу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 призначено справу № 910/3938/24 до розгляду на 06.11.2024.
В судове засідання, яке відбулося 06.11.2024, з'явився представник позивача, який підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, а саме шляхом направлення процесуального документу в його електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд", що в свою чергу, підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа (ухвали суду від 09.10.2024).
Враховуючи, що явка відповідача у судове засідання судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності відповідача.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (подібний правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).
Склад учасників справи в господарському процесі визначено ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, а саме, відповідно до частини першої цієї статті у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
За приписами ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що сторонами в господарському процесі можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. Водночас, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатись також особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересам інших осіб (ч. 3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Між тим, положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно з ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
За змістом ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).
Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад та характер спірних правовідносин.
Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб'єктний склад у цій справі (аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 910/17361/23).
Судом апеляційної інстанції встановлено:
- участь у спорі суб'єктів господарювання, як позивача - Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та як відповідача - фізичної особи - підприємця Кіма Антона Віссаріоновича;
- одним з видів економічної діяльності відповідача згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;
- позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, які не були сплачені відповідачем, як замовником будівництва житлового будинку садибного типу та господарських будівель по вулиці Звіринецька, 26 в Печерському районі міста Києва загальною площею 447,6 кв.м.;
- до позову додано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, за змістом якого відповідачу належить на праві власності об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, загальною площею 447,6 кв. м., який належить до житлової нерухомості;
- у позові наведено обставини здійснення господарської діяльності у об'єкті нерухомості щодо якого, за доводами позивача, у відповідача виник обов'язок сплати коштів пайової участі і стягнення яких є предметом даного спору.
Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд наведеного не врахував, фактично обмежившись лише посиланням на те, що наявність у відповідача - Кіма Антона Віссаріоновича статусу фізичної особи-підприємця ніяким чином не змінює змісту правовідносин та їх суб'єктного складу.
Підсумовуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі через суб'єктний склад учасників спору.
Зважаючи на характер правовідносин сторін у цій справі та суб'єктний склад, колегія суддів вважає обґрунтованими твердження позивача про підвідомчість цього спору господарському суду.
Таким чином, наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи є документально обґрунтованими та такими, що неналежним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.
З огляду на вказані вище мотиви, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанцій підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до місцевого господарського суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За статтею 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Висновки за результатами апеляційної скарги
Зважаючи на наведене вище, судова колегія вважає передчасними висновки суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Києва від 03.06.2024 у справі № 910/3938/24 скасуванню та направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судові витрати
У зв'язку із скасуванням ухвали місцевого господарського суду з числа зазначених у ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 255, 269-271, 275, 280 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/3938/24 скасувати.
Матеріали справи № 910/3938/24 передати на розгляд Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 11.11.2024.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська