вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" листопада 2024 р. Справа№ 910/2366/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.
представники:
від позивача: Ущук П.З. (довіреність, посвідчення адвоката № 7027/10 від 19.10.2018)
від відповідача: Чернюшок М.І. (самопредставництво)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 (повне судове рішення складено 22.08.2024)
у справі № 910/2366/24 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення від 15.01.2024 № 128-26.13/01-468е та зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (відповідача) про:
- визнання недійсним рішення відповідача від 15.01.2024 № 128-26.13/01-468е (надалі - рішення відповідача), оформленого листом, щодо розгляду заяви позивача від 07.09.2023 б/н (вх. АМК від 12.09.2023 №8-01/225-АМК; надалі - заява позивача) стосовно наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг");
- зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача та прийняти рішення відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/2366/24 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, відповідачем було правомірно відмовлено у розгляді антимонопольної справи, оскільки вирішення питання стосовно належного/неналежного виконання сторонами умов рамкового договору та індивідуального договору, виходить за межі повноважень відповідача.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/2366/24 та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач у своїй заяві просив відповідача надати оцінку діям ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" стосовно надсилання останнім позивачу листів про неприйняття кожної банківської гарантії (у зв'язку з невідповідністю вказаної суми в гарантії).
При цьому, позивач наголошує на тому, що для висновків стосовно наявності або відсутності ознак зловживання монопольним (домінуючим) положенням зі сторони - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", відповідач повинен був оцінити поведінку останнього як під час укладення відповідного договору (висування умов договору), так і під час виконання такого правочину.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач наголошує на тому, що дослідження стану виконання/невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених умовами господарських договорів та, відповідно, встановлення наявності/відсутності підстав для виставлення однією із сторін укладених договорів, вимоги щодо виплати банківської гарантії у вигляді, яка передбачена договором, виходить за межі повноважень відповідача.
При цьому, відповідач зауважує, що дії суб'єкта господарювання (однієї зі сторін господарського договору), які спрямовані на забезпечення прав та обов'язків, передбачених умовами господарського договору, укладеного на основі вільного волевиявлення сторін, знаходяться поза межами конкурентних взаємовідносин та не можуть бути кваліфікованими, як порушення Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/2366/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2366/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/2366/24 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
До Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору для подання апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/2366/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 06.11.2024.
В судове засідання, яке відбулося 06.11.2024 з'явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" в діях ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", що на думку позивача, полягають у застосуванні цією юридичною особою різних умов (різних видів забезпечення виконання платіжних зобов'язань) в рівнозначних договорах купівлі-продажу природного газу з оптовими покупцями та постачальниками, без об'єктивно виправданих на те причин.
Розглянувши подану заяву позивача від 07.09.2023 б/н (вх. АМК від 12.09.2023 №8-01/225-АМК), відповідачем було прийнято рішення у формі листа від 15.01.2024 № 128-26.13/01-468е, яким повідомлено про відмову у розгляді справи за заявою позивача у зв'язку з тим, що відповідачем не було виявлено у діях ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Позивач не погодився із вказаними висновками відповідача, зробленими у його рішенні, та звернувся із даним позовом до суду першої інстанції, оскільки на думку позивача, вказане рішення відповідача є незаконним і таким, що підлягає скасуванню, а також є підстави для зобов'язання відповідача розглянути подану заяву та прийняти рішення відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції"
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/2366/24 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Підставою виникнення спору є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення відповідача, яке оформлене у вигляді листа про розгляд заяви позивача, та зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача і прийняти рішення відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
Статтею 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:
- заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України;
- фактом включення відповідно до Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" особи, яка є власником (засновником), бенефіціаром власника (засновника), контролером власника (засновника) засобу/засобів масової інформації, що має/мають значний вплив на телерадіоінформаційний ринок, до Реєстру осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів).
У разі надходження від заявника клопотання про можливість настання негативних наслідків, пов'язаних із поданням заяви, та з метою захисту його інтересів розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпочинається за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
У випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи.
За змістом ст. 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.
Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів надсилається розпорядження про залучення до участі у справі як відповідача разом з розпорядженням про початок розгляду справи.
Повідомлення про початок розгляду справи надсилається заявнику та третім особам.
Питання про відмову в розгляді таких заяв, поданих до Комітету, вирішує державний уповноважений Комітету, а щодо заяв, поданих до територіального відділення Комітету, - голова територіального відділення Комітету.
Пунктом 20 Правил розгляду справ передбачено, що у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова відділення відмовляють у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.
При цьому відповідним державним органам та суб'єктам господарювання можуть бути надані рекомендації щодо проведення заходів, спрямованих на запобігання порушенням, розвиток підприємництва і конкуренції.
У розгляді даного спору, судова колегія виходить із того, що відповідач застосовує надані йому у межах закону повноваження на власний розсуд, враховуючи приписи ст. 19 Конституції України, а саме в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження).
Водночас, колегія суддів зазначає, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб'єкта владних повноважень.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Комітет є державним органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Статті 7 та 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", закріплюють, що Комітет має повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції рішення за заявами і справами. Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи.
Як було вказано вище, відповідно до п. 20 Правил розгляду справ у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова відділення відмовляють у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Виходячи із системного аналізу положень ст.ст. 7, 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та п. 20 Правил розгляду справ, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.09.2024 у справі № 910/2127/24, відмова відповідача у розгляді справи, оформлена листом (а не розпорядженням), по свій суті є рішенням відповідача, тобто актом індивідуальної дії, що може бути оскаржений в судовому порядку.
При цьому, судова колегія зазначає, що підхід до визначення меж обґрунтованості рішення Антимонопольного комітету України про відмову у відкритті справи в контексті застосування п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також п. 20 Правил розгляду справ має бути аналогічним тому, який застосовується, зокрема, самими судами у прийнятті судових рішень. Близький за змістом висновок щодо обґрунтованості рішень Антимонопольного комітету України, викладено Касаційного господарського суду у складі Верховним Судом у постановах від 10.09.2020 у справі № 910/23375/17 та від 01.10.2020 у справі № 908/540/19.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд першої інстанції з'ясував питання відсутності/наявності підстав для визнання недійсним рішення відповідача у контексті приписів ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не встановив того, що оспорюване рішення не містить належного обґрунтування, а відповідачем не дотримано принцип належного врядування та свавільно використано дискреційні повноваження стосовно відмови у розгляді справи.
З огляду на викладене, доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.
В свою чергу, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.
Підсумовуючи наведене вище, суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому Північний апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, отже, підстави для його скасування відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/2366/24 - без змін.
Матеріали справи № 910/2366/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 11.11.2024.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська