ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
02 листопада 2010 року 15:16 № 2а-10882/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., при секретарі Бескоровайній Н.В., за участю представника позивача -Маркової С.С., представника відповідача -Грищенко І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Перший Інвестиційний Банк»
доУправління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва
про визнання недійсним повідомлення про усунення порушень від 12.04.2010 року № 2627/02
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Публічне акціонерне товариство «Перший Інвестиційний Банк»звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним повідомлення про усунення порушень від 12.04.2010 року № 2627/02 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.11.2010 року).
Позовні вимоги мотивовані тим, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»встановлено ставку збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню у розмірі 0,2 відсотка, а тому, враховуючи положення статті 46 Бюджетного кодексу України, з 01.01.2010 року до прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»ставка вказаного збору становить 0,2 відсотка.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що у період з 01 січня 2010 року по 28 лютого 2010 року ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним законом з цього питання.
Крім того, представник відповідача зазначила, що повідомлення про усунення порушень породжує юридичні наслідки для позивача та є підставою для стягнення суми грошових коштів, визначеної у такому повідомленні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі -Закон № 400/97-ВР) визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України від 26.06.1997р. № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню.
Платниками збору з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню є юридичні особи - резиденти, нерезиденти, постійні представництва юридичної особи - нерезидента, власники корпоративних картрахунків іноземної валюти, банки - члени міжнародних платіжних систем, банки (у тому числі уповноважені банки з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами) та фізичні особи, в тому числі нерезиденти, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню. Банки та їх установи зобов'язані нараховувати, утримувати та одночасно із подачею заявки на купівлю іноземної валюти, здійснювану ними за власними операціями і від імені та за рахунок клієнтів таких банків, сплачувати до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі, встановленому цим Законом, від суми операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, зазначеної у такій заявці, вести податковий облік та подавати звітність органам Пенсійного фонду України.
Пунктом 4 статті 2 Закону № 400/97-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 5 статті 1 цього Закону -є сума операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню.
Частиною 1 статті 3 Закону № 400/97-ВР передбачено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до пункту 3 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як вбачається із матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва проведено перевірку позивача щодо правильності, достовірності та своєчасності сплати збору з операцій купівлі-продажу валют, за результатом якої складено акт від 12.04.2010 року та виявлені порушення сплати збору з операцій купівлі-продажу безготівкових валют за період з 01.01.2010 року по 28.02.2010 року на загальну суму 11412,28 гривень.
Крім того, на адресу позивача відповідач надіслав повідомлення про усунення порушень від 12.04.2010 року № 2627/02 щодо необхідності сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 11412,28 гривень у десятиденний термін з дня отримання повідомлення.
Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. № 1740 (далі -Постанова № 1740) регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 4 Порядку № 1740 передбачено, що банки перераховують суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у встановленому законом розмірі від суми операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, здійсненої як для власних потреб, так і за дорученням клієнтів, на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації банків як платників страхових внесків у органах Пенсійного фонду України.
Так, відповідно до пункту 6 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлюються ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, у таких розмірах -1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 4 статті 2 цього Закону , а з 2008 року - 0,5 відсотка об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 4 статті 2 цього Закону.
Відповідно до статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню протягом 2009 року справляється в розмірі 0,2 відсотка.
В обґрунтування позовних вимог, позивач, зокрема, посилається на частину 4 статті 46 Бюджетного кодексу України, згідно з якою до прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період податки, збори (обов'язкові платежі) та інші надходження справляються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів.
Суд критично оцінює посилання позивача на вищезазначену норму Бюджетного кодексу України з огляду на наступне.
У даному випадку в період виникнення спірних правовідносин (з 01.01.2010 року по 28.02.2010 року) діяли нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але встановлювали різний розмір ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти: Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»та Закон України «Про Державний бюджет на 2009 рік», яким була знижена ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти на 2009 рік.
Згідно з преамбулою Закон України від 26.06.1997 р. №400/97-ВР визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Окрім цього, частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Враховуючи межі застосування статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та принцип превалювання спеціальної норми над загальною, суд приходить до висновку, що позивачем застосовано вказану норму після строку, на який розповсюджувалась її дія, а саме після 31 грудня 2009 року. З врахуванням того, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»на момент розрахунку не було прийнято, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових іноземних валют повинен був нараховуватись та сплачуватись відповідно до ставок, визначених спеціальним Законом, а саме Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Вказана правова позиція підтримана в листі Міністерства юстиції України «Щодо практики застосування норм права у разі колізії»від 29.07.2008р. № 337-0-2-08-19.
Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності спеціального закону над загальним, суд доходить висновку, що ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових іноземних валют має становити 0,5 відсотків, як це передбачено Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки останній є постійно діючим нормативно-правовим актом спеціального характеру.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У судовому засіданні представник позивача не надав суду належних доказів, які б свідчили про протиправність, безпідставність та невідповідність нормам чинного законодавства України висновків перевірки, проведеної відповідачем, та повідомлення про усунення порушень.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд дійшов висновку, що відповідач по справі довів правомірність своїх дій, а отже виконав покладений на нього обов'язок.
Згідно із частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 16 листопада 2010 року.
Суддя А.С. Мазур