№ 2а-4531/10/2370
01.11.2010 р. м. Черкаси
15 год. 10 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Тимошенко В.П.,
при секретарі -Кулику О.П.,
за участю представника позивача -ОСОБА_1- за довіреністю,
представника відповідача -Савенко Ю.Н.-за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002591702/0 від 25.08.2010,
встановив:
До Черкаського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про скасування податкового повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області від 25 серпня 2010 року № 0002591702/0 про нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10636 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 7091 грн. та штрафні санкції 3545 грн. 50 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до акту проведеної документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 від 19.08.2010 № 1033/17-21/НОМЕР_1 за період з 01.05.2009 по 31.07.2009 встановлено завищення показника податкового кредиту на загальну суму 7091 грн., в тому числі за травень 2009 року у сумі 2135 грн., за червень 2009 року у сумі 2419 грн., за липень 2009 року у сумі 2537 грн. Зазначені суми податкового кредиту сформовані за рахунок контрагента -постачальника ОСОБА_4. За результатами аналізу податкової звітності з податку на додану вартість позивача, згідно з даними інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на момент перевірки встановлено відхилення між задекларованими податковими зобов'язаннями приватного підприємця ОСОБА_4 та задекларованим податковим кредитом позивача.
В акті перевірки також встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, господарські операції за період з 01.05.2009 по 31.07.2009 щодо придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у контрагента-постачальника ОСОБА_4 не підтверджуються з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.
В акті перевірки приватного підприємця ОСОБА_4 від 12.05.2010 № 558/17-21/302818503 встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків; господарські операції за період з 12.12.2008 по 31.03.2010 щодо придбання приватним підприємцем ОСОБА_4 товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу приватним підприємцем ОСОБА_4 товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів -покупців не підтверджуються з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.
Позивач вважає, що факт продажу товарів (робіт, послуг) є документально підтвердженим додатком 5 до декларації з податку на додану вартість -розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, де зазначені відомості про контрагентів, операції з придбання, які надають право формування податкового кредиту. Також вважає, що ставити під сумнів факт здійснення господарської операції позивача є недоцільним та необґрунтованим виходячи із наступного.
Відповідно до п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Позивач не вбачає порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки податкові накладні були складені у момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, примірники податкових накладних були підписані особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та мають печатку платника податку -продавця; датою виникнення податкових зобов'язань є дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог з тих підстав, що проведеною документальною позаплановою перевіркою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3, яка зафіксована в акті від 19.08.2010 № 1033/17-21/НОМЕР_1 за період з 01.05.2009 по 31.07.2009, податковим органом встановлено факт нікчемності правочину з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, і за загальним правилом нікчемний правочин не породжує правових наслідків, а тому підлягає виключенню з податкового обліку. В акті встановлено нікчемність правочинів по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) між приватним підприємцем ОСОБА_4 та контрагентами-покупцями.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований виконавчим комітетом Черкаської міської ради 19.12.2005 № 2 026 000 0000 008798 (Свідоцтво № НОМЕР_2), ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та є платником податку на додану вартість (свідоцтво № НОМЕР_3 від 10.04.2006).
Податковим органом проведена документальна позапланова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.05.2009 по 31.07.2009. За результатами перевірки складений акт від 19.08.2010 № 1033/17-21/НОМЕР_1, відповідно до висновків якого встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. В акті зазначено, що господарські операції за період з 01.05.2009 по 31.07.2009 щодо придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у контрагента-постачальника приватного підприємця ОСОБА_4 не підтверджується з врахуванням реального часу здійснення операції, місцезнаходженням майна, наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Також в акті наголошено, що у зв'язку з тим, угоди поставки є нікчемними, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону, і такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п. п. 1, 5 ст. 203, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. ст. 228, 629, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України встановлено нікчемність правочинів, в тому числі: по операціях з придбання товарі (робіт, послуг) між СПД ОСОБА_5 та контрагентом постачальником ПП ОСОБА_4 протягом звітного періоду травня-липня 2009 року, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 7091 грн. (за травень 2009 року -2135 грн., червень 2009 року -2419 грн., липень 2009 року -2537 грн.).
Зазначені порушення призвели до заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 7091 грн. Даний висновок також зроблений на підставі акту перевірки приватного підприємця ОСОБА_4 від 12.05.2010 № 558/17-21/302818503, де відповідач -податковий орган, виходячи із аналізу документів, які є в облікові справі ОСОБА_4, даних податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел, за відсутності трудових ресурсів (форма 1-ДФ не подавалася), торгівельного обладнання транспортних засобів, піддав сумніву факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.
На підставі акту перевірки ОСОБА_3 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25 серпня 2010 року № 0002591702/0 про нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10636 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 7091 грн. та штрафні санкції 3545 грн. 50 коп.
Визначення платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставок оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету регламентуються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР).
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
· або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
· або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна виписується виключно особою, яка зареєстрована у податковому органі як платник податку на додану вартість.
Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закон № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів, послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону).
Водночас, податковий кредит, відповідно до вимог пп. 7.4.1 цього Закону (168/97-ВР), визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, пов'язаність витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва (господарською діяльністю) є фактом, що підлягає встановленню.
Судом встановлено, що між позивачем та контрагентом-продавцем ОСОБА_4 укладені договори транспортної експедиції: № 01/05-09 від 01.05.2009, № 01/06-09 від 01.06.2009, № 01/07-09 від 01.06.2009.
Згідно з п.1.1 договорів транспортної експедиції експедитор ОСОБА_4 зобов'язується за плату і за рахунок клієнта ОСОБА_3 за його заявкою виконати та організувати виконання умов договору, пов'язаних із перевезенням вантажів клієнта автомобільним транспортом, як на території міста Черкаси і Черкаської області, так і на території України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від 01.07.2004р. №1955-IV, транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Статтею 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»передбачено, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування; експедитори за дорученням клієнтів надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.
Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного вище Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору - для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Натомість, у договорах транспортної експедиції, наданих представником позивача, відсутні відомості про вид послуги експедитора, вид та найменування вантажу, пункти відправлення та призначення платежу.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 (зі змінами та доповненнями), товарно-транспортна накладна ( ф № 1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
На вимогу суду на підтвердження здійснення господарської операції, а саме надання ПП ОСОБА_4 експедиційних послуг позивачеві, представником позивача надані слідуючі документи: податкові накладні від 30.05.2009 № 575, від 30.06.2009 № 730, від 31.07.2009, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.05.2009 № ОУ-0000575, від 30.06.2009 № ОУ-0000730, від 31.07.2009 № ОУ-0001030, рахунки-фактури № СФ-0000575 від 30.05.2009, № СФ-0001030 від 31.07.2009, банківські виписки по особовому рахунку позивача, товарно-транспортні накладні.
Суд критично оцінює надані документи виходячи з наступного.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні встановлені Законом України від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - закон про бухгалтерський облік).
Відповідно до ч. 2 ст. 3 закону про бухгалтерський облік бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 закону про бухгалтерський облік встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно із п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 (далі -Положення), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.
Таким чином для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Натомість, надані представником позивача договори транспортної експедиції, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які не відповідають вимогам вищезазначених законів, не містять змісту та обсягів господарських операцій, у чому полягали роботи, перелік напрямків доставки товарів, види транспорту, відсутня конкретизація виду та найменування вантажу.
Перевіряючими податкового органу встановлено, що платник податку-позивач, включив в перевіряємому періоді до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у розмірі 7091 грн. у зв'язку з придбанням послуг експедирування у ПП ОСОБА_4, без надання первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували зв'язок понесених витрат позивача з господарською діяльністю контрагента-постачальника.
Виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку. Враховуючи наведене, для підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту, необхідне встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про ненадання перевіряючим, під час перевірки, належних первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції з повними відомостями про надані послуги експедирування та надання таких послуг саме для цілей господарської діяльності позивача.
З огляду на встановлені у справі обставини, визначити зміст та обсяг наданих ПП ОСОБА_4 послуг позивачу не видається можливим, оскільки надані на вимогу суду податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні не містять інформації щодо обсягів експедиційних послуг, як і зв'язку з господарською діяльністю позивача.
Також суд зауважує, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Суд критично оцінює банківські виписки по особовому рахунку позивача щодо оплати рахунків-фактур за експедиційні послуги постачальникові, оскільки сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що господарська операція мала місце.
Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про фіктивність договірних відносин з надання експедиційних послуг ПП ОСОБА_4 позивачеві протягом перевіряємого періоду.
Фахівці контролюючого органу дійшли обґрунтованого висновку щодо заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з порушенням приписів пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.
Виходячи з вищенаведеного податковий орган правомірно визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 7091 грн. та за штрафними санкціями 3545 грн. 50 коп..
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення - рішення покладено на податковий орган. Відповідач довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, безпідставні та у їх задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя В.П. Тимошенко
Повний текст постанови складений 08 листопада 2010 року