Справа № 161/10457/24
Провадження № 1-кп/161/1012/24
07 листопада 2024 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024035580000436 від 11 травня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, жителя та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з повною вищою освітою, одруженого, менеджера по постачанню матеріалів ТОВ «ДОР ІНВЕСТ СЕРВІС», не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_7 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 , 10 травня 2024 року, близько 23 год. 20 хв., перебуваючи у будинку АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та кримінально-протиправний характер своїх дій, в ході словесного конфлікту, який виник на ґрунті тривалих неприязних відносин із потерпілим ОСОБА_5 , умисно наніс йому один удар керамічною чашкою, яку тримав у правій руці, в ліву скроневу ділянку голови.
Відповідно до висновку експерта за № 299 від 14 травня 2024 року, внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , потерпілий ОСОБА_5 отримав слідуючі тілесні ушкодження: синець навколо лівого ока з переходом на надбрівну ділянку, крововилив під білкову оболонку лівого очного яблука, садна видовженої форми в лівій скроневій, щічній ділянках та верхній губі зліва, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
За таких обставин, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні умисних дій, які кваліфікує, як вчинення кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто нанесенні умисних легких тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (кримінальному проступку), передбаченому ч. 1 ст. 125 КК України визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, з приводу пред'явленого йому обвинувачення показав, що він дійсно, 10 травня 2024 року, перебуваючи за місцем проживання в буд. АДРЕСА_1 , в ході словесного конфлікту із своїм сусідом ОСОБА_5 , наніс останньому чашкою удар по голові. У вчиненому щиро розкаявся та просив суд суворо не карати.
Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінального проступку, дані про його особу та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не вбачає.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття.
Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення та його наслідки, інформацію про його стан здоров'я, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває та за допомогою до них не звертався, інформацію про те, що останній вперше притягується до кримінальної відповідальності та думку потерпілого, який щодо визначення міри покарання покладається на розсуд суду згідно Закону, при цьому на суворому покаранні не наполягав.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, в межах санкції частини статті, за якою він засуджується, у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.
До початку судового розгляду представник потерпілого ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 подав цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 40000 грн.
Свої позовні вимоги представник потерпілого обґрунтовує тим, що вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення завдало ОСОБА_5 моральної шкоди, оскільки внаслідок вчинених обвинуваченим дій, він зазнав глибокої образи, перебував в сильному фізичному та емоційному стресі, внаслідок отриманого удару та його наслідків.
В судовому засіданні потерпілий - цивільний позивач та його представник підтримали поданий цивільний позов.
Обвинувачений та його захисник цивільний позов визнали частково, не заперечували щодо стягнення моральної шкоди в сумі 2000 грн., в частині стягнення витрат на правову допомогу заперечували повністю.
Заслухавши думки учасників судового розгляду, оглянувши та дослідивши подані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення цивільного позову.
Відповідності до вимог ст. 128 КПК України особа, якій правопорушенням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов.
Згідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України і полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім завдання шкоди ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яка відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.
Визначаючи розмір грошового відшкодування в рахунок моральної шкоди потерпілому, на підставі вимог ст. 1167 ЦК України, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення щодо нього, глибину фізичних і душевних страждань, зміни в його повсякденному житті, інші обставини справи, вимоги розумності і справедливості, відповідно оцінює їх в розмірі 15000 грн., які слід стягнути з обвинуваченого в користь потерпілого, а тому цивільний позов підлягає до часткового задоволення.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Такі витрати складаються, у тому числі, із витрат на правову допомогу (п. 1 ч.1 ст. 118 КПК України).
Видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні, інше. (ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно з положеннями ст. 30 цього ж Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
У пунктах 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», які знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 (справа № 569/10915/17), судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір, доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов'язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (стаття 91 КПК України).
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.10.2022 (справа № 753/10228/20).
Поміж цього, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.
Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, слід дійти висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Також слід зазначити, що процесуальним законодавством не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19.
В даній справі, на підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі 40000 грн. потерпілою стороною надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №917, договір про надання правничої допомоги від 13 травня 2024 року, додаток до договору про надання правничої допомоги від 13 травня 2024 року, в якому зазначено про надання ОСОБА_5 13 травня 2024 року адвокату у якості гонорару 40000 гривень.
Разом з тим, потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні ствердив, що в день підписання договору, ним в готівковій формі передано адвокату ОСОБА_6 обумовлену суму гонорару - 40000 грн.
Разом з тим, за висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови ВС від 19.02.2020 (справа № 755/9215/15-ц), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова КЦС від 23.06.2022 у справі №607/4341/20).
При цьому, у постанові від 14.12.2021 Верховний суд у справі №922/676/21 окремо звернув увагу, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.
При зверненні до суду з вимогою про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 40000 гри., потерпілою стороною не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що позбавляє суд, як і сторону обвинувачення, співставити співмірність таких витрат.
Однак, з урахуванням того, що адвокат ОСОБА_6 брав участь в підготовчому судовому засіданні 17 червня 2024 року, і ним був витрачений час безпосередньо в засіданні 10 хв., а також час на доїзд, в судовому засіданні 15 жовтня 2024 року, де ним витрачений час безпосередньо в засіданні 5 хв., а також час на доїзд, в судовому засіданні 07 листопада 2024 року, де ним витрачений час безпосередньо в засіданні 45 хв., а також час на доїзд, враховуючи те, що ним підготовлена позовна заява про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу, а також беручи до уваги загальний обсяг матеріалів судового провадження та обставини справи, враховуючи співмірність витрат зі складністю провадження, критеріями їх реальності, розумності їх розміру, суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь потерпілого ОСОБА_5 підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 128, 368, 370 КПК України, суд,-
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст.125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн.
В іншій частині цивільного позову представника потерпілого ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрати на правову допомогу в сумі 20000 (двадцять тисяч) грн.
Речові докази: уламки чашки фіолетового кольору, що поміщено до спеціального пакету №ІСR0153472 - знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілому, представнику потерпілого та прокурору.
Головуючий:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1