06 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 161/21174/19
провадження № 61-14642ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про виселення,
28 жовтня 2024 року Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху з огляду на такі обставини.
Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Оскаржувана постанова прийнята 25 вересня 2024 року. Останній день строку на касаційне оскарження припав на 25 жовтня 2024 року.
Касаційна скарга відповідно до відбитка штемпеля відділення поштового зв'язку на описі вкладення до цінного листа була направлена до суду 28 жовтня 2024 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.
Заявник у поданій касаційній скарзі зазначає про те, що повний текст оскаржуваної постанови військовою частиною НОМЕР_1 отримано через Е-суд 27 вересня 2024 року о 15:42.
Суд касаційної інстанції зауважує, що навіть за умови неотримання заявником копії оскаржуваної постанови засобами поштового зв'язку з повним текстом постанови він мав можливість ознайомитися за допомогою електронного сервісу з моменту оприлюднення електронного примірника цієї постанови в ЄДРСР.
При зверненні з касаційною скаргою питання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Волинського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року не порушено. Заявник до касаційної скарги не додав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості поновити строк на касаційне оскарження за власною ініціативою, а лише - за наявності відповідної заяви особи, яка подає скаргу, із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та наданням доказів на їх підтвердження.
Таким чином, заявнику необхідно подати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Волинського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року, в якій навести підстави для його поновлення та надати відповідні докази, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також подана касаційна скарга не відповідає в повній мірі вимогам статті 392 ЦПК України.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У касаційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 узагальнено посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та нормативно-правового обґрунтування випадків (випадку), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є належним виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
1) у разі оскарження на підставі пункту 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин;
2) у разі оскарження на підставі пункту 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення;
3) у разі оскарження на підставі пункту 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи;
4) у разі оскарження на підставі пункту 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Оскільки посилань на вказані випадки касаційна скарга не містить, то Військовою частиною НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідно подати до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження судового рішення, визначені пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, їх нормативно-правове обґрунтування та додати копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Окрім зазначеного, за подання касаційної скарги не сплачений судовий збір.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
За змістом статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на судове рішення підлягає сплаті судовий збір, який становить 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, скарги.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З позовом до суду Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася у грудні 2019 року та заявила вимогу немайнового характеру.
За змістом статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір, який дорівнює 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про державний бюджет на 2019 рік» станом на 01 січня 2019 року був встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 921 грн.
За таких обставин за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 3 842 грн (1 921 х 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 393 ЦПК України передбачено, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений судом строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційної скарги застосовуються наслідки, передбачені цивільним процесуальним законодавством.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко