Справа № 521/15918/24
Провадження №2-н/523/2542/24
"08" листопада 2024 р. м. Одеса
Суддя Суворовського районного суду м.Одеси Середа І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,
30 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення заяви і повноліття дитини.
Відповідно до ч.5 ст.165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
На виконання вказаних вимог суддя Малиновського районного суду м.Одеси отримала інформацію з Єдиного державного демографічного реєстру про те, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 .
На підставі отриманої інформації та, враховуючи зареєстроване місце проживання заявниці, ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси заяву ОСОБА_1 передано за територіальною підсудністю на розгляд Суворовському районному суду м.Одеси за зареєстрованим місцем проживання заявниці.
Перевіривши матеріали заяви приходжу до висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу з огляду на таке.
Питання підсудності регулюються відповідними процесуальними кодексами. Зокрема, підсудність цивільних справ визначається відповідно до ст.ст. 26-32 ЦПК України. Встановивши загальні правила підсудності, законодавець, разом з тим, передбачив обставини, за яких участь судді у справі, віднесеної до компетенції, недопустима, зважаючи на неможливість забезпечити неупередженість суду. Отже, принцип законного судді є фундаментом правил підсудності, він являє собою суттєву гарантію правосуддя, забезпечення прав і свобод людини, відіграє роль судоустрійної засади, через його реалізацію досягається виконання завдань судочинства.
Зазначене розуміння принципу законного судді охоплюється також положеннями права на повноважний суд та включається до закріпленої у міжнародно-правових актах засади здійснення правосуддя судом, встановленим законом. Таким чином, є всі підстави розглядати як принцип організації судової влади і судочинства в Україні - здійснення правосуддя судом, встановленим законом. Вимога розгляду справи судом, встановленим законом, передбачає здійснення правосуддя спеціально створеним згідно з законом юрисдикційним органом - судом, який уповноважений на підставі норм вирішувати питання у межах його компетенції.
Таким чином, комплексне поняття «належний суд» включає в себе дві складові: суд як орган судової системи та суд як суддя чи декілька суддів, що становлять його склад. Тобто, належний суд у розумінні належного судового органу може бути позначений поняттям «компетентний суд», що використовується у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, чи поняттям «повноважний суд», що застосовується Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Враховуючи те, що поняття «компетенція» є більш широким, доцільнішим є використання терміну «компетентний суд», під яким розуміється суд, наділений компетенцією розглянути ту чи іншу справу, яка підсудна даному суду, відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, компетентний суд є не окремим абстрактним поняттям, а набуває свого значення лише стосовно розгляду та вирішення певної справи чи категорії справ, підсудних цьому судові, саме тих справ, на які поширюється юрисдикція цього суду. Отже, компетентним судом є орган судової системи держави, наділений компетенцією здійснювати правосуддя (юрисдикцією) у справах, що відповідно до закону йому підсудні. Відповідно правом особи на компетентний суд є її нічим не обмежене та безумовне право звернутися до того суду судової системи держави, який наділений відповідною компетенцією щодо розгляду підсудної йому справи.
За правилами ч.1,2 ст.167 ЦПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п'ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (ст. 162 ЦПК України).
За нормами ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Як слідує із вказаних норм, для визначення підсудності під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд враховує зареєстроване місце проживання або зареєстроване місце перебування боржника.
За відомостями Єдиного державного демографічного реєстру зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень п. 9 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Як слідує із змісту вказаних норм судовий наказ може бути видано судом за зареєстрованою адресою проживання відповідача, а не позивача, тому норма ст.28 ЦПК України, яка не відноситься до загальної підсудності, не є підставою для розгляду заяви Суворовським районним судом м.Одеси .
Отже, враховуючи вказані норми та отриману судом інформацію про зареєстроване місце проживання боржника, суддя дійшла висновку про відсутність підстав для видачі судового наказу, оскільки зареєстрована адреса проживання боржника в м.Київ, що не відноситься до територіальної підсудності Суворовського районного суду м.Одеси.
Відповідно до вимог ч.8 ст.165 ЦПК України, якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
Таким чином, вказаною нормою передбачено направлення заяви за підсудністю до іншого суду лише у випадку коли боржником є фізична особа - підприємець. Враховуючи те, що в даному випадку боржником є фізична особа, а не фізична особа-підприємець, тому підстав для направлення справи за підсудністю немає.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст.165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому ЦПК України, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 162, 165, 166, 353 ЦПК України, -
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Роз'яснити заявниці право повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому ЦПК України з дотриманням правил підсудності до районного суду м.Києва.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її підписання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала підписана 08 листопада 2024 року.
Суддя