Справа № 523/17142/24
Провадження №2-о/523/618/24
"06" листопада 2024 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Щербан О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Суворовський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,
15 жовтня 2024 року до Суворовського районного суду м.Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Суворовський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про встановлення факту народження дитини чоловічої статі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасово окупованій території України у м. Ялта, АР Крим, Україна, матір'ю якого є громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком - громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заява обґрунтована тим, що донька заявниці на тимчасово окупованій території України у місті Ялта народила дитину - ОСОБА_5 , на підтвердження чого є довідка про народження та свідоцтво про народження дитини, які видані органами окупаційної влади АР Крим. ОСОБА_2 визнаний батьком малолітнього ОСОБА_3 із внесенням відповідних змін до свідоцтва про народження дитини. Після виїзду з окупованої території України мати ОСОБА_3 отримала письмову відмову у проведенні державної реєстрації народження сина у ДРАЦС України, оскільки свідоцтво про народження дитини видане на тимчасово окупованій території.
ІНФОРМАЦІЯ_4 мати дитини померла, батько участі у житті дитини не бере, ОСОБА_6 взято на первинний облік, як дитину, яка залишилась без батьківського піклування, наразі малолітній онук проживає разом із заявницею, яка займається його вихованням, лікуванням та матеріальним забезпеченням.
Оскільки свідоцтво про народження дитини не відповідає чинному законодавству України і не може бути підставою для видачі свідоцтва про народження дитини державного зразка, тому заявниця змушена звернутися до суду. Встановлення вказаного факту необхідно для подальшої реєстрації факту народження в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про народження, згідно з чинним законодавством України, для можливості у подальшому реалізації дитиною своїх прав і обов'язків громадянина України.
15 жовтня 2024 року у справі відкрито провадження та призначено судовий розгляд, а також до участі у справі в якості заінтересованої особи залучено батька дитини - ОСОБА_2 .
Заявниця надала суду заяву, в якій підтримала свою заяву та просила слухати справу у її відсутності. Раніше в засіданні підтверджувала обставини вказані в заяві.
Заінтересована особа - ОСОБА_2 про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України, оскільки зареєстроване місце його проживання невідомо, тому відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України він вважається повідомленим належним чином.
Заінтересована особа - Суворовський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання свого представника не направив, був повідомлений належним чином, із заявою про відкладення розгляду справи не звертався.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
Письмовими матеріалами встановлено, що мати дитини - ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Родинське, Донецької області і є громадянкою України відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 16 вересня 2014 року Красноармійським МВ ГУДМС України в Донецькій області. З 2009 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Алта, АР Крим у громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився син - ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Санкт-Петербург, громадянина України, визнано батьком дитини ОСОБА_7 , якого ІНФОРМАЦІЯ_6 народила громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у м. Ялті АР Крим.
На підтвердження даних фактів у заявниці є свідоцтва про народження та про встановлення батьківства, видані окупаційною владою АР Крим.
Батько дитини участі у вихованні та утриманні сина не брав. ОСОБА_4 разом із сином виїхали з тимчасово окупованої території України.
06 березня 2020 року Покровський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) відмовив ОСОБА_4 у проведенні державної реєстрації народження дитини, оскільки документи на підтвердження факту його народження видані органами АР Крим, яка визнана тимчасово окупованою територією України, є недійсними і не створюють правових наслідків.
ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянка України ОСОБА_4 померла у м.Дніпро, Дніпропетровської області, актовий запис про смерть № 1342, складений 22 квітня 2024 року Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Після смерті матері малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі наказу № 75 виконувача обов'язків начальника Служби у справах дітей Одеської міської ради від 23 травня 2024 року взятий на первинний облік, як дитина, яка залишилась без батьківського піклування.
Наказом № 75/1 від 23 травня 2024 року Служби у справах дітей Одеської міської ради тимчасово влаштували малолітнього ОСОБА_3 у сім'ю родички - бабусі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка тимчасово зареєстрована та проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 . На ОСОБА_1 покладено відповідальність за здоров'я, психічний стан, фізичний і духовний розвиток дитини, її догляд і лікування.
Згідно з положеннями ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Факт, який просить встановити заявниця, потрібен їй для можливості державної реєстрації народження дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України, оскільки ОСОБА_3 народився на тимчасово окупованій території України, що стало підставою для відмови відділом державної реєстрації актів цивільного стану у реєстрації народження дитини.
Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу 267 від 04 вересня 2024 року) вся територія Автономної Республіки Крим з 20.02.2014 року перебуває в тимчасовій окупації.
За нормами статей 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Автономна Республіка Крим є тимчасово окупованою територією. Тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» також передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статі, є недійсним і не створює правових наслідків.
На підставі викладеного, вбачається, що надані заявницею свідоцтва про народження та про встановлення батьківства, що підтверджує народження у ОСОБА_4 дитини - чоловічої статі на тимчасово окупованій територій України, батьком якого визнано ОСОБА_2 , не створює правових наслідків для заявниці, внаслідок чого, будучи позбавленою можливості здійснити дії з реєстрації народження дитини, вона вимушена звернутися до суду з відповідною заявою.
Статтею 17 ч.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Разом з тим, як вбачається з правових позицій Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в інформаційному листі щодо окремих питань застосування Закону України від 4 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України», питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів.
Зокрема, відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.80 ЦПК України).
Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Згідно зі ст. 18 ЦПК України рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.144 СК України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження, і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
За положеннями ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Виходячи з наявних у справі доказів вбачається, що реєстрація народження дитини заявниці в легітимних органах реєстрації актів цивільного стану не проводилась, можливості зареєструвати її народження на підставі вищезазначеного свідоцтва про народження та свідоцтва про встановлення батьківства немає, тому відновлення порушених прав неможливо в інший спосіб, окрім як встановлення даного юридичного факту в судовому порядку.
Відповідно до п.1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року №52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Згідно вказаних Правил державної реєстрації актів цивільного стану в України у зв'язку з неможливістю виконувати повноваження відділами державної реєстрації актів цивільного стану Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та на тимчасово окупованих територіях, та території проведення АТО, проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення, анулювання, здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території за місцем звернення заявника.
Пунктом 1, 2, 3 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні передбачено, що реєстрація народження дитини провадиться державним органом реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, власного імені та по батькові. Підставами для реєстрації народження, є: а) медичне свідоцтво про народження форми N103/о. Ці документи подаються до органу реєстрації актів цивільного стану, де реєструється народження. При відсутності підстав для реєстрації народження, визначених у цьому пункті, реєстрація народження провадиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою. Реєстрація народження дитини провадиться державним органом реєстрації актів цивільного стану за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
За нормами ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі вищевикладеного, враховуючи надані суду документи, суд вважає доведеним і встановленим факт народження ІНФОРМАЦІЯ_6 громадянкою України - ОСОБА_4 в місті Ялта, АР Крим, Україна, дитини - чоловічої статі, батьком якої є ОСОБА_2 .
Оскільки реєстрація народження дитини не можлива без відповідного рішення суду, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 76-80, 259, 265, 273, 315-317, 319, 354 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Суворовський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_6 дитини чоловічої статі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасово окупованій території України у м. Ялта, АР Крим, Україна, матір'ю якого є громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком - громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення складено 06 листопада 2024 року.
Суддя