Справа №: 636/5168/24 Головуючий 1 інстанції: В.Філіп'єва
Провадження №: 33/818/1569/24 Головуючий апеляційної інстанції: О.Курило
Категорія: ч.3 ст.172-20 КУпАП
30 жовтня 2024 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Болотові О.О., без участі особи притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , без участі його захисника, за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою правопорушника ОСОБА_1 на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 17 вересня 2024 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.06.2024, о 17:30 годині, ОСОБА_2 , солдат військової частини НОМЕР_1 був виявлений за адресою: АДРЕСА_2 , ознаками алкогольного сп'яніння під час виконання службових обов'язків При проходженні медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння виявлено наявність алкоголю у крові в кількості 1.90 проміле, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 статті 172-20 КУпАП.
Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються протоколом про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2/5275 від 18.06.2024; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу №2233, яким підтверджується, що військовослужбовець перебував у стані алкогольного сп'яніння з результатом 1.90 проміле; тестом №7060 від 17.06.2024 з результатом 1.90 проміле; поясненнями ОСОБА_3 від 18.06.2024; військовим квитком на ім'я ОСОБА_4 ; витягом із наказу №130-5 від 02.07.2023.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову Зміївського районного суду Харківської області №636/5168/24 від 17 вересня 2024 року та закрити провадження по справі №636/5168/24 від 17 вересня 2024 року на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Також просить про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП та ст. 38 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. На думку апелянта, з дня вчинення ним правопорушення до дня накладення на нього адміністративного стягнення минуло три місяці.
Разом з тим, в апеляційній скарзі особа, що притягається до адміністративної відповідальності, не заперечує проти факту вчинення ним даного правопорушення.
Клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції не видав йому вчасно копію судового рішення.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судове засідання суду апеляційної інстанції правопорушник, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, не з'явився. У заяві від 25.10.2024 просив розглянути справу без його участі.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п.8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню як пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Частиною 1 ст. 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Частиною 3 ст. 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 17.06.2024, о 17:30 годині, ОСОБА_2 , солдат військової частини НОМЕР_1 був виявлений за адресою: АДРЕСА_2 , ознаками алкогольного сп'яніння під час виконання службових обов'язків При проходженні медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння виявлено наявність алкоголю у крові в кількості 1.90 проміле, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 статті 172-20 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції вважає, що твердження апелянта про сплив строку, встановленого ст. 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення, у даній справі не відповідає дійсності.
Як вбачається з матеріалів справи, подія адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 сталася 17 червня 2024 року. Адміністративне стягнення було накладено на правопорушника 17 вересня 2024 року відповідно до постанови Зміївського районного суду Харківської області від 17.09.2024 по даній справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного Кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 3 ст. 254 Цивільного Кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції не порушив строку накладення адміністративного стягнення в розумінні ст. 38 КУпАП, оскільки тримісячний строк з дня вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення розпочався 18 червня 2024 року та закінчився о 23:59 17 вересня 2024 року.
Зважаючи на це, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що доводи апелянта є необґрунтованими, а провадження у справі не підлягає закриттю за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про військове адміністративне правопорушення відсутні, а підстав для закриття провадження про адміністративне правопорушення у даній справі немає, у зв'язку з чим, апеляційний суд вбачає у діях ОСОБА_1 свідоме ігнорування законодавства, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП в діях ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлено.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» від 21.01.1999 вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
З вище зазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях військовослужбовця ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, - задовольнити, поновивши вказаний строк.
Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 17 вересня 2024 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу правопорушника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило