Справа № 348/1300/23
Провадження № 11-кп/4808/404/24
Категорія ч. 3 ст. 152КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
07 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю: секретаря с/з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_11 ,
захисника потерпілої ОСОБА_12 ,
представника служби
у справах дітей ОСОБА_13 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника на вирок Надвірнянського районного суду від 10.06.2024 року, у кримінальному провадженні № 12022091200000364 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, -
Вказаним вироком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , розлученого, на утриманні немає нікого, з повною загальною середньою освітою, на момент вчинення злочину - працюючого по тимчасових заробітках, несудимого, українця, громадянина України, -
визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_9 обчислювати з 08 год. 45 хв. 28.01.2023 року, тобто з часу його фактичного затримання.
В строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_9 зараховано строк попереднього ув'язнення з 08 год. 45 хв. 28.01.2023 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_9 в користь держави - 2642 грн. (за проведення судової трасологічної експертизи № СЕ-19/109-23/185-ТР від 14.02.2023 року.
Цивільний позов представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_14 , адвоката ОСОБА_12 до ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_9 , в користь ОСОБА_14 100000 (сто тисяч) гривень моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
Стягнуто з ОСОБА_9 , на користь законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_14 - ОСОБА_11 - 20000 грн. за надання правничої допомоги згідно договору №71/11/2022 від 10.11.2022 року.
В задоволенні решти позовних вимог представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_14 , адвоката ОСОБА_12 - відмовлено.
Згідно вироку, обвинувачений ОСОБА_9 вчинив зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_14 , а саме вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої.
Кримінальне правопорушення вчинено ним за наступних обставин.
05.11.2022 року близько о 21 год. 00 хв. ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , спільно із іншими знайомими перебував за місцем проживання ОСОБА_15 по АДРЕСА_1 , де розпивали спиртні напої.
В подальшому, близько 22 год. 15 хв. неповнолітня ОСОБА_14 вийшла із будинку ОСОБА_15 та пішла до свого місця проживання. Слідом за нею пішов ОСОБА_9 та з метою зґвалтування останньої наздогнав її на АДРЕСА_2 .
Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_9 підійшов до ОСОБА_14 та зловив її за руку. Усвідомлюючи, що ОСОБА_14 є неповнолітньою особою, та не зможе чинити активного фізичного спротиву, а також з метою придушення можливого опору з боку потерпілої, застосовуючи фізичне насильство ОСОБА_9 схопив іншою рукою за шию потерпілої та почав її душити, в результаті чого спричинив ОСОБА_14 тілесні ушкодження у вигляді травми шиї, синців та травматичного ларингіту.
Висловлюючись нецензурною лайкою, під час застосування фізичного насильства, ОСОБА_9 повернув потерпілу до себе спиною та притиснув її до дерев'яної огорожі, стягнув із ОСОБА_14 штани та труси. Незважаючи на опір потерпілої, діючи умисно та бажаючи довести свої наміри до кінця, ОСОБА_9 оголив свої геніталії та вчинив дії сексуального характеру пов'язані із анальним проникненням у тіло ОСОБА_14 без її добровільної згоди, тобто зґвалтував неповнолітню ОСОБА_14 .
Не погоджуючись з вказаним вироком суду захисник та обвинувачений подали апеляційні скарги. Апеляційними доводами є незаконність вироку внаслідок неповноти судового розгляду, а також, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
В апеляційній скарзі захисник зазначає, що потерпіла була допитана слідчим суддею згідно вимог ст.225 КПК України, однак обвинувачений приймав участь в її допиті через відеоконференцзв'язок з приміщення УВП. Така участь в судовому засіданні перешкодили йому нормально сприймати показання потерпілої та ставити питання. Також, він належним чином не сприймав питання поставлені потерпілій іншими учасниками допиту. Загальна якість звуку була погана. Крім того, законний представник потерпілої (мати) постійно перебивала потерпілу. Сторона захисту заявляла клопотання про допит потерпілої у суді, оскільки остання досягла вже 16-ти річного віку, однак судом було відмовлено в задоволенні цього клопотання, чим порушено право на захист від обвинувачення.
Звертає увагу, що судом першоїінстанції не усунуті розбіжності у показннях потерпілої наданих під час допиту та слідчого експерименту щодо часу та місця скоєння злочину, а також обставин, які передували події.
Крім того, жодна із досліджених експертиз не вказує на те, що було проникнення до тіла потерпілої. Зокрема у висновку СМЕ вказано, що будь-яких тілесних ушкоджень на геніталіях не виявлено. Під час проведення інших експертиз, на мазках томпонів з геніталій також будь-якого біологічного матеріалу не виявлено.
Просив допитати неповнолітню потерпілу ОСОБА_14 та повторно дослідити у судовому засіданні аудіозапис із звукозаписом телефонного дзвінка на спецлінію «102», який поступив 06.11.22 року з мобільного телефону ОСОБА_11 .
Вважає вирок таким, що підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 зазначає, що при проведені досудового розслідування йому не надали можливості бути присутнім у залі судового засідання під час допиту потерпілої, чим порушено його право на захист.
Крім того, досліджуючи письмові та речові докази, суд не звернув увагу на те, що на диску із записом телефонної розмови на лінію «102», потерпіла ОСОБА_14 не вказувала, що її згвалтували неприродним способом. Голос в неї був як у особи, яка вживала алкоголь. В цей час коло неї знаходилась її мама, яка вказувала доньці, що треба говорити.
Також показання протерпілої на досудовому розслідуванні, при проведенні слідчого експеременту і слідчого судді мають розбіжності, вони непослідовні та неправдиві.
Просить вирок скасувати та виправдити його.
Захисник ОСОБА_12 подав заперечення на апеляційну скаргу захисника, вважає її безпідставною та необгрунтованою. Оскаржуваний вирок вважає законним, обгрунтованним та вмотивованим, ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і відповідає вимогам ст.374 КПК України.
Просить в задоволенні апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника відмовити, а вирок щодо ОСОБА_9 залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений та його захисник підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор, законні представники потерпілої та представник служби у справах дітей заперечували проти задоволення апеляційних скарг. Вважають вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Заслухавши пояснення та промови учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Апеляційний суд розглянувши клопотання сторони захисту про допит неповнолітньої потерпілої та прослуховування запису телефонного дзвінка на спецлінію «102», дійшов висновків про відсутність на те правових підстав.
Так, захисник не зміг навести обставин, які не були з'ясовані під час допиту неповнолітньої потерпілої слідчим суддею. Він зазначив, що такі обставини зможе назвати обвинувачений. Проте, обвинувачений ОСОБА_9 також не мотивував, що саме він хоче з'ясувати під час допиту. Крім того, обвинувачений не зазначив, які деталі допиту проведеного слідчим суддею йому були незрозумілі, які відповіді надані потерпілою він не почув, які його питання залишились без відповідей. Також, обвинувачений не пояснив, що заважало йому ставити додаткові питання потерпілій, у разі їх виникнення.
При вірішенні цього клопотання, апеляційний суд врахував заперечення зазначені представниками потерпілої, прокурором, представником служби у справах дітей, а також той факт, що стороною захисту не вказано на порушення, які допустив слідчий суддя при проведенні допиту, а суд першої інстанції - при досліджені цих доказів.
Відповідаючи на апеляційні доводи, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Під час апеляційного розгляду було встановлено, що суд першої інстанції наведених вимог кримінального процесуального законодавства дотримався, безпосередньо дослідив докази, дав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність обвинувачення викладеного у вироку.
Безпосередньо досліджені докази, суд першої інстанції правильно оцінив з огляду на вимоги ст.94 КПК України, в тому числі і їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для висновків про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину за обставин наведених у вироку.
При цьому, на доведеність цих обставин суд навів аналіз безпосередньо досліджених доказів, які містяться: у показаннях неповнолітньої потерпілої ОСОБА_14 , її законного представника ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , а також у протоколах слідчих дій та висновках експертів, а саме: у протоколі огляду місця події від 06.11.2022 року та фототаблицями до нього з участю неповнолітньої потерпілої ОСОБА_14 (т.2, а.с.57-62); у висновку експерта №210 від 18.11.2022 року, з якого встановлено, у ОСОБА_14 мала місце травма шиї у вигляді синців та травматичного ларингіту, які отримані від дії тупих твердих предметів, відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.2, а.к.п.70-71); у висновку №1136 від 30.12.2022 року судово-медичного експерта-імунолога, згідно якого в помарці на марлевому тампоні (об.№3) з вмістом піхви потерпілої ОСОБА_14 виявлена кров людини, яка може належати самій потерпілій ОСОБА_14 (т.2, а.к.п.78-79); у висновку судово-психіатричного експерта №212 від 09.03.2023року, згідно якого рівень загального розвитку неповнолітньої потерпілої ОСОБА_14 є достатнім для її віку, як в інтелектуальному плані, так і в напрямку формування особистості. У неповнолітньої потерпілої ОСОБА_14 немає таких індивідуально-психологічних, вікових особливостей, які б суттєво впливали на її поведінку. Вона не схильна до підвищеного навіювання та фантазування (т.2, а.к.п.85-88); протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками та фототаблицями до нього від 21.03.2023 (т.2, а.к.п.90-94); у відеозаписі допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_14 у судовому засіданні слідчим суддею ОСОБА_19 в порядку ч.1 ст.225 КПК України (т.2, а.к.п.95, 212-220); у протоколі проведення слідчого експерименту від 12.12.2022 із відеозаписом слідчої дії (т.2, а.к.п.200-205); у результатах дослідження психоемоційного стану потерпілої ОСОБА_14 , яке проведене Центром психологічної допомоги дітям «Серденько» (т.2, а.к.п.207-211); на аудіодиску із звукозаписом телефонного дзвінка на спецлінію «102», який поступив 06.11.2022 року з мобільного телефону матері неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 (т.2, а.к.п.222-223); у протоколі додаткового допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_14 від 07.12.2022 року та на DVD-R диску із відеозаписом даного допиту (т.3, а.к.п.100-102); у протоколі додаткового допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_14 від 27.12.2022 року та на DVD-R диску із відеозаписом (т.3 а.к.п.103-105) та іншими доказами.
Щодо доводів апелянтів, що під час допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_14 проведеного в порядку ст.225 КПК України, було порушено право обвинуваченого на захист, слід зазначити наступне.
Допит потерпілої, в порядку ст.225 КПК України, проводився за участі неповнолітньої потерпілої ОСОБА_14 , законного представника потерпілої ОСОБА_11 , представника адвоката ОСОБА_12 , представника служби у справах дітей - ОСОБА_13 та психолога - ОСОБА_20 , обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника. Перед початком допиту, на запитання слідчого судді ОСОБА_9 відповів, що добре все чує. Під час допиту слідчим суддею роз'яснено неповнолітній ОСОБА_14 обов'язок говорити правду, після чого остання чітко вказала, що ОСОБА_9 вчинив щодо неї насильницькі дії сексуального характеру проти її волі у вигляді анального проникнення в її тіло статевого органу ОСОБА_9 (т.2, а.к.п.95).
Захисником було поставлено до неповнолітньої потерпілої ряд питань, на які вона надала відповіді. Показання потерпілої ОСОБА_14 були логічними та послідовними.
Обвинуваченому була надана можливість поставити додаткові запитання ОСОБА_14 , проте він чітко відповів, що немає запитань. На завершення допиту ОСОБА_21 емоційно вигукнув, що потерпіла бреше і запитань у нього до неї немає.
Таким чином, доводи апелянтів, що під час допиту потерпілої гучність звуку була погана, обвинувачений не зрозумів запитань та відповідей, спростовуються самим записом.
Не знайшли свого підтвердження і доводи, що показання неповнолітньої потерпілої не узгоджуються з її заявою на лінію «102» та подіями, на які вона зазначила під час слідчого експерименту, зокрема місця події та способу зґвалтування.
Так, із запису телефонної розмови на лінію «102» вбачається, як мати потерпілої повідомляє оператору про замах на зґвалтування її доньки. Оператор вимагає, щоб передали трубку неповнолітній ОСОБА_14 і в розмові з нею з'ясовує, що відбулося саме зґвалтування, а не замах.
Під час допиту, неповнолітня ОСОБА_14 чітко зазначила як її переслідував та наздогнав ОСОБА_9 , схопив за шию, притиснув до паркана, розвернув обличчям до паркана, ззаду знімав штани та білизну. Вона чинила опір та намагалася кричати, проте ОСОБА_9 їй погрожував вбивством. Після цього він декілька разів проникав статевим органом в її задній прохід.
В подальшому, на слідчому експерименті неповнолітня потерпіла ОСОБА_14 на місці події підтвердила насильницькі дії ОСОБА_9 сексуального характеру та показала як все відбувалося.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені докази, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються між собою та з іншими доказами, зокрема про наявність тілесних ушкоджень на шиї потерпілої, пошкодження на її курточці та трусах.
Що стосується незначних неточностей в поясненнях потерпілої, на що звертає увагу сторона захисту, апеляційний суд зауважує, що на час події потерпілій було 15 років. Як вбачається з психологічної характеристики психоемоційного стану дитини ОСОБА_14 , проведеної Центом психологічної допомоги дітям «Серденько», події, що відбулися з нею, мали характер сильно травмуючої ситуації. Дитина була в розпачі, стресі та розгубленості, боялася та соромилася детально розповідати про те, що з нею сталося.
Тому суд першої інстанції, з чим погоджується і апеляційний суд, вважає, що в зв'язку зі своїм віком потерпіла ОСОБА_14 могла не в повній мірі розуміти різницю в термінах «зґвалтування природнім способом» чи «зґвалтування неприроднім способом». Разом з тим, з усіх її пояснень в сукупності, які суд детально перевірив та проаналізував, чітко вбачається, що 05.11.2022 року приблизно о 23 год.00 хв. ОСОБА_9 без її згоди вчинив щодо неї дії сексуального характеру, пов'язані саме з анальним проникненням в її тіло, тобто зґвалтування.
Також, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що невиявлення клітин епітелію ОСОБА_9 на статевих органах потерпілої та її одязі, не спростовує висновків суду, оскільки його винуватість підтверджується сукупністю інших доказів, яким суд надав оцінку. Окрім іншого, апеляційний суд враховує, що потерпіла не мала підстав оговорити обвинуваченого, оскільки між нею та обвинуваченим жодних конфліктів не виникало, вона з ним до події злочину не була знайома.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_9 , а тому вирок підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишити без задоволення.
Вирок Надвірнянського районного суду від 10.06.2024 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим з моменту отримання копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_3
Судді ОСОБА_5
ОСОБА_4