Справа № 348/825/24
Провадження № 11-кп/4808/364/24
Категорія ч.2 ст.286 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
07 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024091200000073 за апеляційною скаргою заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхній Майдан Надвірнянського району Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.
У відповідності з п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_8 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 лютого 2024 року, приблизно о 08 год. 55 хв., у світлу пору доби, суху погоду, водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем марки Renault Dokker, реєстраційний номер НОМЕР_1 , мав намір рухатися заднім ходом по прибудинковій території, що у АДРЕСА_3 . При цьому в салоні автомобіля перебував пасажир ОСОБА_10 , який сидів на передньому пасажирському сидінні. У цей час позаду автомобіля стояв пішохід ОСОБА_11 .. ОСОБА_8 перед початком руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не звернувся за допомогою до інших осіб, не обрав в установлених межах безпечної швидкості та вчинив наїзд задньою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_11 .. При цьому, водій ОСОБА_8 порушив вимоги Правил дорожнього руху, а саме: п. 1.5., згідно якого, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; п. 12.1., який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 10.1., згідно якого, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 10.9., відповідно до якого, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен був створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Внаслідок порушення водієм ОСОБА_8 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пішохід ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому склепіння черепа, забою головного мозку середнього ступеня тяжкості та забою м'яких тканин голови, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
Не погоджуючись з вказаним вироком суду, заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 рік.
Зокрема, прокурор вказує, що суд першої інстанції не виконав вимог ст. 370 КПК України та не мотивував рішення про доцільність або відсутність доцільності застосування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.
Вважає, що враховані судом дані про особу обвинуваченого та фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення не давали суду підстав для не призначення додаткового покарання.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 ;
- обвинувачений ОСОБА_8 заперечував щодо задоволення вимог апеляційної скарги прокурора.
Потерпілий ОСОБА_11 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги прокурора.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути кримінальне провадження за відсутності потерпілого ОСОБА_11 .
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Розгляд кримінального провадження проводився в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно фактичні обставини вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, доведеність його вини та кваліфікація дій за ч.2 ст. 286 КК України у поданій апеляційній скарзі не оспорюється і апеляційним судом не перевіряється.
Перевіряючи вирок суду в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів вважає неспроможними доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості
Згідно зі ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини провадження та дані про особу винного, який має постійне місце проживання, на досудовому слідстві та в суді давав правдиві показання, розкаюється у скоєному, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, позитивно характеризується, працює, раніше не судимий, повністю відшкодував потерпілому моральну та матеріальну шкоду, а також наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Зокрема, обставинами, які пом'якшують покарання суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди.
Враховуючи вищевказані обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання в межах санкції, встановленої ч. 2 ст. 286 КК України - у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Так, санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Отже, згідно санкції зазначеної статті, додаткове покарання є альтернативним.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_8 підтвердив, що повністю визнає свою вину у вчиненні злочину та розуміє, що порушення ним Правил дорожнього руху призвело до дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої пішохід ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Звертав увагу на те, що він повністю відшкодував потерпілому завдану шкоду і останній не має до нього матеріальних претензій та просив суворо його не карати. Просив врахувати те, що він одружений та на його утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, 2014 та 2021 року народження, працює в ТОВ «Іт Люкс Телеком» з 04 квітня 2024 року до цього часу на посаді монтажника зв'язку-кабельник та по суміщенню виконує обов'язки водія, про що надав копії підтверджуючих документів. Зазначив, що його робота пов'язана з керуванням транспортним засобом і вона є єдиним заробітком його сім'ї, а тому позбавлення права керувати транспортними засобами у свою чергу позбавить можливості матеріально забезпечувати сім'ю.
З огляду на наведене, призначення ОСОБА_8 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки та без позбавлення права керувати транспортними засобами є законним та справедливим.
Разом з тим, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та обставини кримінального провадження, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому застосував до обвинуваченого вимоги ст.75 КК України та звільнив його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, поклавши на нього відповідні обов'язки.
На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_8 покарання, у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами з подальшим звільненням від його відбування з випробуванням на іспитовий строк 1 рік, є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин в кримінальному провадженні у їх сукупності, таким, що відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що за змістом мотивувальної частини оскаржуваного вироку судом першої інстанції вирішувалося питання про можливість призначення покарання ОСОБА_8 без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що повністю відповідає змісту резолютивної частини судового рішення, яким відповідне додаткове покарання не призначено.
Разом з тим, ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 09 травня 2024 року внесено виправлення в оскаржений вирок суду.
Зокрема, постановлено абзац перший резолютивної частини вироку Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року зазначити та читати правильним в наступній редакції: « ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами».
Враховуючи наведене, вирок суду є законним та обґрунтованим і апеляційних підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5