Справа № 344/11321/24
Провадження № 11-кп/4808/538/24
Категорія ст. 331 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
06 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 22 жовтня 2024 року про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 ,
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 22 жовтня 2024 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 до 20 грудня 2024 року включно.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовлено.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурор довів наявність ризиків передбачених ст.177 ч.1 КПК України.
З оскаржуваною ухвалою не погодився обвинувачений та оскаржив її в апеляційному порядку. Серед апеляційних доводів зазначає, що прокурор не навів жодних доказів, які б підтверджували наявність ризиків та обґрунтування підозри у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення. ОСОБА_8 зазначає про свою невинуватість, про що свідчать судово-медичні експертизи та наклеп зі сторони потерпілої. Просить ухвалу суду скасувати, звільнити його з-під варти в залі суду.
В судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу.
Прокурор вважає апеляційну скаргу обвинуваченого необґрунтованою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін кримінального провадження, обговоривши доводи і мотиви апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
У відповідності до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.
Доводи обвинуваченого, що суд безпідставно продовжив йому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є необґрунтованими, виходячи із наступного.
Згідно положень ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений в межах строку досудового розслідування, передбаченого законодавством, за умови доведення прокурором обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з 'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Також, суд має враховувати наявність чи зміну обставин передбачених ст.178 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу. Окрім іншого, суд повинен врахувати і тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 вказує на відсутність правових підстав для продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Проте, такі доводи не знайшли свого підтвердження в апеляційному суді. Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розслідування кримінального провадження.
Апеляційний суд приймає до уваги, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд самостійно вирішує питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.152 ч.3 КК України, яке у відповідності до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при обрані запобіжного заходу, у відповідності до вимог ст.ст.193, 194 КПК України, судом взято до уваги дані, що характеризують особу ОСОБА_8 , його вік, стан здоров'я, майновий стан, відсутність місця постійного проживання та реєстрації, соціальні зв'язки (згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану від 04.10.2024, був тричі одружений, на даний час у шлюбі не перебуває, є батьком однієї дитини - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо якого згідно рішення суду від 09.02.2023 позбавлений батьківських прав), наявність постійного місця роботи, раніше неодноразово судимий, зокрема вироком Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2008 за ст. 152 ч. 4, ст. 115 ч. 2 п. 10 КК України до позбавлення волі на строк 14 років; вироком Івано-Франківського міського суду від 13.11.2019 за ст. 296 ч. 1, ч.2 ст.186, ч.1 ст.187 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, відбував покарання у місцях позбавлення волі.
Суд бере до уваги, що під час встановлення анкетних даних обвинуваченого він вказував як місце свого проживання - АДРЕСА_1 (що відповідає зазначеному у обвинувальному акті місцю події), проте у судовому засіданні 22.10.2024 заявив клопотання про визначення йому місцем домашнього арешту - АДРЕСА_2 , вказавши, що це житло є орендоване його співмешканкою ОСОБА_11 . Будь-яких доказів того, що обвинувачений має право проживати у вказаній квартирі, суду не надано.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 ч.1 п.п.1, 3, 5 КПК України, зокрема те, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на учасників кримінального провадження - потерпілу та свідків, які ще не допитувалися під час судового розгляду.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що більш м'які запобіжні заходи про які зазначає в апеляційній скарзі обвинувачений, враховуючи його особу, тяжкість висунутого обвинувачення та наявність ризиків, не зможуть забезпечити необхідну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Таким чином, судом першої інстанції в достатній мірі враховано, що запобіжний захід повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, а тому апеляційний суд погоджується, що є всі підстави для продовження строку тримання його під вартою. Таке рішення є виправданим, оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 22 жовтня 2024 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_5