Провадження № 11-сс/803/1902/24 Справа № 208/10635/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 листопада 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 12024041160001281 за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 жовтня 2024 року про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, -
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 жовтня 2024 року було задоволено клопотання слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна.
Накладено арешт на транспортний засіб - автомобіль марки «Mitsubishi Galant» д.н.з. « НОМЕР_1 » білого кольору з ідентифікаційним номером транспортного засобу « НОМЕР_2 », свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 та ключі з брелком від вказаного транспортного засобу. Заборонено особам, у володінні, користуванні яких знаходиться автомобіль «Mitsubishi Galant» д.н.з. « НОМЕР_1 », відчуження, розпорядження та використання вказаного транспортного засобу, який вилучено в ході огляду, в межах кримінального провадження № 12024041160001281, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Рішення суду обґрунтовано тим, що слідчим доведено, наявність достатніх підстав вважати, що автомобіль може зберігати на собі сліди кримінального правопорушення, а також з метою збереження речового доказу, слідчий суддя вважав необхідним накласти арешт на майно шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, та доповнення до неї, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Вважав, що вказана ухвала слідчого судді є незаконною та підлягає скасуванню.
Вказує, що слідчим суддею не було взято до уваги, що він є власником автомобіля, придбав його за договором купівлі-продажу від 07.10.2023 року №1244/2023/4094801.
Посилається, що відсутня необхідність накладати арешт на автомобіль, оскільки вказаний автомобіль у розумінні приписів ст. 98 КПК України, не містить ознак речового доказу: автомобіль не є знаряддям вчинення злочину, не зберіг на собі будь-які сліди вчинення злочину, та сам по собі автомобіль не може бути використаний стороною обвинувачення як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Сам факт формального набуття згідно постанови слідчого від 27.10.2023 процесуального статусу речового доказу, яким є вилучене майно, а саме автомобіль, ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, не свідчить про відповідність вказаного майна визначеним ст. 98 КПК критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та не є безумовною підставою для арешту цього майна.
Накладення арешту на автомобіль, ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію позбавляють власника цього автомобіля ним користуватися, обмежують право власності в повному обсязі.
Просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити слідчому у задоволенні клопотання про арешт майна.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_7 на підтримку доводів апеляційної скарги, яка наполягала на її задоволенні, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею не дотримано з огляду на таке.
Обґрунтовуючи своє рішення про накладення арешту на автомобіль марки «Mitsubishi Galant» д.н.з. « НОМЕР_1 » білого кольору з ідентифікаційним номером транспортного засобу « НОМЕР_2 », свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 та ключі від зазначеного транспортного засобу, слідчий суддя посилався на положення п.1 ч.2 ст.170 КПК та в ухвалі зазначив, що вказане у клопотанні майно може бути використане, як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, тому для виконання завдань кримінального процесуального законодавства, з метою забезпечення збереження речових доказів, є необхідність накладення арешту на вищезазначене майно. При цьому, слідчий суддя врахував розумність та співрозмірність обмеження права власності, завданням кримінального провадження.
Між тим з такими висновками слідчого судді не погоджується колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.
За загальними правилами, передбаченими ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Положеннями ч.ч. 1, 2, 5, 6 статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, суд, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що в провадженні Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12024041160001281 від 28.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України за заявою ОСОБА_8 про те, що невстановлена особа незаконно шляхом обману заволоділа його транспортним засобом «Mitsubishi Galant» д.н.з. « НОМЕР_1 », чим спричинила йому майнову шкоду.
Відповідно до постанови старшого слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 від 28.09.2024 року автомобіль марки «Mitsubishi Galant» д.н.з. « НОМЕР_1 », білого кольору, з індикаційним номером транспортного засобу “ НОМЕР_2 », свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 та ключі з брелком від вказаного транспортного засобу - визнано речовими доказами по кримінальному провадженню та передано на зберігання до спеціалізованого майданчику Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, що розташований за адресою: м. Кам'янське, вул. Медична, 15.
Зі змісту клопотання слідчого про накладення арешту на майно вбачається, що ним порушується питання про накладення арешту на автомобіль «Mitsubishi Galant» д.н.з. « НОМЕР_1 », оскільки він є предметом кримінально-протиправних дій, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому з метою забезпечення збереження речових доказів, існує необхідність у його арешті.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником автомобіля марки «Mitsubishi Galant» д.н.з. « НОМЕР_1 » - є ОСОБА_8 , який не має процесуального статусу у даному кримінальному провадженні та не є підозрюваним.
На переконання колегії суддів, зазначений автомобіль не містить ознак, передбачених ст. 98 КПК України, не є знаряддям вчинення відповідних злочинів, а тому не може бути арештований на підставі п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що прокурором не доведено, що вказаний транспортний засіб придбано за кошти, здобуті злочинним шляхом, а власник майна не зобов'язаний доводити протилежне.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що прокурор в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для накладення арешту на автомобіль марки «Mitsubishi Galant» д.н.з. « НОМЕР_1 », білого кольору, з індикаційним номером транспортного засобу “ НОМЕР_2 », свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 НОМЕР_3 та ключі з брелком від вказаного транспортного засобу.
Згідно матеріалів судового провадження, ОСОБА_8 не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні № 12024041160001281.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 09 червня 2005 року у справі «Бакланов проти російської федерації», рішення ЄСПЛ від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти російської федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК України на автомобіль марки «Mitsubishi Galant» д.н.з. « НОМЕР_1 », білого кольору, з індикаційним номером транспортного засобу “ НОМЕР_2 », свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 та ключі з брелком від вказаного транспортного засобу, не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а тому в цій частині підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 жовтня 2024 року про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання клопотання слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12024041160001281, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Вилучений в ході огляду 28.09.2024 року автомобіль марки «Mitsubishi Galant» д.н.з. « НОМЕР_1 » білого кольору з ідентифікаційним номером транспортного засобу « НОМЕР_2 »; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 та ключі з брелком від вказаного транспортного засобу, повернути володільцу ОСОБА_8 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_10 Пістун ОСОБА_4