Справа № 214/7326/24
2-з/214/49/24
про забезпечення позову
08 листопада 2024 року м. Кривий Ріг
Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Євтушенко О.І., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення пред'явленого ним в інтересах ОСОБА_1 позову до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Кучман Ірина Іванівна, приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Кульбіда Євгеній Михайлович, про визнання правочинів недійсними, застосування реституції шляхом витребування майна у добросовісного набувача, відновлення становища, що існувало до порушення, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
Адвокат Примаков К.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою 02.09.2024, в якій просить суд: визнати недійсною довіреність від 05.12.2014, посвідчену приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кучман І.І., зареєстровану в реєстрі за № 2557, видану ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на представництво його інтересів; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 16.12.2014 між ОСОБА_9 , який діяв за довіреністю від 05.12.2014 від імені ОСОБА_6 , з одного боку, та ОСОБА_3 з іншого, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кучман І.І., зареєстрований в реєстрі за № 2636; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 29.12.2020 між ОСОБА_3 з одного боку, та ОСОБА_2 з іншого, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Є.М. та зареєстрований в реєстрі за №1657; витребувати від ОСОБА_2 як у добросовісного набувача, квартиру АДРЕСА_1 , та повернути її у власність ОСОБА_1 ; відновити становище, яке існувало до порушення, визнавши за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 48,4 кв.м., житловою площею 31,6 кв.м., у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Одночасно з позовом представник ОСОБА_1 - адвокат Примаков К.О. подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд з метою забезпечення пред'явленого позову вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , та заборонити відчуження зазначеної квартири. В обґрунтування вимог заяви представник зазначив, що предмет спору стосується квартири АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належала ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначене житлове приміщення за життя ОСОБА_6 вибуло з його власності поза його волею внаслідок злочинних дій третіх осіб - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які у 2014 році відчужили квартиру на користь ОСОБА_3 . З приводу оспорювання правочинів та відновлення становища ОСОБА_6 ініціював цивільний спір. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 тривалий час розглядалось Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та лише 23.12.2019 відносно них судом було винесено вирок. У рамках кримінального провадження на спірну квартиру було накладено арешт, який після набрання вироком законної сили скасовано. Після цього ОСОБА_3 29.12.2020 продала квартиру ОСОБА_2 . На переконання представника, ОСОБА_2 достеменно обізнаний про наявність спору з приводу квартири, оскільки після ухвалення судом рішення за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_6 одразу подав апеляційну скаргу як особа, чиїх інтересів стосувалось оскаржуване рішення, не будучи залученим до участі у справі. Зважаючи на вищенаведені обставини, представник вважає, що вжиття заявлених ним заходів забезпечення позову забезпечить охорону прав та інтересів ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_6 від недобросовісних дій відповідачів, зокрема, ОСОБА_2 , який може відчужити спірну квартиру, а відтак в інакшому випадку це не забезпечить ефективний захист прав позивача.
За результатами автоматизованого розподілу на підставі протоколу матеріали позову та заяви про забезпечення позову передано у провадження судді Євтушенку О.І.
Ухвалою суду від 24.09.2024 позов залишено без руху. До усунення недоліків позову можливість розгляду судом заяви про забезпечення позову є виключеною.
На виконання ухвали суду 31.10.2024 від представника позивача - адвоката Примакова К.О. надійшла заява з долученням позовної заяви в уточненій редакції, а також квитанції про сплату судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. (за 2 немайнові вимоги). Дослідженням змісту позову в уточненій редакції встановлено, що позивачем частково змінено коло учасників справи (залучено як співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_10 , виключено приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Кучман Ірина Іванівна, приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Кульбіду Є.М.), а також зменшено розмір вимог. У редакції позову від 31.10.2024 представник позивача просить суд: визнати недійсною довіреність від 05.12.2014, посвідчену приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кучман І.І., зареєстровану в реєстрі за № 2557, видану ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на представництво його інтересів; витребувати від ОСОБА_2 як у добросовісного набувача, квартиру АДРЕСА_1 , та повернути її у власність ОСОБА_1 ; відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення квартири у власність правонаступникові ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - спадкоємцю першої черги в порядку спадкування за законом ОСОБА_1 в порядку спадкування.
Ухвалою суду від 08.11.2024 позовну заяву в уточненій редакції прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.
У порядку ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Заяву про забезпечення позову подано до суду з дотриманням порядку, встановленого ч.1 ст.152 ЦПК України.
Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, матеріали позовної заяви (у первісній та уточненій редакціях) з додатками, приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Верховний Суд у постановах від 04.09.2024 у справі №404/839/24, від 31.07.2024 в справі №623/2015/21, від 29.07.2024 в справі №761/80/23, від 15.07.2024 в справі №361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
За вимогами п.3 ч.1 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, яке полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
Положеннями ч.1 ст.150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом, перелік яких не є вичерпним. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, чи є він співрозмірним позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку. Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Правові висновки з цього приводу викладені в постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 201/9686/23.
У постанові від 24.04.2024 року в справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з 15.12.2017 законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов'язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову в справі, рішення в якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення в справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред'явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача. Тому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення в конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Із змісту заяви про забезпечення позову слідує, що представник позивача просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , та заборонити відчуження зазначеної квартири, яка наразі перебуває у власності ОСОБА_2 як добросовісного набувача, з володіння якого позивач має намір витребувати квартиру як таку, що вибула з володіння ОСОБА_6 поза його волею внаслідок протиправних дій третіх осіб.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (відповіді №№895105, 895302 від 08.11.2024) ОСОБА_2 є дійсним власником квартири АДРЕСА_1 , право власності за ним зареєстроване 29.12.2020 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Є.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1657.
З огляду на вищенаведене суд вважає, що у даному випадку наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову та існують ризики не тільки утруднення виконання рішення у разі задоволення позову, а й можливість вчинення відповідачем ОСОБА_2 у подальшому недобросовісних дій, спрямованих на відчуження майна, зважаючи на фактичні обставини справи, його обізнаність з оспорюванням правочинів щодо відчуження цього майна початково від ОСОБА_6 на користь третіх осіб. До того ж встановлені судом обставини та попередня поведінка ОСОБА_2 свідчать про потенційну можливість його ухилення від виконання судового рішення в майбутньому за умови позитивного вирішення спору, а тому суд виснував, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову ускладнить виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши відповідні норми процесуального права, заяву про забезпечення позову, врахувавши правові позиції Верховного Суду, розумність та співмірність обмеження права власності, характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів, виходячи із предмета й підстав позову, суд дійшов висновку, що між сторонами дійсно існує спір, а нерухоме майно, на яке просить накласти арешт представник позивача, може бути відчужено. За таких обставин очікувано виникають побоювання, що повно захистити інтереси позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо.
Надавши оцінку обґрунтованості доводів представника позивача, встановивши безпосередній зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову, суд дійшов висновку, що в даному випадку доречним буде вжиття заходу забезпечення позову у вигляді арешту майна. Суд зауважує, що за своїм правовим змістом арешт майна як спосіб забезпечення позову передбачає накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Відтак, вжиття іншого заходу забезпечення позову у вигляді заборони відчуження вищезазначеної квартири є недоречним.
Таким чином, суд вважає необхідним заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Примакова К.О. про забезпечення позову задовольнити частково та забезпечити пред'явлений ним в інтересах ОСОБА_1 позов про визнання правочину недійсним, застосування реституції шляхом витребування майна у добросовісного набувача та відновлення становища, що існувало до порушення шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 48,4 кв.м., яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2020, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Є.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1657.
Підстав, які б визначали необхідність застосування зустрічного забезпечення позову в порядку ст.154 ЦПК України, судом не встановлено, оскільки: 1) застосування заходів зустрічного забезпечення позову за зверненням особи, якою подано заяву про забезпечення позову, є правом суду; 2) заява не містить пропозицій позивача та його представника щодо зустрічного забезпечення.
Керуючись ст.ст.2, 150-153, 157, 260-261, 353, 354 ЦПК України, суд -
Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення пред'явленого ним в інтересах ОСОБА_1 позову у цивільній справі №214/7326/24 - задовольнити частково.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 48,4 кв.м., яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2020, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Є.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1657 - до ухвалення рішення у цивільній справі №214/7326/24 за позовною заявою (в уточненій редакції) представника ОСОБА_1 - адвоката Примакова Костянтина Олексійовича до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Кучман Ірина Іванівна, ОСОБА_10 , про визнання правочину недійсним, застосування реституції шляхом витребування майна у добросовісного набувача та відновлення становища, що існувало до порушення.
У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.
Копію ухвали невідкладно направити до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - для негайного виконання та внесення відомостей про застосовані обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а позивачам, їх представникові та іншим особам, яких стосуються заходи забезпечення позову - для відома.
Попередити, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановленому законом.
Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення їй копії ухвали суду. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інн НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інн НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Ухвалу складено та підписано 08.11.2024.
Суддя О.І. Євтушенко