нп 2/490/44/2024 Справа № 490/1938/21
Центральний районний суд м. Миколаєва
06 листопада 2024 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романовій К.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою,-
У березні 2021 року представник позивача Моторного (транспортного) страхового бюро України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 06 листопада 2018 року в м. Миколаїв, відбулася дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу «OPEL Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «КIA Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керування ОСОБА_2 .. Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Вина відповідача у скоєнні зазначеної ДТП підтверджується постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.03.2019 року. Розмір збитків, завданих внаслідок ДТП власнику автомобіля «КIA Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 , відповідно до звіту від 18.12.2018 року № 194/11-18 склав 57820,11 грн. МТСБУ на підставі підпункту «а» пункту 41.1.статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснило регламентну виплату потерпілій особі ОСОБА_2 57820,11 грн. Відповідно до підпункту 38.2.1. пункту 38.2.статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ, сплативши страхове відшкодування, набуло право звернення з регресним позовом до власника транспортного засобу, винного у дорожньо-транспортній пригоді, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У зв'язку з цим представник позивача просить стягнути на користь МТСБУ із відповідачки 57820,11 грн у рахунок відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, витрати на встановлення розміру збитку та збір документів в розмірі 870,00 грн. та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2021 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.
Ухвалою від 15.05.2021 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 27.10.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
Заочним рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 29.08.2022 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ 57 820,11 грн, у якості відшкодування шкоди в порядку регресу, суму витрат на встановлення розміру збитку та збір документів у розмірі 870,00 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 2270,00 грн.
14.07.2023 року представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Драненко В.В. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 29.08.2022 року у справі №490/1938/21 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою.
Ухвалою суду від 10.08.2023 року заяву задоволено, заочне рішення від 29.08.2022 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні з призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 23.11.2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 24.01.2024 року.
24.01.2024 року слухання справи відкладено на 18.03.2024 року, в зв'язку з наданням заяви про відкладення представником відповідача - адвокатом Драненко В.В.
18.03.2024 року в зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, слухання справи відкладено на 21.05.2024 року.
В зв'язку із зупиненням адвокатом Драненко В.В., який представляє інтереси відповідачки, дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ухвалою суду від 21.05.2024 року судове засідання відкладено на 20.08.2024 року, роз'яснено ОСОБА_1 право на участь в судових засіданнях особисто, в тому числі, і в режимі відеоконференції, право на укладення договору про надання правничої допомоги з іншим адвокатом або надання заяви про слухання справи у її відсутність.
В судове засідання 20.08.2024 року сторони не з'явилися, в зв'язку з чим слухання справи відкладено на 06.11.2024 року.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації, причини неявки в судове засідання не вказали, клопотання чи заяви по суті спору не надали.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чинному повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).
За такого, на підставі вищевикладеного, а також, оскільки ОСОБА_1 не скористалася правом на участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, яке їй було роз'яснено судом, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, які не з'явилися в судове засідання та вирішити спір за наявними в матеріалах справи доказами, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст. 280 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Судом встановлено, що постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.03.2019 року, у справі № 490/9768/18, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, - закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення..
У вказаній постанові, яка набрала законної сили 02.04.2019 року, судом встановлено наступне.
06 листопада 2018 року, о 13 год. 10 хв., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «OPEL Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Шевченка в м. Миколаєві, яка є другорядною по відношенню до вул. Обсерваторна, при виїзді на перехрестя, порушивши п.п. 2.3 «б», 16.11 Правил дорожнього руху України, не надала дорогу транспортному засобу «KIA Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що рухався вул. Обсерваторна, та допустила зіткнення з вказаним транспортним засобом. Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного вище правопорушення підтверджується даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 280025 від 15.11.2018, довідці про результати розгляду повідомлення про ДТП від 07.11.2018 р., протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.11.2018, поясненнях потерпілого ОСОБА_3 від 06.11.2018р., поясненнях свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , схемі дорожно-транспортної події від 06.11.2018.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, тобто порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З матеріалів справи встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача водія транспортного засобу «OPEL Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована не була.
Відповідно до висновку №194/11-18 від 18.12.2018 року за результатами автотоварознавчої експертизи щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «KIA Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, внаслідок виявлених при дослідженні пошкоджень, станом на момент проведення експертизи становить 57820,11 гривень.
Наказом МТСБУ від 21.06.2019 року прийнято рішення про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, ОСОБА_3 з фонду захисту потерпілих у сумі 57 820,11 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 967000 від 21.06.2019 року, страхове відшкодування в розмірі 57820,11 грн позивачем було перераховано на рахунок ОСОБА_3 .
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно п. п. а) п. 41.1.ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до п.п. 38.2.1. пункту 38.2 ст. 38 вказаного Закону, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.
Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як вбачається з роз'яснень, викладених в п. 26 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК.
11.06.2020 року представником МТСБУ - адвокатом Марченко Н.М. на адресу ОСОБА_1 направлено претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 58690,11 грн.
Однак, відповідачкою не відреаговано на претензію позивача, матеріальну шкоду в порядку регресу не відшкодовано.
За таких обставин, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку щодо наявності передбачених законодавством України підстав для стягнення в порядку регресу з відповідача на користь позивача сплаченого останнім страхового відшкодування в розмірі 57 820,11 грн.
Разом з тим, суд вважає, що відповідачка в спростування позовних вимог позивача не навела посилань на докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
В якості доказу, що б підтверджував необґрунтованість вимог позивача, відповідачка надала копію розписки ОСОБА_3 про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 42 000 грн, в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Однак, оскільки дана розписка не містить дати її складання та подана в копії, суд не може прийняти її до уваги, в зв'язку з неналежністю такого доказу, що не позбавляє ОСОБА_1 права на захист свого порушеного права в спосіб передбачений законом.
Щодо вимог позивача про відшкодування витрат на збір документів в розмірі 870,00 грн, то суд відмовляє у вказаних вимогах з огляду на наступне.
Згідно акту виконаних робіт, на замовлення МТСБУ, ТОВ «УЦПЗ «Експерт-Сервіс» виконано роботи з визначення матеріального збитку, які оцінено у сумі 870,00 грн.
Згідно платіжної інструкції №658955 від 25.01.2019 року позивачем сплачено послуги ТОВ «Експерт-Сервіс» у сумі 870,00 грн за послуги аваркома (експерта).
Положення п. 34.2., 34.4. ст.34, п. 40.3. ст.40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які регулюють повноваження МТСБУ щодо залучення аварійних комісарів, експертів та юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, а також інші норми вказаного Закону не передбачають право МТСБУ на відшкодування з боку винної особи витрат, пов'язаних із залученням вказаних вище осіб.
Крім того, як вбачається з вказаних вище положень законодавства, залучення аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, замість власних працівників для вирішення питань, пов'язаних із страховим відшкодуванням, є правом, а не обов'язком МТСБУ.
Нормами вказаного Закону, а саме п. 34.3, передбачено лише обов'язок страховика (МТСБУ) відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) в разі, якщо потерпілий самостійно обирає аварійного комісара або експерта. Будь-яких інших випадків, коли витрати на аварійного комісара, експерта або юридичну особу, у штаті якої аварійні комісари чи експерти, підлягають відшкодуванню, вказаним Законом не передбачено.
Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено стягнення в порядку регресу з винної особи лише суми виплаченого відшкодування, але не витрат, пов'язаних із збором документів.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що в частині стягнення з відповідачки витрат, понесених на збір документів, слід відмовити.
За таких обставин відсутні підстави для відшкодування відповідачкою витрат в розмірі 870,00 грн, що пов'язані зі збором документів.
Таким чином, позовні вимоги МТСБУ про відшкодування шкоди в порядку регресу підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідачки на користь позивача в порядку регресу витрат у розмірі виплаченого відшкодування у сумі 57 820,11 грн.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейськоїкомісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 "Ковач проти України", "Мельниченко проти України", "Чуйкіна проти України").
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог суд стягує з відповідачки на користь позивача понесені останнім витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Керуючись ст. ст.81, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 274,354 ЦПК України, суд, -
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 57 820,11 грн (п'ятдесят сім тисяч вісімсот двадцять гривень 11 копійок) у якості відшкодування шкоди в порядку регресу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму сплаченого судового збору в розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Миколаївського апеляційного суду, з дня проголошення рішення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Реквізити сторін:
Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, Русанівський б-р, 8, м.Київ, 02154, ЄДРПОУ 21647131.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 0979039192
Повний текст рішення виготовлено 06 листопада 2024 року.
Суддя Н.П. Черенкова