Миколаївської області
Справа №477/1783/24
Провадження №2/477/1067/24
28 жовтня 2024 року м. Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судових засідань - Клюсевич-Шараповою Н.М.,
розглянувши в спрощеному порядку без участі сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - товарна біржа «Мегаполіс-Інфо», про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,
У липні 2024 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати дійсним договір №123 купівлі-продажу нерухомого майна від 18 жовтня 1999 року, а саме: домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , із земельною ділянкою, площею 0,22 га, укладеного на товарній біржі «Мегаполіс-Інфо», між ним та ОСОБА_2 .
Вказав, що при реєстрації договору сторонами були виконані всі умови договору купівлі-продажу. При укладенні договору користувалися положеннями ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», яким передбачено, що такий договір купівлі-продажу подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. Проте на тепер дізнався, що нормами Цивільного кодексу передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, тому просив суд визнати договір дійсним.
Позивач в судове засідання не з'явився, від його представниці надійшла заява, в якій просила справу розглянути без їх участі, а позов задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася, причини неявки не повідомила, відзиву не подала.
Суд, вважаючи за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
18 жовтня 1999 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір №123 купівлі продажу нерухомого майна, а саме домоволодіння, житловою площею 26,00 кв. м., яке складається: з житлового будинку «А-1» житловою площею 26,00 кв. м, літньої кухні «Б», хліву «В», хліву «Г», вбиральні «Д», огорожі та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , із земельною ділянкою, площею 0,22 га.
Договір був укладений в письмовій формі на товарній біржі «Мегаполіс-Інфо», відповідно вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та здійснений запис в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №1-123 від 18 жовтня 1999 року.
Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії II-MK №035845 від 12 листопада 1996 року земельна ділянка, площею 0,22 га, для будівництва та обслуговування житлового індивідуального будинку, яка розташована на території с.Комсомольське Партизанської сільської ради, належала на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Згідно реєстраційного посвідчення Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 18 жовтня 1999 року право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №123 від 18 жовтня 1999 року, за реєстровим №15.
В той же час позивачу, як покупцю, стало відомо, що для розпорядження домоволодіння із земельною ділянкою потрібно, щоб договір купівлі-продажу був укладений в письмовій формі та посвідчений нотаріально. Однак, на теперішній час, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу неможливе, оскільки відбулися зміни в законодавстві щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, а також в зв'язку з тим, що відповідачка від нотаріального посвідчення договору відмовляється.
Відповідно до ст.224 ЦК України 1963 року, який діяв на той час (час укладення договору), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати майно у власність покупця, а останній зобов'язаний прийняти майно та сплатити за нього обумовлену грошову суму.
Право власності на майно, придбане за таким договором настає, відповідно до ст. 128 того ж кодексу, з часу передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що між сторонами відбулася домовленість про купівлю-продаж будинку.
На підтвердження угоди між сторонами був підписаний в простій письмовій формі договір купівлі-продажу нерухомого майна №123 від 18 жовтня 1999 року, посвідчений товарною біржою «Мегаполіс-Інфо» та зареєстрований в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації за реєстровим №15.
Після укладення договору покупець сплатив власнику повну вартість житлового будинку і отримав його у користування та володіння.
В той же час, нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна не відбулося, що не дає можливості позивачу ОСОБА_1 розпоряджатися ним.
Слід відмітити, що постановою Верховної Ради України № 1377-VIII від 19 травня 2016 року «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Жовтневий район Миколаївської області був перейменований на Вітовський, а відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX у Миколаївській області було утворено Миколаївський район (з адміністративним центром у місті Миколаєві), до складу якого увійшла і Первомайська територіальна громада (із смт. Первомайське Жовтневого району Миколаївської області), а також ліквідовано у Миколаївській області старі районні територіальні утворення, зокрема й Вітовський район.
Статтею 227 ЦК України 1963 року, який був чинним на час укладення договору, передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку укладається в письмовій формі та підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, якщо хоча б одна із сторін є громадянином.
Недотримання даної вимоги тягне за собою до недійсності договору (ч.1 ст.47 ЦК України).
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що такий договір підлягає реєстрації у відповідному виконкомі органу місцевого самоврядування (або ж в МБТІ відносно міст та селищ міського типу). Однак сама по собі відсутність такої технічної реєстрації не впливала на момент виникнення права власності на дійсність договору за вимогами ЦК України 1963 року.
Згідно з частиною 2 статті 47 ЦК України 1963 року суд може на вимогу однієї із сторін договору визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального посвідчення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними умовами і одна сторона ухиляється від нотаріального посвідчення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього.
Відповідно до матеріалів справи та змісту вказаного вище договору вбачається, що його сторони узгодили всі суттєві умови угоди, в тому числі й ціну, а потім виконали зобов'язання за ним, тому суд вбачає достатньо підстав для визнання дійсним договору купівлі-продажу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , із земельною ділянкою 0,22 га.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати дійсним договір № 123 від 18 жовтня 1999 року купівлі-продажу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , із земельною ділянкою площею 0,22 га, укладений на товарній біржі «Мегаполіс-Інфо» між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Р.В. Козаченко