Провадження № 33/803/2532/24 Справа № 205/440/24 Суддя у 1-й інстанції - Таус М. М. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
05 листопада 2024 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу адвоката Кочерги В.І., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2024 року в справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
за участю:
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
адвоката - Кочерга В.І.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 гривень на користь держави.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 жовтня 2023 року о 10 год. 27 хв. у м. Дніпро, Новокодацький район, пр.Металургів, 67 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння, який було встановлено у КП «ДБКЛПД» ДОР, висновок №5114 від 11.11.2023 року. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.2.9 (а) ПДР України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Кочерга В.І., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду скасувати та закрити провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Разом з апеляційною скаргою, адвокат подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Зазначив, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , 18.09.2024 року ОСОБА_1 та його захисник ознайомились з матеріалами справи. Просив визнати причини пропуску строку поважними.
Вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки на його думку, суд першої інстанції прийшов передчасного висновку.
Вказує, що 22.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся до ТСЦ МВС № 1249 з заявою про втрачене посвідчення водія НОМЕР_2 від 27.10.2006 року. Цього ж дня в ТСЦ МВС №1249 йому було видане нове посвідчення водія НОМЕР_3 від 22.04.2023 року. У відповіді РСЦ ГСЦ МВС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ТА ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТЯХ на адвокатський запит № 01/09 від 19 вересня 2024 року зазначено, що втрачене посвідчення водія серії НОМЕР_2 вважається не дійсним з моменту видачі нового посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 22.04.2023 року.
23.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві з заявою про кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 357 КК України.
Вказує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 , не був присутній під час оформлення Протоколу про адміністративне правопорушення.
Вказує, що працівники поліції не встановили особу правопорушника.
В судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Кочерга В.І. підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні.
Додатково захисник Кочерга В.І. пояснив суду, що ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2024 року його скаргу в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР - задоволено, просив долучити до матеріалів справи копію вказаної ухвали.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
За змістом ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
Суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, якщо його було пропущено з поважних причин.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова була прийнята судом 20 березня 2024 року, судових повісток з суду першої інстанції та копію повного тексту цієї постанови у передбаченому законом порядку апелянт не отримував.
Апеляційний суд вважає, що вказане клопотання підлягає задоволенню, та строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими/ в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя місцевого суду послався, як на докази, на матеріали справи, а саме на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 553838 від 01.01.2024 року; висновок КП «ДБКЛПД» ДОР №5114 від 11.11.2023, відповідно до якого 05 жовтня 2023 року о 11 год 00 хв у ОСОБА_1 виявлено стан наркотичного сп'яніння; рапорт інспектора Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області від 01.01.2024 року, відповідно до якого 05 жовтня 2023 року близько 10 год 27 хв у складі екіпажу «Легіон-423» у м. Дніпро, пр.Металургів, 67 працівниками поліції було зупинено транспортний засіб ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного та наркотичного сп'яніння, останньому запропоновано пройти огляд в установленому законом порядку, на що останній погодився, отримано висновок КП «ДБКЛПД» ДОР №5114 від 11.11.2023, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлений стан наркотичного сп'яніння.
Однак, перевіряючи вказані докази, суд апеляційної інстанції дійшов до переконання, що вони не вказують прямо або опосередковано на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 01.01.2024 серії ААД №553838 вбачається, що 05 жовтня 2023 року о 10 год. 27 хв. у м. Дніпро, Новокодацький район, пр.Металургів, 67 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння, який було встановлено у КП «ДБКЛПД» ДОР, висновок №5114 від 11.11.2023 року. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.2.9 (а) ПДР України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Документи не вилучались вилучались, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався. Протокол не підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та його копія ним не отримана.
Згідно висновку КП «ДБКЛПД» ДОР №5114 від 11.11.2023, відповідно до якого 05 жовтня 2023 року о 11 год 00 хв у ОСОБА_1 виявлено стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до рапорту інспектора Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області від 01.01.2024 року, відповідно до якого 05 жовтня 2023 року близько 10 год 27 хв у складі екіпажу «Легіон-423» у м. Дніпро, пр.Металургів, 67 працівниками поліції було зупинено транспортний засіб ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного та наркотичного сп'яніння, останньому запропоновано пройти огляд в установленому законом порядку, на що останній погодився, отримано висновок КП «ДБКЛПД» ДОР №5114 від 11.11.2023, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлений стан наркотичного сп'яніння.
Крім того, судом апеляційної інстанції відтворено відеозапис з нагрудної бодікамери працівника патрульної поліції, який міститься у 1 файлі на одному компакт-диску, долученогодо матеріалів справи.
Так, з відеофайлу, який містить фрагментарну перерву у часі фіксації подій, вбачається, що працівник поліції перевіряє наданий водієм тимчасовий дозвіл на право керування. Після чого, один з поліцейських підійшов до машини та вказав водію, що водій повинен надати паспорт, для встановлення його особи. Однак водій, зазначив, що при собі він не має паспорта та “Дія». Працівник поліції оголосив водію, що вбачає в нього ознаки наркотичного сп'яніння та пропонує прослідувати до лікарні для проходження огляду у встановленому законом порядку, на що водій погодився. Далі відео переривається та починається з моменту зупинки автомобіля.
Подальшою відеозйомкою зафіксовано спілкування водія з працівниками поліції. Відео переривається.
Отже, зазначені на цьому відеофайлі фактичні обставини та зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення інформації, мають істотні суперечності, оскільки із доданого до протоколу відеозапису взагалі неможливо встановити, хто саме перебував за кермом транспортного засобу, оскільки водієм не було надано документів, які посвідчують особу, у зв'язку з чим протокол про адміністративне правопорушення від 01.01.2024 року серії ААД №553838 щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП.
Встановлені під час апеляційного розгляду обставини не спростовують версію подій, висунуту стороною захисту та ті обставини, про які зазначив ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.
Так, апеляційний судом встановлено, що на відеозаписі невідома особа, чоловічої статі за другорядними ознаками схожий на заявника передав поліцейським тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом на ім'я ОСОБА_1 . Однак заявник та особа на відео мають певні зовнішні розбіжності тілобудови та індивідуальні прикмети, а саме зріст, зачіска, форма носу.
Апеляційний суд наголошує, що працівники патрульної поліції не вжили жодних заходів задля встановлення особи водія, який керував автомобілем ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно загальних положень, що містяться у п. 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як зазначено у п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з пункту 12 розділу I Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
За приписами частини 2 ст.266 КУпАП (Із змінами і доповненнями, внесеними в останнє згідно із Законом України від 16.02.2021 р. N 1231-IX) огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Однак, за результатами судового розгляду суд апеляційної інстанції дійшов до переконання про відсутність належних і достатніх доказів для висновку про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння.
Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст.2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Таким чином слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст.280 КУпАП, не було з'ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи апеляційним судом мають бути витлумачені на користь останнього.
Апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції не доведено «поза будь-яким розумним сумнівом», що ОСОБА_1 маючи ознаки наркотичного сп'яніння керував транспортним засобом. Тому апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи сторони захисту про відсутність доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанову судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а постанова судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2024 року підлягає скасуванню, із закриттям провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Клопотання адвоката Кочерги Василя Івановича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2024 року, задовольнити та поновити строк.
Апеляційну скаргу адвоката Кочерги Василя Івановича, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати.
Постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко