Провадження № 33/803/2552/24 Справа № 932/5546/24 Суддя у 1-й інстанції - Карягіна Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
05 листопада 2024 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 серпня 2024 року, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
за участю:
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 серпня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у сумі 170 (сто сімдесят) гривень. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір».
Судом першої інстанції встановлено, що 09.06.2024 року о 19 год. 00 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, що виразилося у переслідуванні і висловлюванні в її бік образ. Внаслідок чого ОСОБА_2 налякана і хвилюється за свою безпеку життя та здоров'я, тим самим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою закрити провадження у справі.
Разом з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Просив визнати причини пропуску поважними. Зазначив, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності потерпілої. З 22 серпня 2024 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні, копію постанови отримав лише 18.09.2024 року.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт зазначив, що постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
На думку апелянта, судом прийнято рішення на підставі матеріалів і доказів наданих лише потерпілою, що призвело до неповного з'ясування обставин та прийняття рішення,я ке не грунтується на вимогах Закону.
В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та наполягав на його задоволенні.
Перевіривши надані матеріали адміністративної справи, суддя приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що постановою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2024 року, ОСОБА_1 Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у сумі 170 (сто сімдесят) гривень. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір».
Як вбачається із матеріалів справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 був присутній під час проголошення постанови суду, йому було роз'яснено строки та порядок оскарження постанови суду першої інстанції.
Згідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Дана позиція повністю відповідає усталеній практиці ЄСПЛ, яку відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ як джерело права. Так, у рішенні ЕСПЛ у справі «Пономарев проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
ОСОБА_1 знав про існування справи відносно нього, приймав участь у судовому засіданні, надавав суду пояснення та був присутній під час проголошення постанови.
Нормами КУпАП встановлено, що строк на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення відраховується не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення або дня коли особа дізналась про судове рішення, а з моменту його винесення.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Оскільки норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України (наприклад, Постанова ВСУ від 13.07.2016 року по справі № 3-774гс16 (№ в ЄДРСРУ 58986625) так і судова практика Європейського суду з прав людини.
Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип.
В той же час, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження неодноразово висловив у своїй рішенням Верховний Суд. Зокрема у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа №299/2987/15-к провадження № 51-4594 км18) зазначено наступне.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).
При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.
Суд не може зобов'язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.
Апеляційний суд наголошує, що ОСОБА_1 , ані у клопотання, ані у судовому засіданні не навів причин, які б унеможливлювали своєчасно скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом строк.
Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії учасниками судового провадження.
На підставі викладеного, доходжу висновку, що у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження необхідно відмовити, та повернути останньому апеляційну скаргу, оскільки пропущено строк апеляційного оскарження з неповажних причин.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 серпня 2024 року.
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 серпня 2024 року відносно ОСОБА_1 , повернути особі, яка її подала - ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко