Провадження № 33/803/2582/24 Справа № 192/2271/24 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
05 листопада 2024 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, -
Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від18 вересня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 16 серпня 2024 року о 11 год. 25 хв. На 440 км автошляху Н-08, ОСОБА_1 керував автомобілем КІА ЧЕРАТО, номерний знак НОМЕР_1 будучи обмежений в праві керування транспортними засобами, чим скоїв правопорушення передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, постановити нову, якою закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду незаконне, та підлягає скасуванню.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що зазначена у протоколі постанова державного виконавця від 04.07.2024 року була вручена та доведена до його відома.
Вказує, що фактично не отримував постанову державного виконавця від 19.06.2024 року і до 16.08.2024 йому не було відомо про обмеження його у керуванні транспортними засобами.
Крім того, зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення, поліцейським не вірно зазначено дані постанови державного виконавця, оскільки постанови на яку посилається працівник поліції не існує.
Будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи на 09-15 годину 25 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Розгляд справи відкладено на 10-40 годину 05 листопада 2024 року.
Будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи на 10-40 годину 05 листопада 2024 року, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Як вбачається з довідки про доставку смс-повідомлення, судовий виклик на 05 листопада 2024 року ОСОБА_1 отримав 30.10.2024 року, тобто завчасно до судового засідання, однак у призначений час до суду не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадів, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Вивчивши і дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходжу з наступного.
Так, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
При винесенні оскаржуваної постанови суддею суду першої інстанції вказані вимоги були дотримані і його висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги про відсутність в його діях складу даного адміністративного правопорушення, є необґрунтованими і безпідставними.
Так, відповідальність за ч. 3 ст. 126 КУпАП наступає за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Висновок щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 754417 від 16 серпня 2024 року, складеному у відповідності до ст. 256 КУпАП, яким зафіксовані обставини вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП; рапортом інспектора поліції від 16.08.2024 року, відповідно до якого, ОСОБА_1 керував автомобілем, будучи обмежений в праві керування транспортними засобами; постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 19.06.2024 року у виконавчому провадженні № 75093576.
В апеляційної скарзі не наведено переконливих доводів, підтверджених відповідними доказами, які б давали ставити під сумнів встановлені місцевим судом фактичні обставини справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Письмові докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено.
Що стосується зауважень на те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , то слід зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, останньому було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, і повідомлено останнього про розгляд адміністративної справи в Солонянському районному суді Дніпропетровської області 18.09.2024 року, про що свідчить його особистий підпис, при цьому ОСОБА_1 зазначив, що пояснення надасть в суді (а.с.1).
Крім того, в матеріалах справи наявні судові повістки, які були направлені на адресу ОСОБА_1 (а.с.7,8). Також, в матеріалах справи міститься клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі, в якому він виклав свої письмові пояснення з приводу обставин справи та просив закрити провадження (а.с. 12-13).
Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 безумовно знав про існування відносно нього адміністративної справи, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання суду першої інстанції не з'явився.
Посилання ОСОБА_1 на те, що він не отримував копії постанови ВДВС суд апеляційної інстанції зазначає наступне, оскільки з огляду на позицію Європейського суду з прав людини викладену в рішенні «Пономарев проти України» сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Тому, вказані дії, розцінюються судом як пасивна його поведінка.
Невизнання ОСОБА_1 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами.
Оскільки всі наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, а доводи апеляційної скарги апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається. Постанова суду є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко