Провадження № 22-ц/803/7957/24 Справа № 207/6270/23 Суддя у 1-й інстанції - Погребняк Т. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 27
07 листопада 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 травня 2024 року
у справі за позовом Акціонерного товариства “Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У листопаді 2023 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 22 листопада 2021 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі анкети-заяви відповідачу видано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом та видано кредитку картку.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 18 жовтня 2023 року виникла заборгованість у розмірі 89555,47 грн., з яких: 53993,76 грн. - заборгованість за кредитом, 35561,71 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, яку банк просили стягнути з відповідача.
Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 травня 2024 року позов АТ “Акцент-Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ “Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 22 листопада 2021 року в сумі 89555,47 грн., яка станом на 18 жовтня 2023 року складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 53993,76 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 35561,71 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ “Акцент-Банк» судовий збір в сумі 2684,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки боржник в добровільному порядку фактично отримані та використані грошові кошти банку не повернув, що свідчить про порушення прав позивача.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги необґрунтовані та недоведені, надані на їх підтвердження докази не відповідають вимогам чинного законодавства, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк»просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.
Відповідно до частини тринадцятою статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що 22 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до кредитного договору № б/н, отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту (без зазначення конкретного карткового рахунку) на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Також банк надав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банку» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» Тарифів користування кредитною карткою «Зелена», Паспорт споживчого кредиту.
На підтвердження позову банк надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, згідно якого станом на 18 жовтня 2023 року виникла заборгованість у розмірі 89555,47 грн. та складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 53993,76 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 35561,71 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із встановленого факту погодження між сторонами умов кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, про що свідчить наданий суду розрахунок заборгованості, та у такого учасника справи в силу укладеного кредитного договору виникло зобов'язання повернути фактично отриманні кошти.
Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов таких висновків за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.
Згідно з частинами першої, четвертої статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов'язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов'язку несе процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).
За правилами, встановленими частинами першою, третьою статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Звертаючись з позовом до суду, банк посилався на те, що у зв'язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору № б/н від 22 листопада 2021 року, станом на 18 жовтня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 89555,47 грн. яка складається із заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами, в той же час посилався на докази, зокрема, анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, підписану відповідачем 06 листопада 2019 року, тобто майже на два роки раніше до укладання кредитного договору, тобто ніяким чином не відноситься до кредитного договору № б/н від 22 листопада 2021 року, що є предметом розгляду справи.
Дослідивши зібрані у справі докази окремо й в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22 листопада 2021 року, в той час як на підтвердження заявленого позову посилався на докази, що свідчать про наявність правовідносин між сторонами за іншим кредитним договором, який не є предметом розгляду даної справи.
Отже, суд першої інстанції не звернув належної уваги, що позивачем суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів звернення відповідача до банку з метою отримання банківських послуг, саме 22 листопада 2021 року.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України - відповідно до статті шостої цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статей 77-78 ЦПК України - суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів звертає увагу, що банк зміст, підстави позову в ході розгляду справи судом першої інстанції не уточнював, зміни чи уточнення до позову не подавав. Позивач у позові не навів обґрунтування своїх вимог щодо стягнення заборгованості та не надав ні суду першої інстанції ні апеляційній інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт укладання кредитного договору між сторонами саме 22 листопада 2021 року.
Суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та відмови у задоволенні вимог позову, слід стягнути із АТ «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4026,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4026,00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна