Провадження № 22-ц/803/7863/24 Справа № 183/6350/23 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
06 листопада 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В, Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, ОСОБА_2 про визнання права власності на недоотриману пенсію померлого, в порядку спадкування за законом та стягнення суми недоотриманої пенсії, яка належала померлому, в порядку спадкування за законом
за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року,
23 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просить: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_3 у розмірі 57 499,28 грн.; визнати за ОСОБА_1 право власності, в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_3 , на 1/2 частину недоотриманих за життя пенсійних виплат за період з 01.03.2016 року по 02.05.2018 року у розмірі 57 397,89 грн.; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганський області на користь ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_3 , 1/2 частину недоотриманих за життя пенсійних виплат за період з 01.03.2016 року по 02.05.2018 року у розмірі 57 3987,89 грн.; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганський області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати н сплату судового збору у розмірі 1 148,97 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_3 , відкрилася спадщина на все належне йому майно, а тому з метою прийняття спадщини до нотаріуса звернулися спадкоємці першої черги за законом: донька померлого - ОСОБА_1 , та дружина померлого - ОСОБА_2 . 16.07.2021 року Завідуючою Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Черновською Л.Г. було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 є: 1/2 частини є його донька - громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ; 1/2 частини є його дружина - громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 . До складу спадщини увійшла недоотримана пенсія, що знаходиться на розрахунковому рахунку Пенсійного фонду України, та усі види компенсацій та дивідендів по ній, що належали померлому на підставі повідомлення, виданого Біловодським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області 11.05.2021 року за № 1239-31-6/3591. Загальна вартість спадкового майна склала 116 062,93 грн., з якої вартість 1/2 частини є 58 031,46 грн. Після отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 звернулася до сервісного центру Пенсійного фонду України із заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину. Однак, станом на 04.01.2023 року позивачу було виплачено 530,00 грн. у листопаді 2022 року та 2,18 грн. у грудні 2022 року, що разом становить 532,18 грн. Посилаючись на те, що належні на підставі свідоцтва про право на спадщину позивачу кошти в повному обсязі виплачені не були, з метою захисту своїх прав як спадкоємця позивач звернулася за правовою допомогою. З відповідей на адвокатський запит, наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганський області № 1200-0501-8/6885 від 10.04.2023 року та № 1200-0202-8/7187 від 12.04.2023 року, вбачається, що розмір невиплаченої пенсії було нараховано відповідачем лише за період з 03.05.2018 року по 31.10.2020 року. Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області аргументує свою позицію наступним: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент смерті перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області з 01.01.2015 року, як внутрішньо переміщена особа і отримував пенсію за віком. Пенсійна виплата нараховувалася на відкритий картковий рахунок ПАТ КБ «Приватбанк» по 28.03.2016 року, день виплати - 12. Розмір призначеної пенсії на момент смерті становив 4403,94 грн.; виплату пенсії ОСОБА_3 призупинено з 01.03.2016 року, у зв'язку з відсутністю за місцем проживання понад 60 днів; за життя пенсіонер із заявою щодо поновлення виплати пенсії до Головного управління не звертався. Недоотримана пенсія була розрахована з моменту надходження запиту завідувачкою сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з 03.05.2018 по 31.11.2020 років в сумі 116 062,93 грн. Таким чином, пенсійні виплати, що належали до виплати померлому за період з 01.03.2016 року по 02.05.2018 року не виплачувалися йому та не увійшли до спадкової маси. З відомостей, наданих ГУ ПФ України Луганської області, останнім було виплачено на користь позивача лише 532,18 грн. з 58 031,46 грн., належних до виплати. Таким чином, на день звернення позивача до суду, відповідачем не було виплачено всі належні позивачу кошти у розмірі 57 499,28 грн. (58 031,46 грн. - 532,18 грн.). Через що, сума у розмірі 57 499,28 грн. належить стягненню з відповідача на користь позивача з метою реалізації права позивача на отримання всього належного йому спадкового майна, яке визначено в свідоцтві про право на спадщину за законом (а.с.2-6).
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, ОСОБА_2 про визнання права власності на недоотриману пенсію померлої, в порядку спадкування за законом та стягнення суми недоотриманої пенсії, яка належала померлому, в порядку спадкування за законом - задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області кошти недоотриманої пенсії, що належали померлому ОСОБА_3 , та які увійшли до складу спадщини, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 25.06.2021 р. державним нотаріусом Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори Черновською Л.Г. (спадкова справа № 192/2021) в розмірі 58031 гривня 46 копійок.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на суму недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_3 , не була одержана ним за життя та не включена до свідоцтва про право на спадщину за законом у розмірі 31294 гривні 55 копійок в порядку спадкування за законом.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_3 , не була одержана ним за життя та не включена до свідоцтва про право на спадщину за законом у розмірі 31294 гривні 55 копійок в порядку спадкування за законом.
Також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.154-159).
Не погодившись із рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.163-167).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 16 липня 2021 року Завідуючою Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Черновською Л.Г. було видане свідоцтво про право на спадщини за законом, зареєстроване в реєстрі за № 192/2021, відповідно до якого спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_3 у вигляді суми недоотриманої пенсії в розмірі 116 062,93 грн., з якої 1/2 становить 58 031,46 грн., отримала його донька ОСОБА_1 (а.с. 19).
20.12.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонд України в Луганській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_3 (а.с. 20).
Із повідомлення наданого ГУПФУ в Луганській області наданого у відповідь на адвокатський запит представника позивача ОСОБА_5 судом встановлено наступне:
1. згідно з заявою ОСОБА_1 про виплату недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_3 а № 2600-0202-8/68501 від 21.12.2022 року, Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області було прийнято рішення про виплату недоотриманої пенсії;
2. відповідно до постанови КМУ № 1165 часина недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_3 , у листопаді та грудні 2022 у розмірі 532,18 гривень зарахована спадкоємиці ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок АТ «Ощадбанк» згідно наданої заяви про виплату недоотриманої пенсії № 2600-0202-8/68501 від 21.12.2022 року.
3. ОСОБА_3 на момент смерті перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як внутрішньо переміщена особа. Виплату пенсії ОСОБА_3 призупинено з 01.03.2016року;
4. недоотримана пенсія була розрахована з моменту надходження запита нотаріуса з 01.05.2018 року по 30.11.2020 року в сумі 116 062,93 грн.
5. за життя ОСОБА_3 не звертався до управління з заявою щодо поновлення виплати пенсії, пенсійна виплата з 01.03.2016 року по 31.05.2020 року не нараховувалася та не виплачувалася.
З заяви про виконання ухвали суду від 30.01.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області було направлено довідку з розрахунком суми недоотриманої пенсії ОСОБА_3 за період з 01.03.2016 року по 02.05.2018 року.
Відповідно до індивідуального перерахунку пенсії за період 01.03.2016 року - 02.05.2018 року ОСОБА_3 призначена пенсія у розмірі 62 589,09 гривень (а.с. 137).
ОСОБА_3 на момент смерті перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як внутрішньо переміщена особа.
Виплату пенсії ОСОБА_3 призупинено з 01.03.2016 року. .
Із листів Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 10.04.2023 року № 1200-0501-8/6885 та від 12.04.2024 року № 1200-0202-8/7187встановлено, що призначена пенсія за період з 05.05.2018 по 30.10.2020 року у розмірі 116 062,93 гривень увійшла до складу спадщини.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 192/2021 за яким 1/2 частину спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 у вигляді суми недоотриманої пенсії у розмірі 58 031,47 грн. прийняла його донька ОСОБА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області коштів недоотриманої пенсії, які увійшли до складу спадщини, відповідно до свідоцтва про право на спадщину є обґрунтованими. Щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області коштів недоотриманої пенсії ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом за період та в сумі, що не увійшли до складу спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, частиною 1 статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Як вбачається із частини 1 статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частини 1 статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 статті 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, свідчить про те, що:
- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1227 ЦК України за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
Доводи апеляційної скарги про те, що недоотримана пенсія померлих внутрішньо переміщених осіб виплачується спадкоємцям за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1165 від 10 листопада 2021 року, колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний вище Порядок 1165 визначає додаткові умови виплати недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, що не передбачені Конституцією України та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Частиною 1 статті 52 вказаного вище Закону передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
Як вбачається із частини 3 статті 52 вказаного вище Закону, у разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Частиною 1 статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Право на спадщину позивачці підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видане на її ім'я та не є предметом спору в даній справі.
Частиною 1 статті 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Колегія суддів наголошує, що Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю ОСОБА_3 суми пенсії у відповідності до положень статті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно визначив правову природу цивільних відносин між сторонами та ухвалив рішення, що відповідає вимогам законодавства. Тому доводи апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального права є безпідставними.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: