Провадження № 22-ц/803/7480/24 Справа № 186/456/23 Суддя у 1-й інстанції - Кривошея С. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
06 листопада 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.
за участю секретаря - Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування шкоди завданої незаконними діями правоохоронних органів
за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури (особа, яка не брала участі у справі)
на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2024 року,-
05 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування шкоди завданої незаконними діями правоохоронних органів. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 22 червня 2016 року прокурором Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Ларченком Я.І. до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за №42016041880000026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.197-1 КК України. У подальшому проведення досудового розслідування було доручено слідчим Петропавлівського ВП ГУНП України у Дніпропетровській області. З того часу почалося проведення усіх можливих слідчих дій, зокрема отримання тимчасових доступів, вилучення інформації та майна, проведення оглядів місця події в межах якого проводилось незаконне скошування врожаю. Згідно з постановами про визнання речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 28.09.2016 року, 02.10.2016 року, 12.10.2016 року, 13.10.2016 року та 19.10.2016 року визнано речовим доказом зерно соняшника загальною вагою 227 580 кг. Зазначене майно було вилучено під час огляду місця події згідно до протоколів від 28.09.2016 року, 02.10.2016 року, 11.10.2016 року, 12.10.2016 року, 18.10.2016 року та 19.10.2016 року. 07 жовтня 2015 року його було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 Кримінального Кодексу України. 29 грудня 2016 року до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №42016041880000026 від 22.06.2016 року відповідно до якого, його обвинувачували у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України. Вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року його було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв'язку з тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2017 року зазначений вирок було скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції. 17 жовтня 2017 року Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області в іншому складі, було відкрито провадження та призначено кримінальне провадження до слухання. Вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2018 року його було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв'язку з тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року зазначений вирок було скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції. 22 лютого 2019 року Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області в іншому складі було відкрито провадження та призначено кримінальне провадження до розгляду. Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2022 року кримінальне провадження відносно нього закрито на підставі п.2 ч.2 ст.284 УК України, у зв'язку із відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення. Така відмова від підтримання державного обвинувачення обумовлена не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Ухвала ніким не оскаржувалась та набрала законної сили. Зважаючи на відмову від обвинувачення, перебування його під слідством і судом з 22 червня 2016 року по 27 жовтня 2022 року (6 років, 4 місяці і 5 днів - 76 місяці) є незаконним, і такими діями зі сторони органів досудового розслідування йому завдано значної моральної шкоди. Вважає, що така шкода повинна бути відшкодованою йому за рахунок держави виходячи з наступного. За період перебування під слідством по сфальсифікованому звинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, перебуваючи під постійним психологічним тиском, у нього, у зв'язку із постійним незаконним переслідуванням значно погіршився стан здоров'я. Він змушений був звертатися до лікаря невропатолога, кардіолога, ендокринолога та вживати ліки. Також, у зв'язку з погіршенням здоров'я, він неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в у лікувальних закладах Дніпропетровської області, що підтверджується виписками медичних закладів, та проходив лікування у зв'язку з загостренням хвороби серця, гіпертонічної хвороби та цукрового діабету. Внаслідок змін у щоденному житті (викликами на допити в прокуратуру та численні судові засідання), він не міг належним чином і в достатній кількості здійснювати свою професійну діяльність для отримання прибутку, утримувати та забезпечувати на відповідному рівні сім'ю. Погіршилися його стосунки та стосунки його сім'ї з оточуючими, чому сприяла специфіка проживання у сільській місцевості, оскільки він досить відомий у районі фермер, а новини у селі розповсюджуються дуже швидко. Ще одним дуже важливим шкідливим наслідком незаконного притягнення до кримінальної відповідальності стала втрата авторитету та довіри до нього у банківських установ. Йому з 2017 року не затвердили жодного кредиту на час посівної, а зазначені кредити роблять весь рік фермера. За відсутності можливості відкриття кредитної лінії, він мав розраховувати лише на свої власні збереження а це згубно впливає на кінцевий результат роботи фермера за рік. Ці обставини його життя також значною мірою впливали на стан фізичного та психічного здоров'я. Діями правоохоронних органів, йому було завдано значну моральну шкоду, яку він оцінює відповідно до вищевикладених норм чинного законодавства, у розмірі 337 436,00 грн. З яких, за 2016 рік - 1450 х 5 + 1600 = 8800 грн; за 2017 рік - 3200 х 12 = 38400 грн.; за 2018 рік - 3723 х 12 = 44676 грн.; за 2019 рік - 4173 х 12 = 50076 грн.; за 2020 рік - 4723 х 8 + 5000 х 4 = 57784 грн.; за 2021 рік - 6000 х 11 + 6500 = 72500 грн.; за 2022 рік - 6500 х 9 + 6700 = 65200 грн. Щодо завдання матеріальної шкоди позивач зазначив, що внаслідок неправомірних дій органу досудового розслідування йому було завдано значної матеріальної шкоди. Згідно до постанов про визнання речовими доказами сільськогосподарська культура насіння соняшника вагою 6600 кг., 28.09.2016 року передана на відповідальне зберігання на підставі розписки від 28.09.2016 року, на територію СФГ «САМ» - не повернута та вагою 59 680 кг., 02.10.2016 року, передана під розписку від 02.10.2016 року, на відповідальне зберігання ФОП « ОСОБА_2 » - не повернута, та як наслідок, не реалізована протягом майже семи років. Станом на час звернення з позовом до суду, згідно відомостей електронної зернової біржі України, вартість 1 тони насіння соняшника у Дніпропетровській області складає 15000 грн., отже завдана йому матеріальна шкода складає 994200 грн. Отже внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності йому було заподіяно значну матеріальну та моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі ухвали Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27.10.2022 року про закриття кримінального провадження відносно нього, у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення. В подальшому 07 червня 2023 року позивач уточнив позовні вимоги та в якості співвідповідача окрім Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області визначив також Державну казначейську службу України в Дніпропетровській області (том 1 а.с.81-87); в заяві поданій до суду 29 січня 2024року ОСОБА_1 збільшив свої позовні вимоги та просив стягнути на його користь спричинену матеріальну шкоду в розмірі 994200,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 518300,00 грн. (том1 а.с.149-150).
28 січня 2024 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Меженною О.В. через систему «Електронний суд» було надано суду додаткові пояснення у справі, в яких остання прохала суд стягнути з держави на користь позивача ОСОБА_1 , матеріальну шкоду в розмірі 994200 грн., а також моральну шкоду в розмірі 518300 грн. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що у провадженні Першотравенського міського суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ГУ Національної поліції України в Дніпропетровської області Про відшкодування шкоди завданої правоохоронними органами. У позовній заяві позивач зазначив, що 07 жовтня 2015 року його було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст.197-1 КК України. Однак зазначена дата була вказана помилково та суперечить іншим наданим по справі доказам. У відзиві на позовну заяву відповідачем було зазначено іншу дату, а саме 04 жовтня 2016 року, що відповідає дійсності та підтверджується інформацією яка міститься у Реєстрі матеріалів досудового розслідування п.25 Розділу ІІ Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення. Уточнення зазначеної дати є дуже важливим для розгляду справи по суті оскільки є визначальною для обрахування періоду перебування під слідством та судом. Також зазначила, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Законодавець Законом №266/94-ВР визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі, що узгоджується з висновками зробленими у Постанові ВП Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15. Ухвалою від 10.04.2023 року Першотравенським міським судом було відкрито провадження по справі, однак 01 січня 2024 року набирав чинності Закон № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік», згідно до якого встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 7100 гривень. Отже на даний час виникла необхідність у перерахунку розміру відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог закону. Позивач перебував під слідством та судом з 04 жовтня 2016 року до 05 листопада 2022 року, тобто 73 місяці. Отже виходячи з норм закону мінімальна сума відшкодування становить 51 8300,00 грн.
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування шкоди завданої незаконними діями правоохоронних органів - задоволенні частково.
Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди в сумі 934548 ,00 грн.
Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 518300,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено (том 1 а.с.160-169).
Не погодившись з рішення суду, Дніпропетровська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі (том 2 а.с. 1-8).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Судом 1 інстанції встановлено, що 22 червня 2016 року Павлоградською місцевою прокуратурою Дніпропетровської області було внесено відомості до ЄРДР за №42016041880000026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, за фактом самовільного зайняття невстановленими особами земельних ділянок загальною площею 121,49 га. на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, які згідно балансового обліку по формі 6-зем належать до земель запасу, непереданих у власність чи користування.
Матеріали вищезазначеного кримінального провадження були передані Павлоградською місцевою прокуратурою Дніпропетровської області до слідчого відділу Петропавлівського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, для проведення досудового розслідування.
Під час досудового розслідування слідчим Петропавлівського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області при огляді місця події було вилучено 234180 кг. насіння соняшника, яке належало ОСОБА_1 (протоколи огляду місця події від 28.09.2016 року, 02.10.2016 року, 11.10.2016 року, 12.10.2016 року, 18.10.2016 року, та 19.10.2016 року) та визнано речовими доказами (постанови від 28.09.2016 року, 02.10.2016 року, 12.10.2016 року, 13.10.2016 року та 19.10.2016 року).
04 жовтня 2016 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України
28 грудня 2016 року матеріали кримінального провадження №42016041880000026 від 22 червня 2016 року за ч.1 ст.197-1 КК України відносно ОСОБА_1 було направлено до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2022 року кримінальне провадження, яке внесене до ЄРДР за №42016041880000026 від 22 червня 2016 року стосовно ОСОБА_1 було закрито на підставі п.2 ч.2 ст.284 КПК України у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення. Речові докази по справі - насіння соняшника вагою 167900 кг., яке знаходилось на зберіганні у ОСОБА_1 , залишено останньому. Речові докази - насіння соняшника вагою 59680 кг. та 6600 кг., всього 66280 кг., яке знаходиться на зберіганні у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , безкоштовно передати ОСОБА_1 . Ухвала суду набрала законної сили 05 листопада 2022 року.
У зв'язку з закриттям кримінального провадження, ОСОБА_1 звернувся до начальника ВП №4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про повернення йому речових доказів, а саме 66280 кг. насіння соняшника, яке знаходилось на зберіганні у ФОП ОСОБА_3 . Зазначена заява була отримана ВП №4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області 30 січня 2023 року.
Згідно листа т.в.о. начальника ВП №4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 №49-4-635 від 13 лютого 2023 року, речові докази у вигляді насіння соняшника загальною вагою 66280 кг. знаходиться у ФОП ОСОБА_3 , тому ухвалу про повернення речових доказів для її виконання необхідно направити до ФОП ОСОБА_3 . У разі виникнення спірних питань, ОСОБА_1 необхідно звернутись до суду для роз'яснення порядку виконання ухвали суду.
Згідно скріншоту з інтернет сайту «Електронної зернової біржи України», вартість однієї тони насіння соняшника станом на 22 березня 2023 року становить 15000,00 грн.
Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №ЭА2981 від 07.12.2016 року, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні ендокринної терапії Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечнікова» з 28.11.2016 року по 07.12.2016 року з діагнозом: цукровий діабет, 2 тип, середньої тяжкості, у стадії субкомпенсації, дабетична гепатопатія. Діабетична мікроангиопатія нижніх кінцівок, ішемія нижніх кінцівок 1 ступеня. Дистальна симетрична сенсомоторна діабетична полінеропатія 2 ступеня. Варикозна хвороба нижніх кінцівок, ХВН 1 ступеня. Гіперметропія слабкого ступеня, синдром сухого ока обох очей. Ожиріння 2 ступеня, очаговий мікоз. ГБ ІІІ стадії, 1 ступеня, ризик 4. Гіпертензія серця. ІБС: стенокардія напруги, 2ФК, кардіосклероз атеросклеротичний та постінфарктний (2005 р. 2016 р.) СН1 ступеня.
Випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №ЭА8925 від 01.11.2017 року підтверджується, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні ендокринної терапії Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечнікова» з 23.10.2017 року по 01.11.2017 року з діагнозом: цукровий діабет, 2 типу, середньої тяжкості, у стадії субкомпенсації. Дабетична гепатопатія. Діабетична мікро- макроангиопатія нижніх кінцівок, ішемія нижніх кінцівок 2А ступеня. Діабетична полінейропатія 2 ступеня, сенсомоторного типу. Варікозна хвороба нижніх кінцівок, ХВН 1 ступеня. ІБС: кардіосклероз постінфарктний (2005 р.), коронарографія (2014 р.) - інтактні коронарні артерії. ГБ ІІІ стадії, 2 ступеня, ризик 4. СН 2А ступеня. Гіперметропія слабкого ступеняобох очей. Синдром сухого ока обох очей. Ожиріння 2 ступеня.
Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (станціонарного) хворого №15198 від 14.12.2018 року, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні ендокринної терапії Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечнікова» з 03.12.2018 року по 14.12.2018 року з діагнозом: цукровий діабет 2 типу, середньої важкості, стадія компенсації. Діабетична гепатопатія. Діабетична полінейропатія. Діабетична мікроангіопатія судин нижніх кінцівок. Ішемія 1 ст. Варікозна хвороба правої н/к. ХВН 1 ст. Гіперметропія слабкого ступеня, с-м сухого ока обох очей. ІХС: дифузний кардіосклероз та ПІК (2014 р.). КГ (2014 р.). ГХ 3 ст., 1 ст., СН 0 ст. Вузловий еутиреоідний зоб справа. Ожиріння 2 ст.
Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №п2368 від 24.03.2021 року, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні ендокринної терапії Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечнікова» з 15.03.2021 року по 24.03.2021 року з діагнозом: цукровий діабет 2 типу тяжка форма, стадія субкомпенсації. Дабетична ангіоретінопатія обох очей. Діабетична гепатопатія. Діабетична симетрична полінейропатія нижніх кінцівок, сенсомоторна форм, ХБП, І ст.: діабетична нефропатія 3 ступеня, сечовий варіант. Діабетична мікромакроінгіопатія нижніх кінцівок, ішемія 2 А ступеня судин нижніх кінцівок. Гіпертонічна хвороба 2 стадії 2 ступеня, ризик 4; ІБС: кардіосклероз атеросклеротичний та постінфарктний (2005 р.), КГ (2014 р.), гіпертензія серця; СН А.
Випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №єа1993 від 10.03.2023 року підтверджується, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні ендокринології Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечнікова» з 03.03.2023 року по 10.03.2023 року з діагнозом: цукровий діабет 2-го типу важка форма в стадії декомпенсації. Діабетична мікромакроангіопатія нижніх кінцівок, ішемія 2а ступеню, ХХН 1 ступеня, діабетична нефропатія 3 ступеня; СКХ, ниркова коліка; ризик 3, САГ 2, А1, ХНН 0 ст.; діабетична ретинопатія обох очей. Дистальна симетрична полінейропатія обох нижніх кінцівок, сенсорно-моторна форма. Гіпертонічна хвороба 3 стадія 3 ступінь ризик 3; ішемічна хвороба серця; кардіосклероз дифузний та постінфарктний (2005), коронарографія 2014, інтактні КС, СН 1 стадія, ФК 1. Гіпертензія передміхурової залози, хронічний цистит, загострення.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що шкоду завдано позивачеві органом державної влади та його посадовими особами та є правові підстави для відповідальності за статтями 1173, 1174 ЦК України і підтверджена наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення. Визначений законом обов'язок повернути майно не виконаний державою Україна, у спірних правовідносинах не надано жодних гарантій повернення майна, не встановлено строку повернення такого майна, в зв'язку з чим, наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України заподіяної Позивачу матеріальної шкоди у розмірі вартості втраченого майна - 934 548,00 грн.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керувався, характером та тривалістю душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, а тому дійшов до висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі 518 300,00 грн.
Із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.
Так, статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другою цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою.
Втім, цими нормами визначається обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків, а саме: неправомірність дій (бездіяльності) цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою.
Згідно із частинами другою, четвертою статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов'язана відшкодувати володільцю витрати, пов'язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.
У пункті 4 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України», передбачено, що речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, підрозділ дізнання, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, підрозділ дізнання, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.
Схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв'язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно (пункт 27 Порядку).
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним.
Матеріалами справи встановлено, що належне позивачу майно речовий доказ - насіння соняшника зберігалося в іншому місці так як було передане слідчим на зберігання ФОП ОСОБА_3 , та відповідачі не підтвердили наявності зазначеного речового доказу в місці де воно повинно було знаходитись.
Водночас згідно частини першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Отже суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову врахував, що питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин позивача та держави.
Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наявність ухвали Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2022року якою закрито на підставі пункту 2 частини 2 статті 284 КПК України у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення кримінальне провадження яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016041880000026 від 22 червня 2016 року, стосовно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України, якою також вирішено повернути власнику майно що було речовим доказом у цьому провадженні, та встановлені факти відсутності такого майна - ставиться у пряму залежність з наявністю підстав для відшкодування шкоди у цивільних правовідносинах, оскільки суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, оцінює надані сторонами докази, крім того, з огляду на статтю 1174 ЦК України для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади встановлення наявності їх вини не є обов'язковою.
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана внаслідок не тільки незаконного засудження, повідомлення про підозру, арешт, обшук, виїмку, а й інших дій внаслідок яких особі було заподіяно шкоду, та висновки суду узгоджуються із висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 в якій зазначено, що за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Вищенаведене також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 303/1776/19, постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 740/2921/16-ц (провадження № 61-3002св18) та постанові від 15 березня 2019 року у справі № 216/2150/17 (провадження № 61-11184св18).
Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.
Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, правові підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури (особа, яка не брала участі у справі)- залишити без задоволення.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: