465/147/24
3/465/651/24
Іменем України
06.11.2024 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Величко О.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
23.12.2023 року о 01 год. 10 хв. у м. Львові по вул. Городоцька, 134 водій ОСОБА_1 керувала автомобілем Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drager Alcotest 6820 ARHF - 0017. Результат позитивний - 1,73 проміле, тест № 1735. Подія зафіксована на нагрудні реєстратори 471946, 470220.
Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9.А ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В судові засідання ОСОБА_1 не з'явилася, неодноразово повідомлялася про час та місце розгляду справи шляхом направлення повісток про виклик в судове засідання на адресу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення. Захисниками Герасимюк В.Р., а саме адвокатами Карпінська О.Б., Буряк А.Ю., неодноразово подавалися на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, зокрема клопотання від 03.04.2024 року, 09.07.2024 року, 06.10.2024 року, 06.11.2024 року. При цьому, більша частина зазначених клопотань подавалися безпосередньо в дні проведення судових засідань і мотивовані виключно необхідністю ознайомитися з матеріалами справи. При цьому, перешкод для такого ознайомлення у сторони захисту не було жодних, а враховуючи, що з часу подачі першого клопотання і до часу розгляду справи минуло сім місяців, захисники не були обмежені в часовому вимірі для здійснення ознайомлення, навпаки, щоразу відкладаючи розгляд справи, суд створював належні умови для сторони захисту в реалізації своїх процесуальних прав на ознайомлення зі справою, подачу будь-яких письмових пояснень у справі, заперечень, заявлення клопотань з процесуальних питань тощо. Однак, неприбуття захисників до суду, подача щоразу однотипних клопотань про відкладення розгляду справи для ознайомлення з адміністративними матеріалами, окрім клопотання від 06.10.2024 року, яке обгрунтоване захворюванням адвоката Карпінської О.Б., свідчить про те, що дійсного наміру на реалізацію своїх процесуальних прав у справі сторона захисту не мала. Також наявність в ОСОБА_1 двох захисників свідчить про можливість їх взаємозаміни, наявності в сторони захисту сприятливих умов для своєчасної і повної реалізації захисниками своїх повноважень у справі. Попри це, подання клопотань про відкладення судових засідань жодного разу не супроводжувалося наданням стороною захисту будь-яких письмових пояснень, заперечень або інших документів, в яких би була сформульована правова позиція захисту у справі. Окрім цього, ні сама ОСОБА_1 , ні її захисники-адвокати, ні разу в судові засідання, яких було призначено п'ять, не з'являлися. Таку поведінку ОСОБА_1 та її захисників суд вважає зловживанням наданими процесуальними правами з метою затягування розгляду справи і закінчення строків накладення адміністративного стягнення.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до Глави 21 КУпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Однак, положенням ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено вичерпний перелік категорій справ, коли присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, у зазначений виключний перелік не входить.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 була обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, а також, як і її захисники, - про час і місце проведення судових засідань, не вжила із адвокатами, які її захищають, заходів для явки до суду, їх поведінку суд вважає свідомим затягуванням розгляду справи з метою закінчення строку, передбаченого статтею 38 КУпАП, та уникнення адміністративної відповідальності.
З урахуванням встановлених у даній справі обставин суддя вважає за необхідне наголосити, що у рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи.
Також у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" ЄСПЛ роз'яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та її захисників, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, долучені до нього матеріали, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого.
Відповідно до диспозиції частини 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9.А Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 130 КУпАП, доведена: протоколом серії ААД № 569904 від 23.12.2023 року; відеозаписом із нагрудних камер працівників УПП у Львівській області, здійсненим на виконання вимог ч.2 ст.266 КУпАП, яким підтверджуються час та обставини вчинення правопорушення, зазначені у вищевказаному протоколі; тестом № 1735 від 23.12.2023 року, виконаним із застосуванням спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6820 ARHF - 0017 при огляді водія ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, згідно якого зафіксовано позитивний результат на алкоголь - 1,73 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого слідує, що огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу здійснювався у зв'язку із виявленням працівниками поліції у водія ознак такого стану: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нестійка ходьба, та за результатами проведення огляду з використанням приладу Drager Alcotest 6820 ARHF - 0017 зафіксовано позитивний результат тесту на алкоголь - 1,73 проміле, з чим ОСОБА_1 погодилась, засвідчивши це своїм особистим підписом в акті; рапортом інспектора взводу 2 роти 2 батальйону 4 УПП у Львівській області Є. Пугачова від 23.12.2023 року, в якому останнім зазначено, що екіпажем патрульної поліції "Омега-254" під час патрулювання на вул. Городоцька, поблизу будинку №134 було помічено автомобіль Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 , без переднього номерного знаку під керуванням ОСОБА_1 , при спілкуванні з якою в останньої були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нестійка ходьба, у зв'язку з чим водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 погодилась, та в результаті проведеного тесту на алкоголь з використанням приладу Drager було виявлено у водія стан алкогольного сп'яніння з показником 1,73 проміле, - які в своїй сукупності вказують на те, що ОСОБА_1 23.12.2023 року о 01 год. 10 хв. у м. Львові по вул. Городоцька, 134 дійсно керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Також при дослідженні в ході розгляду справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції судом було встановлено, що водій ОСОБА_1 під час проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу Drager, на що сама добровільно погодилась, спочатку імітувала продування такого приладу, неодноразово дмухаючи в такий спосіб, щоб кількість видихуваного повітря була недостатньою для проведення аналізу, однак, після роз'яснень працівників поліції про те, що їй може бути запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння, все ж здійснила продування приладу Drager у належний спосіб, після чого приладом було зафіксовано результат 1,73 проміле, з чим ОСОБА_1 погодилась, зазначивши, що вона дійсно вживала коньяк (відеофайл clip0, часовий проміжок відтворення файлу 04:30-10:00). В подальшому ОСОБА_1 , незважаючи на застереження працівників поліції про те, що вона відстороняється від керування транспортним засобом, наполягала на тому, що їй необхідно дістатися залізничного вокзалу, після чого вона може припаркувати автомобіль, однак, провівши належну роз'яснювальну роботу, працівникам поліції вдалось переконати водія, що вона не може продовжувати рух за кермом автомобіля.
Оцінюючи вищевказані документи, відеоматеріали і пояснення, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості, та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого часиною 1 ст. 130 КУпАП. В своїй сукупності дані докази є достатніми.
Таким чином, суд, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи, вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, тому її дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 130 КУпАП.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд враховує: характер вчиненого нею правопорушення, яке становить підвищену загрозу заподіяння шкоди і посягає на громадську безпеку, ступінь її вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому частиною 1 ст. 130 КУпАП, яка доведена повністю, а тому, стосовно ОСОБА_1 слід обрати адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Застосування судом до ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення є необхідним для досягнення мети, визначеної ст. 23 КУпАП.
З огляду на викладене та зважаючи на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У разі несплати штрафу у п'ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУпАП, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова.
Суддя Величко О.В.