ЄУН: 336/3608/24
Провадження №: 1-кп/336/879/2024
06 листопада 2024 року колегія суддів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11.09.2023 запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строком на 60 днів, визначено строк дії ухвали по 10 листопада 2024 року включно.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу, оскільки визначені ст.177 КПК України ризики, що були підставою для його обрання, не зникли.
Захисник поклався вирішення вказаного питання на розсуд суду.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому є доцільним, виходячи з наступного.
При вирішенні питання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу суд керувався положеннями ст.331 КПК України, відповідно до ч. 1, 3 якої під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
За змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути арештований або утримуватися під вартою інакше як за мотивованим рішенням суду і лише на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 р.(із змінами) «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадії досудового розслідування», тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи, передбачені законом, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених КПК України.
За змістом ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України про його продовження, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Відповідно до ст. 197, 199 КПК України, за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Згідно з ч. 6 ст. 176 КК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437 - 442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України, тримання під вартою.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.111, ч.1 ст.14, ч.2 ст.258 КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
При оцінці ризиків переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У рішенні «Пунцельт проти Чехії» N 31315/96 від 25 квітня 2000 року, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою, з огляду, в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права обвинуваченого, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, конкретні обставини правопорушення, викладені в обвинувальному акті.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого переховуватись від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, а тому усвідомлюючи невідворотність покарання може вживати заходів до уникнення останнього.
При вирішенні зазначеного клопотання суд бере до уваги в сукупності обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання за вчинені злочини проти основ національної безпеки України, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого; відсутність достовірних відомостей про наявність міцних соціальних зв'язків, як то перебування на утриманні неповнолітніх дітей, перебування в офіційному шлюбі або наявність офіційного місця роботи; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Дійшовши висновку про доцільність продовження застосування вказаного запобіжного заходу, суд бере до уваги також суспільно-небезпечну обстановку, перебування м. Запоріжжя, де здійснюється провадження, у безпосередній близькості до території ведення активних бойових дій та тимчасово окупованих територій, і приходить до беззаперечного висновку про те, що актуальність заявлених підчас обрання найбільш суворого запобіжного заходу не минула.
Крім того судом враховується той факт, що за правилами ч. 6 ст. 176 КПК України щодо ОСОБА_6 можливе застосування запобіжного заходу виключно у вигляді тримання під вартою.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який їй інкримінується та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст.ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.
З огляду на наведене, оцінивши у сукупності наведені обставини, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинуваченого запобіжного заходу на менш суворий і з метою забезпечення виконання нею процесуальних обов'язків, а також запобігання його спробам будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, вважає доцільним, продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України, як слідує із змісту частини четвертої ст. 183 КПК України.
У зв'язку з викладеним, беручи до уваги підстави та обставини, що встановлені статтями 177 та 178 КПК, суд не вбачає передумов для визначення застави.
Керуючись ст.ст. 177-178, 181-183, 197, 199, 372 КПК України, суд -
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 04 січня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню, її оскарження не зупиняє виконання ухвали.
Повний текст ухвали буде складений 08.11.2024.
Головуючий суддя ______________ ОСОБА_1
Судді: __________________ ОСОБА_3 ________________ ОСОБА_2