06 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 335/4806/17
провадження № 61-14442ск24
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» про зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 08 квітня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання заочного рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11 липня 2017 року у справі № 335/4806/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «БАНК ФОРУМ» про зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Змінено порядок та спосіб виконання заочного рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11 липня 2017 року у справі № 335/4806/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «БАНК ФОРУМ» про зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме:
стягнено з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 присуджену заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11 липня 2017 року у справі № 335/4806/17 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28 червня 2012 року по 19 січня 2017 року включно (з урахуванням стягнутої суми за рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 05 серпня 2016 року у справі № 335/1896/15-ц) у розмірі 176 419,66 грн.
15 серпня 2024 року не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції у цій справі, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25 вересня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано заявнику строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для надання суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі із зазначенням інших поважних причин для поновлення строку.
04 жовтня 2024 року ОСОБА_2 , який діє від імені Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, через систему «Електронний суд» направив до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 08 квітня 2024 року у цій справі відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відсутні поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 08 квітня 2024 року.
30 жовтня 2024 року ОСОБА_2 , який діє від імені Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, через систему «Електронний суд» направив до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року у вказаній справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій.
До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма). При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов'язкове дотримання процесуальної форми, в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур.
При цьому цивільна процесуальна форма завжди обов'язково має нормативний і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає «алгоритм» поведінки кожного суб'єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Частиною першою статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву (про поновлення строку) не буде подано особою в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя постановлено 08 квітня 2024 року, повний текст якої складено 12 квітня 2024 року, надіслано для оприлюднення 12 квітня 2024 року та забезпечено надання загального доступу 15 квітня 2024 року.
Суд встановив, що в матеріалах цієї справи міститься довідка про доставку ухвали суду першої інстанції від 08 квітня 2024 року у цій справі до електронного кабінету ОСОБА_2 , який діяв від імені Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 12 квітня 2024 року о 16:00:39 год.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК України).
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга подана 15 серпня 2024 року.
Отже, доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» про зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров