П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/15941/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Алфєєва Дмитра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року, прийняте у складі суду судді Левчук О.А. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внесення зазначених відомостей до військового квитка серії НОМЕР_2 і обліково-послужної картки до військового квитка серії НОМЕР_2 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 уточнити (оновити) облікові дані ОСОБА_1 та внести відповідні відомості до військового квитка серії НОМЕР_2 і обліково-послужної картки до військового квитка серії НОМЕР_2 ;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у списки особового складу військової частини НОМЕР_1 і на усі види забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 і усіх видів забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Алфєєв Дмитро Миколайович звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідач повинен був вжити заходів до зміни облікових даних, а саме взяти Позивача на облік як призовника (як такого, що не проходив строкову (базову) військову службу та не досяг 25-річного віку) у зв'язку з прийнятим 17.05.2024 року рішенням військово-лікарською комісією, згідно з яким позивач визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_4 (довідка ВЛК від 17.05.2024 № 1667). Апелянт вважає, що ані Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», ані Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ані Положенням № 154 не передбачено право службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснювати призов на військову службу за призовом по мобілізації, на особливий період громадян України, віком до 25 років, які не пройшли строкову (базову) військову службу чи базову загальновійськову підготовку. Крім того, апелянт вказує, що вимога зобов'язального характеру до Військової частини НОМЕР_1 є похідною від основної вимоги про визнання протиправними дій стосовно позивача та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_5 вчинити певні дії та може забезпечити ефективний спосіб захисту прав та інтересів позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно витягу з обліково-алфавітної книги призовників 2000 року ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взятий на військовий облік - 01.02.2017 року (а.с. 81-82).
12 жовтня 2021 року рішенням ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатний у воєнний час по гр. І ст. 29б (наказ МО України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України № 402 від 14.08.2008 р.»), підлягає переогляду 12.10.2026 р. (а.с. 79-80).
Згідно витягу з книги протоколів засідань Білгород-Дністровської призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , 2000 року народження, протоколом призовної комісії від 12 жовтня 2021 року, на підставі гр. І ст. 29 б розладу хвороб (дод. 1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Відповідно до п. 1 ст. 18 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнений від призову, підлягає взяттю на облік військовозобов'язаних запасу (а.с. 84-91).
30 квітня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видано направлення на ВЛК, як військовозобов'язаному для проходження медичного огляду в ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 92-95).
17 травня 2024 року військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видано довідку № 1667, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , придатний до служби у військових частинах забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 98).
17 травня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано наказ № 147, яким призвано на військову службу по мобілізації нижчепойменованих військовозобов'язаних до Військової частини НОМЕР_1 , зокрема солдата ОСОБА_1 , 2000 р.н. (а.с. 99).
Відомості щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесені до військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с. 19-22).
Вважаючи протиправними дії щодо його мобілізації, а також дії щодо його зарахування у списки особового складу Військової частини НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату виникнення спірних правовідносин та призову під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мав статус військовозобов'язаного, а тому посилання представника позивача на те, що позивач був в статусі призовника та не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, є необґрунтованими.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин (17.05.2024 року).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До видів військової служби, згідно із частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відноситься військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.
За змістом частини 1 статті 18 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», від призову на строкову військову службу звільняються громадяни України, які, зокрема, визнані особами з інвалідністю або за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час.
Згідно з положеннями статті 27 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Запас військовозобов'язаних поділяється на першу і другу категорії.
До запасу першої категорії належать військовозобов'язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність.
До запасу другої категорії належать військовозобов'язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що:
призовник і військовозобов'язаний - це різні категорії громадян у сфері військового обліку;
строкова військова служба і військова служба за призовом під час мобілізації - це різні види військової служби. До строкової служби можуть бути призвані призовники, до військової служби за призовом під час мобілізації - військовозобов'язані.
При цьому колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 жовтня 2023 року (справа №260/3428/22).
Водночас колегія суддів наголошує на тому, що станом на час виникнення спірних у розглядуваній справі правовідносин, в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію.
Згідно зі статтею 18-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться. Під час дії воєнного стану призовні комісії утворюються для розгляду питань щодо: організації та проведення медичного огляду осіб, які перебувають на військовому обліку призовників та досягли 27-річного віку, взяття їх на військовий облік військовозобов'язаних або виключення з військового обліку; направлення призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Відповідно до витягу з книги протоколів засідань Білгород-Дністровської призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , 2000 року народження, протоколом призовної комісії від 12 жовтня 2021 року, на підставі гр. І ст. 29 б розладу хвороб (дод. 1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Відповідно до п. 1 ст. 18 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнений від призову, підлягає взяттю на облік військовозобов'язаних запасу (а.с. 84-91).
При цьому, у військовому квитку серії НОМЕР_2 , виданому на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , міститься відмітка від 26.10.2021 року про взяття на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 20).
Отож за даними військового квитка позивача та витягу з книги протоколів засідань Білгород-Дністровської призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивач станом на період призову під час мобілізації мав статус військовозобов'язаного, визнаного непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
Згідно з вимогами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на військову службу можуть бути призвані громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (статті 20, 22 цього Закону), однак призов здійснюється за різних підстав для різних категорій осіб по військовому обов'язку.
Указом Президента України № 1153/2008 від № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі по тексту іменовано - Положення № 1153/2008).
Підпунктом 1 пункту 252 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи як в суді першої, так і апеляційної інстанцій позивачем не надано жодних доказів, які вказують про те, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, як військовозобов'язаний за підставами, які визначені також у частинах 1-6 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) та як заброньована особа на період мобілізації.
З урахуванням приведених положень законодавства суд відхиляє доводи апелянта, що позивач не має статусу військовозобов'язаного, а відтак не підлягає мобілізації.
Так, дійсно статтею 23 Закону № 3543-XII передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, відповідно до відповідно до частини 5 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов'язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10-1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" чи базову військову службу. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.
Водночас, вказані норми чинного законодавства не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки на момент мобілізації позивача (17 травня 2024 року) Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу" не містив зазначених положень.
Більш того, для застосування положень ч.5 статті 23 Закону № 3543-XII необхідна наявність одночасно двох умов:
- військовозобов'язаний повинен пройти базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10-1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" чи базову військову службу;
- мати вік до 25 років.
Однак, незважаючи на обставини щодо віку позивача - 24 роки, позивач до категорії військовозобов'язаних, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10 -1 Закону № 2232-XII та які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації не належить.
За наведених положень законодавства, призов позивача, як військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації відповідає наведеним положенням законодавства.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що станом на дату виникнення спірних правовідносин та призову під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мав статус військовозобов'язаного, а тому посилання апелянта на те, що позивач був в статусі призовника та не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, є необґрунтованими.
При цьому, посилання апелянта на те, що відповідач повинен був вжити заходів до зміни облікових даних, а саме взяти позивача на облік як призовника (як такого, що не проходив строкову військову службу та не досяг 25-річного віку) у зв'язку з прийнятим 17.05.2024 рішенням військово-лікарською комісією, згідно з яким позивач відповідно до приписів гр. І, ст. 29б Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві (додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402) визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, суд вважає неспроможними, оскільки приписами чинного законодавства, зокрема ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», не передбачено зняття особи з обліку військовозобов'язаних та взяття на військовий облік призовників за зазначених обставин.
З матеріалів справи також вбачається, що 17 травня 2024 року військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видано довідку № 1667, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , придатний до служби у військових частинах забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 98).
Також, відповідно до картки обстеження та медичного огляду з метою встановлення придатності до військової служби солдата запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнього оглянуто терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, отоларингологом, дерматовенерологом, психіатром, стоматологом. Картка містить підпис обстежуваного, який виконаний без будь-яких зауважень (а.с. 96-97).
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 під час мобілізації протиправних дій щодо ОСОБА_1 суду не надано, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, звернутих до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
При цьому, 17 травня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано наказ № 147, яким призвано на військову службу по мобілізації нижчепойменованих військовозобов'язаних до Військової частини НОМЕР_1 , зокрема солдата ОСОБА_1 , 2000 р.н. (а.с. 99).
Згідно поіменного списку від 17.05.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 (а.с. 100).
Таким чином, оскільки позовні вимоги про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у списки особового складу військової частини НОМЕР_1 і на усі види забезпечення та зобов'язання виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і усіх видів забезпечення, є похідними вимогами, тому підстави для їх задоволення також відсутні.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Алфєєва Дмитра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко