04 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/10088/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Петрової Л.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Довгопол М.В. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, в якій просив:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 25.07.2024 №23 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 15.05.2017 та скасування посвідки на постійне проживання в Україні серії № НОМЕР_1 від 13.06.2017 та про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 25.07.2025 №5301130100016194 ОСОБА_1 ;
2) зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні серії № НОМЕР_1 від 13.06.2017 та повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення № 23 від 25.07.2024 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
01 листопада 2024 року до суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді від 01.11.2024, в якій позивач просить відвести суддю Довгопол М.В. від розгляду справи № 440/10088/24, посилаючись на те, що 25.10.2024 позивачем подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Позивачу повідомлено, що оскільки суддя перебуває у відпустці, ознайомлення неможливо, оскільки справи видаються для ознайомлення тільки за резолюцією судді-доповідача, адже заява про ознайомлення передається суду після виходу судді з відпустки та позивачу повідомлять про можливість ознайомлення, оскільки ознайомлення з матеріалами справ здійснюється тільки в понеділок і обов'язок забезпечення ознайомлення покладено на відповідного суддю - головуючого у справі. Однак станом на день подання даної заяви, суддя Довгопол М.В жодним способом не повідомила позивача про можливість ознайомлення, не надала справу № 440/10088/24. Таким чином, на думку позивача, суддя Довгопол М.В приховує від позивача матеріали справи, дії якого викликають недовіру до суду, а також викликають сумніви в його неупередженості та об'єктивності як судді.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 для вирішення питання про відвід судді Довгопол М.В. заяву ОСОБА_1 про відвід судді передано для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
01.11.2024 за результатами автоматизованого розподілу заяву про відвід судді Довгопол М.В. передано для розгляду судді Полтавського окружного адміністративного суду Петровій Л.М.
Розглянувши заяву про відвід судді Довгопол М.В. у справі №440/10088/24, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частин першої та другої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з частинами першою, другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
Згідно зі статтею 17 цього Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно з принципом, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право сторони на подання заяви про відвід.
У справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02), 09.11.2006 ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10.06.1996, пункт 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Вимога "безсторонності", згідно з прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Білуха проти України", "Салов проти України", "Мироненко проти України", "Фельдман проти України") характеризується двома критеріями: по-перше, суд (суддя) повинні бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи; по-друге, бути об'єктивно безстороннім, тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.
Важливим питанням є довіра, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати в громадськості (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Довіра це суб'єктивне ставлення особи на підставі внутрішнього переконання з урахуванням зовнішніх обставин й цілком очевидно, що дії та рішення, які судом вчинені в межах закону, але в супереч інтересам однієї зі сторін, сприймаються цією стороною як негативні й у зв'язку з цим викликають недовіру до суду.
При цьому, можливість переконання особи у протилежному залежить не тільки від обґрунтування законності вчинених судом дій, а й від бажання та здатності особи сприймати це обґрунтування та розуміти дії, які можуть не відповідати її прямим інтересам.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов'язковість судового рішення. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.
Водночас відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
У пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Craxi v. Italy" від 07.12.2000 зазначено, що професійні судді мають досвід та підготовку, що дозволяє їм не піддаватись впливу якихось зовнішніх чинників, коли йдеться про судовий розгляд.
Усі доводи заявника є суб'єктивними, посилання заявника на нібито упередженість судді Довгопол М.В. ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях заявника та будь-якими доказами не підтверджуються.
Частиною четвертою статті 36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Доводи, наведені позивачем у заяві про відвід стосовно того, що суддя Довгопол М.В приховує від позивача матеріали справи, є безпідставними припущеннями та самі собою не є самостійною підставою для відводу судді, якщо такі факти не пов'язані з існуванням об'єктивних обставин, що можуть свідчити про упередженість судді, його необ'єктивність, зацікавленість у результатах розгляду справи, викликати недовіру до нього, сумніви щодо безсторонності в очах стороннього спостерігача, та не можуть бути підставою для відводу судді відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України.
Враховуючи зазначене, а також зважаючи на відсутність доказів наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Довгопол М.В., інших підстав, визначених статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України, які могли б бути підставою для відводу судді Довгопол М.В., суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді від 01.11.2024 Довгопол М.В. у справі № 440/10088/24 необґрунтована, а тому задоволенню не підлягає.
Частиною дванадцять статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Довгопол М.В. від 01.11.2024 у справі №440/10088/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.М. Петрова