29 жовтня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/3795/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Решетника В.І.,
представника відповідача - Цибульської М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської обласної прокуратури, в якій, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог /а.с. 35 - 36/, просив стягнути з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року (справа № 440/3079/21) за період з 4 серпня 2021 року по 30 квітня 2024 року в сумі 2 285 847,8 грн, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Позовні вимоги мотивував тим, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у справі № 440/3079/21 задоволено позов ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов'язків керівника Полтавської обласної прокуратури від 18 березня 2021 року №344к, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Полтавської обласної прокуратури з 18 березня 2021 року, допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення з 18 березня 2021 року ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Полтавської обласної прокуратури. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури залишено без задоволення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 по справі №440/3079/21 залишено без змін. Однак станом на дату подання позову, майже протягом 3 років, рішення суду в частині поновлення з 18 березня 2021 року ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Полтавської обласної прокуратури відповідачем не виконано. Час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 4 серпня 2021 року (дата виникнення обов'язку відповідача з виконання рішення суду) по 29 березня 2024 (на час подачі позову) склав 681 робочий день, тому загальна сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду станом на 29 березня 2024 року дорівнює 2 214 339,6 грн (3251,6 х 681) та додатково за період з 29 березня 2024 року по 30 квітня 2024 року (22 робочих дня), тому загальна сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду станом на 30 квітня 2024 року склала 2 285 847,8 грн.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву /а.с. 16 - 19/ проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що матеріали особової справи ОСОБА_1 , наявні у відділі кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури, підтверджують те, що позивач із заявою про добровільне виконання рішення суду в частині поновлення його на посаді заступника керівника Полтавської обласної прокуратури не звертався, як і не скористався правом звернення до органів державної виконавчої служби, що свідчить про недобросовісне користування позивачем наданими йому правами. Також вказував, що затримка виконання рішення суду від 03.08.2021 у справі № 440/3079/21 щодо поновлення ОСОБА_1 зумовлена відсутністю вакантної посади заступника керівника Полтавської обласної прокуратури. Крім того, звертав увагу на те, що на підставі власноручної заяви від 17.03.2021 ОСОБА_1 наказом виконувача обов'язків керівника Полтавської обласної прокуратури № 344к від 18.03.2021 призначено на посаду начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Полтавської обласної прокуратури, яку він обіймає по теперішній час, із заявою про звільнення з цієї посади не звертався, що унеможливлює виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді заступника керівника обласної прокуратури. Наголошував, що повноваження по виконанню рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника керівника обласної прокуратури в силу вимог статті 39 Закону України «Про прокуратуру» належить Генеральному прокурору, що свідчить про наявність у обласної прокуратури об'єктивної поважної причини невиконання рішення суду про поновлення позивача на посаді.
Поміж іншого, у відзиві відповідач зазначив, що ОСОБА_1 у спірний період перебував у трудових відносинах з Полтавською обласною прокуратурою, обіймаючи адміністративну посаду начальника управління і отримав заробітну плату в розмірі 3205684,1 грн, тобто на 991 344 грн більше заявленої позивачем до стягнення суми середнього заробітку, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.12.2023 у справі № 360/4404/21.
Також зауважив, що позивач звернувся з позовом з пропуском строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України.
Таким чином відповідач у відзиві просив залишити позов ОСОБА_1 без розгляду, а у разі продовження розгляду справи - відмовити у задоволенні позову.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 440/3795/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання /а.с. 11/.
26.04.2024 до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 31 - 34/, в якій позивач у спростування доводів відповідача зазначив, що, враховуючи те, що порушення прав позивача має триваючий характер, перебіг строку звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку ще взагалі не розпочався. Також вказував, що позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 21.12.2023 у справі № 360/4404/21 суперечить фактичним обставинам справи та наявній судовій практиці, зокрема, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 826/808/16. Крім того, зауважував, що відповідальність за невиконання рішення суду щодо поновлення на роботі беззаперечно покладено на відповідний державний орган незалежно від його вини та дій незаконно звільненого працівника, який вправі на свій розсуд обирати час, способи і методи захисту порушених прав.
29.04.2024 позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог /а.с. 35 - 36/.
06.05.2024 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив /а.с. 43 - 45/, в яких відповідач наполягав на власній позиції, вказуючи на помилкове тлумачення позивачем норм матеріального і процесуального права.
Протокольною ухвалою суду від 16.05.2024 заяву позивача про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду /а.с. 76 - 77/
Ухвалою суду від 16.05.2024 у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено /а.с. 80 - 81/.
Протокольною ухвалою суду від 25.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті /а.с. 104/.
В ході судового розгляду представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій підтримав позовні вимоги.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 01.10.2020 був призначений на посаду заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в порядку переведення з Офісу Генерального прокурора згідно з наказом керівника Полтавської обласної прокуратури від 30.09.2020 № 837к /а.с. 52/.
Наказом в.о. керівника Полтавської обласної прокуратури від 18.03.2021 № 344к призначено ОСОБА_1 на посаду начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Полтавської обласної прокуратури з 18 березня 2021 року, звільнивши з посади заступника керівника Полтавської обласної прокуратури /а.с. 51/.
ОСОБА_1 не погодився із наказом в.о. керівника Полтавської обласної прокуратури від 18.03.2021 № 344к та звернувся до суду із позовом про поновлення на посаді.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі № 440/3079/21 позов ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов'язків керівника Полтавської обласної прокуратури від 18 березня 2021 року №344к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Полтавської обласної прокуратури з 18 березня 2021 року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення з 18 березня 2021 року ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Полтавської обласної прокуратури /а.с. 59 - 62/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі № 440/3079/21 виправлено описки в абзацах третьому та четвертому резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у справі №440/3079/21 шляхом викладення їх у наступних редакція відповідно: - "Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Полтавської обласної прокуратури з 19 березня 2021 року."; -"Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення з 19 березня 2021 року ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Полтавської обласної прокуратури." /а.с. 63/.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2022 апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 по справі №440/3079/21 залишено без змін /а.с. 64 - 67/.
Із трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 /а.с. 87 - 96/ слідує та не заперечується сторонами у справі, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі № 440/3079/21 в частині поновлення позивача на посаді заступника керівника Полтавської обласної прокуратури не виконано.
Натомість наказом Офісу Генерального прокурора від 13.08.2024 № 189к звільнено ОСОБА_1 з посади начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Полтавської обласної прокуратури з 14 серпня 2024 року у зв'язку з переведенням до Київської обласної прокуратури /а.с. 129/.
Наказом керівника Київської обласної прокуратури від 14.08.2024 № 1322к призначено з 15 серпня 2024 року ОСОБА_1 на адміністративну посаду заступника начальника управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської обласної прокуратури в порядку переведення з органів Полтавської обласної прокуратури /а.с. 131/.
Вважаючи, що за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 4 серпня 2021 року по 30 квітня 2024 року з Полтавської обласної прокуратури підлягає стягненню середній заробіток у сумі 2 285 847,8 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
За частиною другою статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Не виконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Системний аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що за законодавством України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх обов'язків.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.
Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно із якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, суду необхідно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Відповідна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року в справі №807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року в справі №821/1678/16, від 31 липня 2019 року в справі №813/593/17, від 25 вересня 2019 року в справі №813/4668/16, від 27 листопада 2019 року в справі №802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року в справі №2а-7683/12/1370, від 5 лютого 2020 року в справі №815/1676/18, від 5 березня 2020 року в справі №280/360/19, від 26 листопада 2020 року в справі №500/2501/19, від 19 квітня 2021 року в справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року в справі №640/15058/19, від 20 липня 2021 року в справі №826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року в справі №640/19103/19 та інших.
Статтею 236 КЗпП України передбачено право працівника на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі й законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру середнього заробітку за певних обставин.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 березня 2020 року в справі №580/1115/19, від 11 червня 2020 року в справі №2340/3029/18, від 9 грудня 2020 року в справі №2340/3865/18, від 28 жовтня 2021 року в справі №580/3388/19, а також від 21 жовтня 2021 року у справі №640/19103/19, від 27 квітня 2023 року у справі №460/4900/21, від 9 листопада 2022 року у справі №460/600/22.
Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі № 440/3079/21, з урахуванням ухвали від 12.08.2021 про виправлення описки, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Полтавської обласної прокуратури з 19 березня 2021 року та допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення з 19 березня 2021 року ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Полтавської обласної прокуратури.
Вказане рішення суду про поновлення позивача на посаді датоване 03 серпня 2021 року, при цьому протягом періоду з 04.08.2021 по 30.04.2024, який є спірним, фактично ОСОБА_1 не поновлено на займаній до незаконного звільнення посаді.
Отже, у період з 04.08.2021 по 30.04.2024 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі № 440/3079/21 Полтавською обласною прокуратурою не виконувалося.
Одночасно, фактичні обставини у цій справі вказують на те, що у спірний період позивач був працевлаштований у Полтавській обласній прокуратурі, перебуваючи на посаді начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Полтавської обласної прокуратури.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 15 Закону України «Про прокуратуру» прокурором органу прокуратури є керівник підрозділу обласної прокуратури.
Таким чином у спірний період позивач проходив публічну службу як прокурор у Полтавській обласній прокуратурі, виконуючи посадові обов'язки начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Полтавської обласної прокуратури та отримуючи заробітну плату прокурора.
Суд враховує, що сутність такого виду соціальної гарантії як стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення працівника на роботі полягає у компенсації такому працівникові грошових коштів, які він міг бути отримати, якби роботодавець не зволікав з його поновленням на роботі.
При цьому Кодекс законів про працю ситуацію, яка мала місце у позивача, врегулював шляхом введення такої законодавчої конструкції як «різниця в заробітку» за час затримки поновлення працівника на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
За таких обставин підлягає з'ясуванню різниця у заробітній платі позивача, яку він отримував у спірний період, перебуваючи на посаді начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Полтавської обласної прокуратури, і лише у разі підтвердження факту отримання ним грошових коштів у меншому розмірі, ніж він би отримував, перебуваючи на посаді заступника керівника прокурора у цьому органі, за умови вчасного його поновлення на цій посаді, підлягає стягненню різниця між цими двома грошовими сумами на користь позивача.
Аналогічний підхід до правозастосування викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 360/4404/21.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 21.12.2023 у справі № 360/4404/21, суперечить фактичним обставинам справи та наявній судовій практиці, зокрема, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 826/808/16.
Суд зазначає, що у справі № 826/808/16 спір стосувався, зокрема, середнього заробітку за час вимушеного прогулу і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 проаналізовано положення частин 1, 2 статті 235 КЗпП України, тоді як спірні правовідносини у цій справі виникли щодо середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, порядок і підстави стягнення якого врегульовано статтею 236 КЗпП України.
Отже, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 826/808/16 не є релевантною для цієї справи.
Натомість позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 21.12.2023 у справі № 360/4404/21, прийнята за подібних до цієї справи обставин, тому враховується судом відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.
Суд бере до уваги, що згідно з наявними у матеріалах справи відомостями особового рахунку ОСОБА_1 за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік /а.с. 25 - 28/, розрахунковим листом за квітень 2024 року /а.с. 53/ ОСОБА_1 за час перебування на посаді начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Полтавської обласної прокуратури, нараховано заробітну плату за спірний період серпень 2021 року - квітень 2024 року у сумі 3 291 292,1 грн (у тому числі серпень - грудень 2021 року - 464494,75 грн, 2022 рік - 1270542,26 грн, 2023 рік - 1228759,66 грн, січень - квітень 2024 року - 327 495,43 грн).
Відтак, отримана позивачем заробітна плата підлягає врахуванню при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Виходячи з положень пункту 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з довідкою Полтавської обласної прокуратури від 30.05.2024 року № 21-84вих24 /а.с. 102/ середньоденна заробітна плата позивача становить 3576,14 грн.
Період затримки з 04.08.2021 року (наступний день після ухвалення рішення про поновлення на роботі) до 30.04.2024 року (кінцева дата спірного періоду) становить, з урахуванням норми тривалості робочого часу у Полтавській обласній прокуратурі, 710 робочих днів, у тому числі, з 04.08.2021 по 31.12.2021 - 107 робочих днів, з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 257 робочих днів, з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 259 робочих днів, з 01.01.2024 по 30.04.2024 - 87 робочих днів, що підтверджено письмовими поясненнями відповідача /а.с. 127/.
Відповідно, середній заробіток за час затримки у виконанні судового рішення про поновлення позивача на роботі за період з 04.08.2021 по 30.04.2024 складає 2 539 059,40 грн (710 робочих днів затримки у виконанні судового рішення х 3576,14 грн. середньоденна заробітна плата позивача).
Відтак суд констатує, що сума нарахованої позивачу заробітної плати на посаді начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Полтавської обласної прокуратури за спірний період з 04.08.2021 по 30.04.2024 перевищує суму середнього заробітку, розрахованого із заробітної плати позивача, отримуваної на посаді заступника керівника Полтавської обласної прокуратури.
За наведених обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення із Полтавської обласної прокуратури середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі або різниці в заробітку за час затримки. Суд наголошує, що стягнення за фактичних умов у цій справі середнього заробітку означало б отримання позивачем від одного роботодавця двох заробітних плат за один і той самий період, що не узгоджується із нормами трудового та спеціального законодавства, а також не відповідає суті середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яка полягає у компенсації працівникові грошових коштів, які він міг бути отримати, якби роботодавець не зволікав з його поновленням на роботі.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, рішення у справі "Серявін та інші проти України" , п. 57)
Дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші доводи сторін, оскільки суд дослідив усі основні питання, які є важливими для ухвалення цього судового рішення.
Отже, у позові належить відмовити у повному обсязі.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір у сумі 15140 грн, що підтверджується квитанцією про сплату № 7200-8077-2168-9695 від 29.03.2024 /а.с. 4/.
Разом з тим, за приписами пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Зважаючи на те, що середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі є по суті неотриманою заробітною платою, позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову у цій справі, тому судовий збір у розмірі 15140 грн сплачено ним помилково. В силу вимог статті 7 Закону України «Про судовий збір» така сума судового збору може бути повернута ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, а витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, відповідач не поніс, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) про стягнення середнього заробітку відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07 листопада 2024 року.
Головуючий суддя М.В. Довгопол