07 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/3337/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не надання відповіді на рапорт ОСОБА_1 від 07.03.2024,
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 07.03.2024 р.,
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абз. 5 пп. "г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та Постанови КМУ від 12.06.2013 року №413 “Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» у зв'язку з наявністю дружини з інвалідністю ІІІ групи ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з 2022 року був мобілізований та на теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 . 12.03.2024 року ОСОБА_1 відправив рапорт на адресу військової частини НОМЕР_1 з вимогою звільнити його з лав Збройних сил України (військової служби) на підставі абз. 5 пп. г) п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Постанови КМУ від 12.06.2013 року №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» у зв'язку з наявністю дружини з інвалідністю ІІІ групи ОСОБА_2 . Вищезазначений рапорт був відправлений на адресу військової частини НОМЕР_1 . Але відповіді досі немає. Таким чином військова частина в супереч законодавству України не розглядає рапорт і не звільняє військовослужбовця ОСОБА_1 . У зв'язку з вище наведеним позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 25.03.2024 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/3337/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
15.04.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позов в якому вказано, що відповідач розглянув рапорт позивача та за результатом розгляду рапорту надав відповідь, яку направив позивачу, отже в діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність, на яку вказує позивач, а тому вимоги позивача щодо розгляду відповідачем рапорту позивача від 07.03.2024 та надання на нього відповіді є безпідставним, та не підлягають задоволенню.
Розгляд даної справи, відповідно до статті 258, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що 07.03.2024 солдат в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом в якому просив звільнити його з лав Збройних сил України на підставі абз. 5 пп. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Постанови КМУ від 12.06.2013 року №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» у зв'язку з наявністю дружини з інвалідністю ІІІ групи ОСОБА_2 .
До вказаного рапорту крім іншого позивач надав нотаріально завірену копію довідки акта медико-соціальною комісією серія 12 ААВ №662850.
Позивач не погоджуючись із бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 щодо не надання відповіді на рапорт ОСОБА_1 від 07.03.2024, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
Згідно з пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Відповідно до п. 233 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Таким чином, позивач як військовослужбовець в даному випадку на час звернення до відповідача з рапортом мав право на звільнення з військової служби під час воєнного стану відповідно наданих документів.
Згідно з п. 1.5 "Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 року №170, для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Відповідно до абз. 2 п. 14.10 Розділу XIV "Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 року №170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 "Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 року №170, передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема відповідно до п. 5 при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 та визначено підпунктом г пункту 1 частини четвертої, підпунктом ґ пункту 2 частини п'ятої, підпунктом г пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються: копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абзацу 3 пункту 14.10 розділу XIV "Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 року №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Отже, позивачем 07.03.2024 солдат в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом в якому просив звільнити його з лав Збройних сил України на підставі абз. 5 пп. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Постанови КМУ від 12.06.2013 року №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» у зв'язку з наявністю дружини з інвалідністю ІІІ групи ОСОБА_2 .
У позові позивач стверджує, що військова частина в супереч законодавству України не розглядає рапорт, тому позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не надання відповіді на рапорт ОСОБА_1 від 07.03.2024.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем - 30.03.2024 за № 1843/5482 надано позивачу відповідь за результатами розгляду його рапорту від 07.03.2024.
Відповідно до вказаної відповіді зазначено, що 08.06.2023 позивач самовільно залишив частину (СЗЧ) і був знятий з усіх видів забезпечення, про що був виданий наказ командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.06.2023 № 160, і на даний момент позивач не повернувся. Зазначено, що перебування військовослужбовця у статусі СЗЧ унеможливлює розгляд командуванням військової частини рапортів на звільнення такого військовослужбовця до його повернення у військову частину. Вказано, що на підставі викладеного, командування військової частини НОМЕР_1 залишає рапорт без розгляду, у зв'язку з тим, що на даний момент позивач перебуває в СЗЧ.
Вказаний лист направлено позивачу рекомендованим повідомленням 01.04.2024.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2019 у справі №342/158/17, як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Таким чином, відповідач вчинив дії щодо розгляду рапорту позивача, тому у даному випадку відсутні бездіяльність відповідача щодо не надання відповіді на рапорт ОСОБА_1 від 07.03.2024.
З огляду на надання відповідачем доказів розгляду рапорту позивача від 07.03.2024, а саме листа Військової частини НОМЕР_1 від 30.03.2024 за № 1843/5482, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не надання відповіді на рапорт ОСОБА_1 від 07.03.2024 та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 07.03.2024 р., та як наслідок зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абз. 5 пп. г) п.2 ч.4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та Постанови КМУ від 12.06.2013 року №413 “Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» у зв'язку з наявністю дружини з інвалідністю ІІІ групи ОСОБА_2 .
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.М. Петрова