06 листопада 2024 року м. Київ № 320/3037/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов'язання виключити з Єдиного реєстру боржників дані щодо ОСОБА_1 , як боржника у виконавчих провадженнях № 56400646 та № 54527204.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що виконавче провадження стосовно нього завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) та виконавчий документ повернуто стягувачу. При цьому, відомості з Єдиного реєстру боржників виключені не були. Відповідач відмовив позивачу у задоволенні зави про виключення його з реєстру боржників та рекомендував звернутися до суду, тому позивач вважає, що наявні підстави для зобов'язання відповідача виключити з Єдиного реєстру боржників дані щодо ОСОБА_1 , як боржника у виконавчих провадженнях № 56400646 та № 54527204, оскільки на даний час жодного виконавчого провадження стосовно нього немає, а штраф був сплачений самостійно.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 даний позов було залишено без руху у звґязку з його невідповідністю КАС України, однак недоліки позовної заяви було усунуто.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Позивач звертає увагу на те, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру боржників за ОСОБА_1 станом на 22.11.2022, рахується заборгованість за виконавчими провадженнями № 56400646 та № 54527204.
Після повернення виконавчих документів по виконавчих провадженнях № 56400646 та № 54527204 Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) не вжив відповідних заходів про виключення позивача із реєстру боржників, інформація про позивача на даний час продовжує перебувати в Єдиному реєстрі боржників. Протилежного суду не повідомлено та не доведено, що станом на дату подання позовної заяви, відповідні відмовості в Реєстрі не були виключені.
Позивач зауважує, що сплатив штраф у виконавчих провадженнях № 56400646 та № 54527204 в загальній сумі 850,00 грн, що підтверджується квитанцією від 26.09.2022 та вважає, що оскільки не є боржником за будь-якими виконавчими провадженнями, тому, всі дані щодо нього мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників. В той же час, наявність запису в реєстрі боржників порушує та oбмежує його права.
Згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.12.2018 ВП № 56400646 винесеною головним державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404, виконавчий документ (постанова БР457433 від 08.05.2017) повернуто стягувачу.
Згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувану від 17.11.2017 ВП № 54527204 винесеною головним державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404 виконавчий документ (постанова БР457433 від 08.05.2017) повернуто стягувачу.
На заяву позивача, відповідач листом від 17.10.2022 № 17977 щодо вилучення відомостей з Єдиного реєстру боржників повідомив, що система виключає відомості про боржника одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження згідно з ст. 39 Закону № 1404, про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404. Оскільки виконавчі документи повернуто з інших підстав, неможливо вилучити відомості щодо позивача з Єдиного реєстру боржників.
Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 1404 реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП, Система), порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції.
Вільний та безоплатний доступ до інформації АСВП забезпечує Міністерство юстиції у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 1404 Єдиний реєстр боржників це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону № 1404 відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону № 1404 відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Судом досліджено, що згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.12.2018 ВП № 56400646 винесеною головним державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404, виконавчий документ (постанова БР457433 від 08.05.2017) був повернутий стягувачу.
Також, згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувану від 17.11.2017 ВП № 54527204 винесеною головним державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404 виконавчий документ (постанова БР457433 від 08.05.2017) повернутий стягувачу.
Тож, не є спірним, що у даному випадку, виконавче провадження було завершено з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону, тому законодавець не покладає на державного виконавця обов'язку виключити з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо позивача, у разі завершення виконавчого провадження з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404.
Відповідно до п. 23 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, передбачено, що за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:
- при повторному пред'явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);
- після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред'явлено;
- після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені ч. 1 ст. 39 Закону № 1404 (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір стягненню не підлягає);
- відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.
У разі припинення органу державної виконавчої служби, на виконанні у якому перебував повернутий стягувачу виконавчий документ, постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби, який є правонаступником органу державної виконавчої служби, що припинився.
До заяви про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників додається документ/копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи (щодо стану відповідного виконавчого документа; відомостей про орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, у якого перебував на виконанні виконавчий документ, тощо), Єдиного державного реєстру судових рішень (щодо наявності відповідного судового рішення).
Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем підтвердження наявності обставин для винесення такої постанови.
На заяву позивача, відповідач листом від 17.10.2022 № 17977 щодо вилучення відомостей з Єдиного реєстру боржників повідомив, що система виключає відомості про боржника одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження згідно з ст. 39 Закону № 1404, про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404. Оскільки виконавчі документи повернуто з інших підстав, неможливо вилучити відомості щодо позивача з Єдиного реєстру боржників.
Суд зазначає те, що положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" від 14.06.2007).
Якість закону пов'язана з достатньою чіткістю встановлення ним тих чи інших обставин, на підставі яких діють державні органи (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волохи проти України" від 02.11.2006).
У разі наявності прогалин у законодавстві, суд може шляхом розширеного тлумачення, або застосування аналогії права чи закону, вирішити спір у разі необхідності надання повного захисту правам, свободам та інтересам фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Позивач зазначає, що виконавчий документ повторно не пред'являвся.
Наявність відомостей про позивача в такому реєстрі перешкоджає реалізації майнових прав.
Ураховуючи, що позивач не виконав в добровільному порядку постанову про накладення штрафу, на момент пред'явлення виконавчого документу в нього було відсутнє майно для примусового стягнення, виконавчий документ був повернутий стягувачу. У свою чергу, повернення виконавчого документу не виключає повторного звернення стягувача у строки, визначенні ст. 12 Закону № 1404.
Сторони не надали суду докази, що стягувач повторно звернувся до виконавчої служби для примусового виконання постанови № БР457433 від 08.05.2017.
Стягувач не може пред'явити на даний момент виконавчий документ до виконання, внаслідок пропуску строку пред'явлення, передбаченого ст. 12 Закону № 1404 і це створює для позивача статус постійного боржника: стягувач не може пред'явити документ до виконання, а відомості щодо нього не можуть бути вилучені із ЄРБ.
При цьому, позивач зауважує, що сплатив штраф у виконавчих провадженнях № 56400646 та № 54527204 в загальній сумі 850,00 грн, що підтверджується квитанцією від 26.09.2022.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень, який є стягувачем у спірному виконавчому провадженні, та найбільш зацікавленою особою у його виконанні, протягом значного часу не вчиняв активних дій з метою пред'явлення виконавчого листа до виконання/чи результати звернення не призвели до виконання виконавчого документа.
Проте, протягом цього часу відомості щодо позивача містяться в Єдиному реєстрі боржників. Відповідач під час розгляду даного спору не спростував наведеного, та не подав суду докази, що наразі відповідна інформація про позивача відсутня у Реєстрі.
Суд вважає, що наявність інформації щодо позивача в Єдиному реєстрі боржників, при відсутності положень законодавства про можливість його виключення у зв'язку із поверненням виконавчого листа без виконання та не пред'явлення стягувачем протягом встановленого строку повторно виконавчий лист до примусового виконання, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті, тому відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.
Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 2 Закону № 1404 виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Водночас, збереження запису про позивача в Єдиному реєстрі боржників реально обмежує його права та інтереси, зокрема, на розпорядження своїм майном та суперечить засадам виконавчого провадження, визначеним ст. 2 Закону № 1404.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, останній наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» 23.01.2014.
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, за правовою позицією Суду, є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:- втручання держави у право особи повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право особи передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання; - втручання у право особи, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції лише в тому випадку, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її права.
Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Конвенція в ст. 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «майно» набагато ширше й у контексті ст.1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно», але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи).
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
Таким чином, виходячи з принципу юридичної визначеності як складової частини поняття верховенства права, враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає, що права позивача не повинні обмежуватись через наявність відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників.
Аналіз норм ст. 2, 5 КАС України, свідчать про те, що повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені.
Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Оскільки правових підстав передбачених Законом № 1404 та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, якими б було зобов'язано держаного виконавця виключити позивача ЄРБ в разі звершення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404 немає, тому відсутні правові підстави для визнання протиправними дії або бездіяльність відповідача.
Проте, у зв'язку з неможливістю стягувача повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, враховуючи строки такого пред'явлення та порушення прав позивача щодо неможливості розпорядження своїм майном, суд вважає, що здя повного захисту прав позивача, наявні підстави для зобов'язання відповідача виключити відомості щодо позивача з Єдиного реєстру боржників по вказаних виконавчих провадженнях.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження, а тому, підлягають задоволенню, шляхом зобов'язання відповідача виключити з Єдиного реєстру боржників дані щодо ОСОБА_1 , як боржника у виконавчих провадженнях № 56400646 та № 54527204.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити з Єдиного реєстру боржників дані щодо ОСОБА_1 , як боржника у виконавчих провадженнях № 56400646 та № 54527204.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.