06 листопада 2024 року м. Київ № 320/25807/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2022 № 1031376-2408-1021, яким визначено суму податкового зобовґязання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об"єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік в розмірі 315396,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, позаяк позивачу належить на праві власності заклад громадського харчування, який відповідно до ДК 018-2000 не належить до будівель, а п. 14.129-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачає вичерпний перелік об'єктів нежитлової нерухомості, ключовим у вищевказаному переліку передбачає «будівлі», то винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.09.2021 № 1031376-2408-1021 суперечить вимогам ПК України в частині невірного визначення податковим органом об'єкта оподаткування.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, адже позивачу було сформовано податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021 рік на суму 315396,00 грн, при цьому, позивач стверджує, що заклад громадського харчування загальною площею 3504,4 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.07.2013), відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, не належать до будівель і тому не є об'єктом оподаткування, однак, згідно п. 2 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 за кодом 1230 визначаються будівлі торгівельні, до яких включаються у тому числі й підприємства та установи громадського харчування (їдальні, кафе, закусочні тощо). Позивач не наводить доводів та не доводить, що спірний обґєкт нерухомості не є об'єктом оподаткування у відповідності до приписів ПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з липня 2013 року є власником об'єкту нерухомого майна: нежитловий будинок (літ.А) - заклад громадського харчування, реєстраціинии номер об'єкта нерухомого майна 93664780000, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
12.07.2023 ОСОБА_1 було отримано податкове повідомлення-рішення від 27.09.2022 № 1031376-2408-1021, в якому позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік в розмірі 315396,00 грн.
Позивач вважає, що вищезазначене податкове повідомлення-ріщення є незаконним, протиправним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства України та є такими, що підлягає скасуванню.
Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
За правилами п. п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до ст. 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
Згідно норм п. п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Відповідно до положень п. п. 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.
Отже, норми ПК України пов'язують обов'язок сплати особою податку на нерухоме майно з фактом виникненням права власності на таке майно.
Не є спірним, що позивач є власником об'єкту нерухомого майна: нежитловий будинок (літ.А) - заклад громадського харчування, ресстраціинии номер об'єкта нерухомого майна 93664780000, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на вищезазначені норми чинного законодавства, позивач, як власник об'єкта нерухомості, є платником податку.
За доводами позивача, п. п. 14.1.1291 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначає вичерпний перелік об'єктів нежитлової нерухомості, в якому ключовим словом є слово «будівлі».
Так, відповідно до п. р. 14.1.1291 п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507, затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Згідно зазначеного класифікатора будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устатковання, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.
Позивач стверджує, що заклад громадського харчування загальною площею 3504,4 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, не належать до будівель і тому не є об'єктом оподаткування.
Проте, суд не погоджується із зазначеним трактуванням приписів Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, з тих підстаав, що згідно п. 2 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 за кодом 1230 визначаються будівлі торгівельні, до яких включаються у тому числі й підприємства та установи громадського харчування (їдальні, кафе, закусочні тощо), на чому вірно наголосив податковий орган у відзиві на позовну заяву.
Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів того, що заклад громадського харчування загальною площею 3504,4 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не є об'єктом оподаткування у відповідності до приписів ПК України.
При цьому, від позивача не надходило жодних посилань на передбачені податковим законодавством підстави, що звільняють від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за визначеним у оскаржуваному рішенні обґєктом нерухомості.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, не знайшли своє підтвердження під час розгляду спору, а тому, задоволенню не підлягають.
Відповідач довів обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення про визначення позивачу податкового зобовґязання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.